2 Про визнання договору дарування квартири договором купівлі-продажу, та поділ майна подружжя в натурі - 10.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання угоди договором купівлі-продажу, розділ в натурі майна подружжя виділенням у власність, -

У вересні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання угоди недійсної.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2005 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2005 року рішення суду від 26 травня 2005 року скасовано за нововиявленими обставинами.

02 лютого 2006 року позов за заявою ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2007 року зазначені позови об'єднані в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, для спільного розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2010 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду та продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачка розірвала попередній шлюб в квітні 1992 року, а ОСОБА_3 фактично на початок 1993 року припинив попередні шлюбні відносини з ОСОБА_7, офіційно розірвавши шлюб з нею у 1994 році.

Позивач та ОСОБА_2 стали мешкати разом однією сім`єю з 1993 року, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільний бізнес щодо торгівлі посудом.

30.12.2000 року позивач з відповідачем зареєстрували шлюб в якому знаходились до липня 2004 року.

Дітей від шлюбу немає.

За вказаний період ними за сумісні кошти було придбано наступне майно: 01.03.1998 року придбане внаслідок спільної праці як членів однієї сім`ї та рівноправних партнерів по бізнесу, за кошти від спільного прибутку, два контейнери на торговому місці НОМЕР_1 контейнерного комплексу ТОВ "Промтоварний ринок", однак 01.07.2004 року відповідачка без згоди позивача здійснила відчуження майна, а саме уклала договір купівлі-продажу вказаного майна з ОСОБА_8, незважаючи на письмове застереження останнього про це до адміністрації ТОВ "Промтоварний ринок", а отриманими грошима розпорядилася на власний розсуд. Також за кошти від спільного прибутку, внаслідок спільної праці по веденню спільного бізнесу, тобто спільної діяльності була придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.1998 року.

ОСОБА_3 посилається на те, що при придбанні вказаного майна сторони виходили з рівності часток у вказаному майні та рівної участі спільної діяльності в бізнесі та отримання прибутку.

Знаходячись в шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2001 року, яка є спільним майном подружжя, однак 18.09.2002 року відповідачка без згоди та всупереч волі позивача, оформила фіктивну письмову згоду від імені ОСОБА_3, що підтверджується висновком судової експертизи, уклала незаконний договір дарування квартири на користь своєї матері ОСОБА_6 без наміру створення юридичних наслідків.

12.09.2002 року укладено удаваний договір дарування 221/1000 частини квартири АДРЕСА_3, який вчинений для приховання в дійсності договору купівлі-продажу ОСОБА_4 вказаної частини квартири на користь ОСОБА_2

Дана квартира була придбана за кошти отримані в якості допомоги від НКО "Афганська община" в сумі 174000 грн., тому цей договір дарування підлягає визнанню як договір купівлі-продажу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, йому виділена квартира АДРЕСА_1 та 221/1000 частини квартири АДРЕСА_3.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2010 року ухвала та рішення районного суду залишені без змін.

Ухвалою ВСС України від 23 лютого 2011 року судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання ухвали ВСС України позивач уточнив свої позовні вимоги без зміни вимоги та обставин справи, залишивши в якості відповідача тільки ОСОБА_2

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано, що 12.09.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було вчинено договір купівлі-продажу 221/1000 частини квартири АДРЕСА_3. Розділено в натурі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільне майно подружжя виділенням у власність ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_1; - 221/1000 частини квартири АДРЕСА_3.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Досліджуючи обставини у справі, суд розглянув спірні правовідносини між сторонами, розмежувавши їх виникнення до 01 січня 2004 року до набрання чинності сімейного та цивільного кодексів та після набрання чинності зазначеними кодексами.

З 30 грудня 2000 року по липень 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Дітей від шлюбу немає.

До реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім`єю, вели спільну торгівельну діяльність, отримували спільно прибуток. Ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та контейнери на торговому місці НОМЕР_1 контейнерного комплексу ТОВ "Промтоварний ринок".

За час перебування у шлюбі ними придбано 221/1000 частини квартири АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_2.

11 вересня 1998 року ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти сторін, яка судом визнана спільною частковою власністю сторін по ? частині.

Придбані на торговому місці НОМЕР_1 контейнери судом також визнано спільною частковою власністю сторін по ? частині.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 липня 2004 року ОСОБА_2, без відома ОСОБА_3, продала контейнерне місце НОМЕР_1. Оскільки ОСОБА_2 незаконно здійснила відчуження зазначеного об'єкту, що є спільною частковою власністю сторін, суд правильно врахував зазначену обставину при розподілі майна.

Досліджуючи обставини договору дарування від 12 вересня 2002 року відповідно до якого ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_2 221/1000 частину квартири АДРЕСА_3 на безоплатній основі суд правильно встановив, що зазначена квартира була придбана на кошти позивача ОСОБА_3, одержані ним від НКО "Афганська община". ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 за зазначену квартиру 172500 грн. За зазначених обставин суд правильно визначив зазначений договір, договором купівлі-продажу, а кошти отримані ОСОБА_3 та використані на придбання зазначеної квартири є спільними коштами подружжя - сторін.

За викладених обставин, висновок суду, що 221/1000 частина квартири АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю сторін у рівних частках є обґрунтованим.

Зазначена обставина судом правильно врахована при вирішенні справи по суті.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.