Справа № 0907/10539/2012
Провадження № 22ц/779/1663/2013
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М
Суддя-доповідач Шишко А.І.
Апеляційний суд Івано-Франківської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Малєєва А.Ю., Томин О.О.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням гуртожитку та повернення приміщення у попередній стан, визнання незаконним та скасування п.1.11 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.03.2011 року про затвердження містобудівного обґрунтування для реконструкції кімнат та приміщень загального користування гуртожитку, визнання незаконним та скасування п.1.3. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №641 від 26.10.2010 року, визнання незаконним та скасування п.7.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №662 від 17.11.2010 року про внесення змін в п.1.3. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №641 від 26.10.2010 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 травня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням гуртожитку та повернення приміщення у попередній стан, визнання незаконним та скасування п.1.11 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.03.2011 року про затвердження містобудівного обґрунтування для реконструкції кімнат та приміщень загального користування гуртожитку, визнання незаконним та скасування п.1.3. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №641 від 26.10.2010 року, визнання незаконним та скасування п.7.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №662 від 17.11.2010 року про внесення змін в п.1.3. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №641 від 26.10.2010 року.
В апеляційній скарзі позивачі посилаються на незаконність, необґрунтованість та упередженість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без врахування всіх обставин справи та без надання належної оцінки всім зібраним по справі доказам в їх сукупності. У зв'язку з цим, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянти свої вимоги обґрунтовують тим, що всі зібрані по справі та надані суду докази в їх сукупності свідчать про те, що спірна кімната в гуртожитку має статус допоміжного приміщення - кухні, оскільки саме ця кімната на час надання її органом місцевого самоврядування відповідачам для реконструкції під окрему ізольовану квартиру, використовувалась саме як кухня загального користування.
Зокрема, навіть відповідач ОСОБА_20 вважала та свого часу використовувала цю кімнату, як кухню загального користування. При цьому, в заяві, яку подавала ОСОБА_20 до органу місцевого самоврядування про надання їй дозволу на реконструкцію кімнат під окрему ізольовану квартиру, вона також вказувала на спірну кімнату, як на кухню, тобто на приміщення загального користування.
Крім того, з листів підприємств та установ, які надають комунальні послуги з обслуговування даного гуртожитку, вбачається, що спірна кімната житловою не була, оскільки квартплата за неї ніколи та нікому не нараховувалась. Так, КП "Івано-Франківськводоекотехпром" у своєму листі зазначило, що при передачі гуртожитку на прямі розрахунки, спірної кімнати в переліку квартир не числилося, а згідно інформації техніка з обліку, який контролює даний гуртожиток, за вказаною адресою перебувала кухня загального користування.
Одночасно, самі органи місцевого самоврядування - Івано-Франківська міська рада та її виконавчий комітет визначали спірну кімнату, як приміщення загального користування, тобто кухні, оскільки в оскаржуваних рішеннях органів місцевого самоврядування саме так і вказувалось.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу та їх представників, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кімната АДРЕСА_1 з моменту здачі будинку в експлуатацію була житловою. Переобладнання житлової кімнати НОМЕР_1 під кухню проводилось без дозволів відповідних служб, тобто самовільно, оскільки рішення або дозволу органу місцевого самоврядування чи/або власника будинку про перевід житлової кімнати в нежитлове приміщення не має. Відповідачі потребували збільшення житлової площі, а тому, звернулись до компетентних органів місцевого самоврядування з проханням про надання дозволу на реконструкцію вільної кімнати НОМЕР_1 і такий дозвіл, відповідно до вимог чинного законодавства, їм було надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Між сторонами виник спір з приводу переобладнання приміщення загального користування в гуртожитку.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку. На четвертому поверсі, де проживають сім'ї позивачів та відповідачів, обладнано 8-м ізольованих квартир, які обладнані окремими сантехобладнанням і мережами водопостачання, водовідведення, газо-електропостачання. Крім того, на поверсі проживають 16 сімей, які користуються загальними приміщеннями санвузлів, умивальників та кухонь.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно вимог ч.2 ст.6 цього Закону, співвласники допоміжних приміщень у гуртожитках зобов'язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.
Відповідно до ч.2 ст.10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кухні, санвузли, тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Конституційний Суд у рішенні від 02.03.2004 № 4-рп/2004 (v004p710-04)
зазначив, що допоміжні приміщення (кухні, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Конституційний Суд у рішенні від 09.11.2011 № 14-рп/2011 (v014p710-11)
зазначив, що в положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
В плані 4-го поверху будинку АДРЕСА_1 від 20.10.1972 року, передбачено 2 кухні загального користування на поверх, які знаходяться навпроти сходових клітин. При цьому, спірна кімната НОМЕР_1 на даному плані зазначена, як житлова кімната та не передбачена для загального користування мешканцями гуртожитку.
Переобладнання даної кімнати під кухню загального користування у встановленому законом порядку не проводилось. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке переобладнання кімнати НОМЕР_1 мало самовільний характер, а позивачі не надали суду доказів того, що кухня у даному приміщенні облаштована законним шляхом. Такі обставини справи підтверджуються, зокрема відповіддю ПАТ "Івано-Франківськгаз", яке підтвердило, що переобладнання житлових приміщень на четвертому поверсі у будинку по АДРЕСА_1 не проводилось.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянтів з приводу того, що підтвердженням нежитлового статусу кімнати НОМЕР_1 є те, що на неї не нараховувались та не сплачувались комунальні послуги і вона не числиться в переліку квартир, які обслуговуються комунальними підприємствами, оскільки не можливо встановити коли, ким та за яких обставин було проведено незаконне переобладнання кімнати на кухню загального користування.
Таким чином, відповідачами не було порушено право позивачів на користування допоміжним приміщенням гуртожитку, оскільки спірна кімната не відноситься до приміщень загального користування.
ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 потребували збільшення житлової площі, а тому звернулись до компетентних органів місцевого самоврядування з проханням про надання дозволу на реконструкцію кімнати, яка використовувалась мешканцями гуртожитку, як кухня. Івано-Франківська міська рада та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, надаючи дозвіл на реконструкцію, діяли в межах своїх повноважень та вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 травня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: А.Ю. Малєєв
О.О. Томин