815/5816/13-а Про зобов`язання вчинити певні дії та продовжити дію ліцензії на надання послуг телефонного зв'язку - 22.10.2013 Прийняття

з участю: представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації - Циби Світлани Василівни; представника товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" - Бевза Костянтина Ігоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (далі ТОВ "Інтертелеком") звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі Комісія) про зобов'язання прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії серії АА №223306 від 12 листопада 2002 року на строк, не менший, ніж п'ять років.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що дії відповідача щодо відмови в продовженні строку дії ліцензії є протиправними, оскільки відмова відповідача у продовженні її строку дії та твердження про неможливість застосування процедури продовження строку зв'язку з тим, що вказаний у ліцензії вид господарської діяльності не відповідає видам діяльності, визначеним у ст. 42 Закону, є необґрунтованим.

Відповідно до ліцензії, вид діяльності, що ліцензується - надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Одеси та Одеської області. В особливих умовах ліцензії зазначено "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування". На момент видачі ліцензії діяльність щодо надання послуг зв'язку регулювалась Законом України "Про зв'язок" (160/95-ВР) . Відповідно, зазначені в ліцензії види діяльності сформульовані відповідно до вимог Закону України "Про зв'язок" (160/95-ВР) . 18 листопада 2003 року було прийнято Закон України "Про телекомунікації" (1280-15) , який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у цій діяльності або користуються комунікаційними послугами. Таким чином, відповідно до положень п. 6 Прикінцевих положень Закону, ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та дозволи на використання номерного ресурсу, які були видані до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них терміну.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Комісія при розгляді листа позивача від 26 червня 2013 року №3298/13-33 діяла в межах повноважень, визначених приписами ст. 18 Закону України "Про телекомунікації". В свою чергу, приписами ст. 49 Закону встановлено, що процедура продовження терміну дії ліцензії можу бути застосована тільки до тих видів діяльності, які ліцензуються відповідно до Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) . Крім того, видача оскаржуваної ліцензії позивача здійснювалась відповідно до Закону України "Про зв'язок" (160/95-ВР) , який втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) та відповідно до Ліцензійних умов провадження регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 лютого 2001 року №33/16 (z0194-01) , зазначені Ліцензійні умови також втратили чинність з прийняттям нових Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затверджених Рішенням №1789 від 10 грудня 2009 року.

Вказаний у ліцензії позивача вид господарської діяльності з врахуванням особливих умов - надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування - у переліку видів діяльності, що ліцензуються відповідно до Закону згідно статті 42 Закону, відсутній.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено

Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №22) прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 66, код ЄДРПОУ 30109015) серії АА № 223306 від 12 листопада 2002 року на строк, не менший ніж п'ять років, шляхом позначення у рішенні видів діяльності, що відповідають вимогам п.2 ч.7 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації", а саме: надання послуг фіксованого міжміського телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території Одеської області, - надання послуг фіксованого міжнародного телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території України, оформити вказане рішення на бланку ліцензії та видати належним чином оформлене рішення ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації".

В апеляційній скарзі Комісії ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Комісії, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

12 листопада 2002 року Національною комісією з питань регулювання зв'язку України видано ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" ліцензію серії АА №223306 (переоформлена ліцензія від 24 листопада 1998 року серії ВД №002621) на надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Одеси та Одеської області.

Строк дії ліцензії було встановлено з 12 листопада 2002 року по 24 листопада 2013 року. Особливими умовами ліцензії передбачено "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах загального користування".

26 червня 2013 року ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, в якій просило продовжити строк дії ліцензії серії АА № 223306, виданої 24 листопада 1998 року, строк дії з 12 листопада 2002 року по 24 листопада 2013 року. До даної заяви було додано наступні документи: план утворення та використання фіксованої телекомуніційної мережі міжміського та міжнародного рівня, копію ліцензії ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" серії АА №223306.

Відповідачем факт надходження заяви позивача про продовження строку дії ліцензії з доданими до неї документами не заперечується.

Листом №04-5299/09 від 22 липня 2013 року "Про надання роз'яснення", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації повідомила ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", що до дії ліцензії серії АА №223306 від 12 листопада 2002 року не може бути застосована процедура продовження строку дії ліцензії у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 7 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

- надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мережі надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

- надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

- надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

- надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Крім того, у зазначеному Листі №04-5299/09 від 22 липня 2013 року "Про надання роз'яснення" позивачу для продовження здійснення діяльності у сфері телекомунікацій запропоновано звернутись із заявами про видачу ліцензій на види діяльності у сфері телекомунікацій, що підлягають ліцензуванню, передбачені ст. 42 Закону України "Про телекомунікації".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів порушення позивачем ліцензійних умов та особливих умов, зазначених в ліцензії, а відтак на підставі ч.2 ст. 49 Закону України "Про телекомунікації" у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії, а тому відмова у продовженні строку дії ліцензії є протиправною.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 42, ч.2 ст. 49 Закону України "Про телекомунікації".

В апеляційній скарзі Комісії вказується про неможливість застосування процедури продовження строку дії ліцензії мотивовані тим, що вказаний у ліцензії вид господарської діяльності не відповідає видам діяльності, визначеним у ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" та відсутній у переліку видів діяльності, що ліцензуються у відповідності до даного Закону.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного. Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) , встановлено, що Державний нагляд за ринком телекомунікацій здійснюється шляхом: зокрема, контролю за якістю телекомунікаційних послуг; контролю за наявністю передбачених законом ліцензій, інших дозвільних документів у сфері телекомунікацій; перевірки додержання ліцензійних умов, особливих умов ліцензій операторами, провайдерами телекомунікацій.

Ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та дозволи на використання номерного ресурсу, які були видані до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них терміну (п.6 Прикінцевих положень Закону).

Частиною 7 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" визначено перелік виді діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до Ліцензії АА №223306, вид діяльності, що ліцензується - надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території м. Одеси та Одеської області.

В особливих умовах ліцензії зазначено "дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування".

Стаття 1 Закону України "Про телекомунікації" визначає поняття "фіксований зв'язок" як телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання.

Поняття "комутований зв'язок" чинним законодавством не визначено. Із суті поняття "комутація" вбачається, що це є визначенням способу з'єднання, в тому числі при наданні послуг телефонного зв'язку, а не окремим видом діяльності у сфері телекомунікацій.

Отже, здійснення позивачем діяльності з надання послуг комутованого зв'язку із застосуванням стаціонарного обладнання відповідає такому виду діяльності як надання послуг фіксованого зв'язку, як це визначено Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) .

Також, наявна у позивача ліцензія серії АА №223306 від 12 листопада 2002 року не містить жодних обмежень стосовно права позивача надавати в користування лінії передачі, мережеві тракти, канали зв'язку, отже, суд приходить до висновку, що до обсягу прав позивача включено, також, і надання в користування каналів електрозв'язку, як це передбачено ст. 42 Закону України "Про телекомунікації".

Із аналізу заперечень відповідача та листа №04-5299/09 від 22 липня 2013 року вбачається, що позивачем не було змінено виду господарської діяльності, здійснювана позивачем на день розгляду даної справи господарська діяльність не виходить за межі прав, наданих йому ліцензією.

Таким чином, вид діяльності, зазначений у ліцензії серії АА №223306, є таким, що відповідає виду діяльності, передбаченому п.1 ч.7 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації", а саме: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів зв'язку: міжміського та міжнародного. Позивач здійснює діяльність у сфері телекомунікацій (надає послуги телефонного зв'язку), який підлягав ліцензуванню відповідно до Закону України "Про зв'язок" (160/95-ВР) та підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) .

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, не має права відмовити в продовженні строку дії ліцензії, якщо оператором, провайдером телекомунікацій виконуються всі ліцензійні умови та особливі умови, зазначені в ліцензії, або ці умови не виконані з поважних причин, які не залежали від оператора, провайдера телекомунікацій. (ч.2 ст. 49 Закону України "Про телекомунікації").

Оскільки позивач, на підставі ліцензії серії АА №223306, здійснює той вид діяльності, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) , до такої ліцензії може бути застосована процедура продовження строку її дії, передбачена ст. 49 Закону України "Про телекомунікації".

Апелянтом не надано жодних доказів порушення позивачем ліцензійних умов та особливих умов, зазначених в ліцензії, таким чином у нього були відсутні правові підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.