Категорія 26 

Головуючий в 1 інстанції Мавроді Р.Ф.

Доповідач: Супрун М.Ю.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Супрун М.Ю., Баркова В.М.,

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року,-

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 18000.00 грн., вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому зазначив, що позивач не довів отримання ним моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом першої інстанції при вирішення справи встановлено, що з 22 березня 1982 року по 08 лютого 2013 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював на різних посадах, в останній час прохідником з повним робочим днем у шахті. За час роботи на даному вугільному підприємстві ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: хронічну вертеброгенну попереково-крестцову радікулопатію, у зв'язку з чим підприємством було видано акт №14 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 15.04.2013 року. Згідно даного акту шкода здоров'ю позивача заподіяна з вини ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля".

Згідно довідок МСЕК №127466 та №412708 від 23.04.2013 року, ОСОБА_1 вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності за наслідками професійного захворювання та визнано інвалідом 3-ї групи безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", що спричинило виникнення професійного захворювання у позивача та заподіяло моральну шкоду, яка, на підставі ст. 237-1 КЗпП України, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Так, згідно ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У відповідності до ч.2 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В силу ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, що привело до отримання ним професійного захворювання. Відповідно до медичних документів, ОСОБА_1 систематично звертався до медичних установ з приводу цього захворювання, проходив курси амбулаторного та стаціонарного лікування (а.с. 23-34).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про отримання позивачем моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

Визначення судом моральної шкоди в розмірі 18000 гривень відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчуває потерпілий в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Посилання апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачем, не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Інші доводи апеляційної скарги є також є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.