Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

Головуючого: Стахової Н.В.

суддів: Кострицького В.В., Сергєєвої С.В.

при секретарі : Борзило О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Первомайського районного суду Луганської області 28 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

У лютому 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 100000 грн., витрати, пов"язані з наданням правової допомоги у сумі 2000 грн., судовий збір у сумі 214 грн.60 коп. Позов мотивований тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ -21063, д.н.з. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2, загинув її син ОСОБА_4, у зв"язку з чим їй заподіяна моральна шкода. Моральну шкоду оцінює в сумі 100000 грн., остання, полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку зі смертю сина. Крім того, вона вимушена була змінити місце роботи, бо місце, де загинув її син, викликає у неї стрес.

рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 28 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди., 1000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. В решті позовних вимог відмовлено. Також відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди у сумі 30000 грн., 1000 грн. витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги, та ухвалити в цій частині нове рішення на розсуд суду, та стягнути на його користь витрати, пов"язані з наданням правової допомоги у сумі, що пропорційна відмовленої в задоволенні суми позовних вимог. рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 20000 грн. та витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги у сумі 1000 грн. скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн., та правових витрат у сумі 1000 грн., та ухвалити у справі нове рішення яким, відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що 06.04.2007 року приблизно о 22 години 55 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ -2106, д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Первомайськ - Гірське, в районі будинку АДРЕСА_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, після чого з місця події втік. В результаті ДТП ОСОБА_4, був доставлений в реанімаційне відділення Первомайської міської багатопрофільної лікарні, де від отриманих травм помер.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 17 лютого 2009 року кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1, звинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, закрито на підставі п. а. ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної або юридичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.3, 4, 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов"язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

Таким чином, у кожному конкретному випадку відшкодування моральної шкоди залежить як від характеру правовідносин сторін, у яких виникає спір, так і від того, допускають чи ні правові норми, які повинні застосовуватись до врегулювання цих відносин, відшкодування моральної шкоди.

Судом вірно встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає в стражданнях від душевного болю, у зв"язку з втратою близької людини, бо життя людини є найвищою соціальною цінністю.

Щодо визначеного розміру моральної шкоди на користь позивача, який стягнутий з ОСОБА_1, то в цій частині судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства та роз'ясненням, що містяться в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром компенсації моральної шкоди у сумі 30000 грн., оскільки він не протирічить закону, відповідає встановленим судом обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості.

Доводи апелянта ОСОБА_1 зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни рішення суду в цій частині.

Разом з тим, рішення в частині стягнення компенсації моральної шкоди з ОСОБА_2 у сумі 20000 грн. підлягає зміні, оскільки судова колегія вважає, що вказаний розмір є завищеним, та не відповідає принципам розумності та справедливості, тому, враховуючи, що відповідач винний у неналежному зберіганні транспортного засобу, зменшує розмір компенсації до 5000 грн.

Відповідно до п.15.12 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним, тому доводи апелянта ОСОБА_6 стосовно того, що його вина у заподіянні шкоди відсутня, на увагу не заслуговують, оскільки через його недбалість, а саме залишення ключів у замку запалення, ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов"язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві- пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., не звернув уваги на те, що вказані витрати повинні бути підтверджені документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про оплату ОСОБА_3 гонорару адвокату ОСОБА_7 у сумі 2000 грн., а наданий позивачем рахунок по оплаті послуг адвоката № 55/3 від 24.01.2012 року не є документом, що свідчить про оплату витрат на правову допомогу.

Таким чином, рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню, з укладанням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн. з кожного.

З матеріалів справи вбачається, що у зв"язку із поданням у лютому 2012 року позову ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_1 уклав з адвокатом договір про надання правової допомоги, згідно якого останній зобов"язався вести в інтересах ОСОБА_1 справу в суді першої інстанції, брати участь у судових засіданнях, вчиняти інші дії, необхідні для досягнення позитивного результату по справі.

Також з матеріалів справи, вбачається, що діючи згідно свідоцтва про надання правової допомоги від 25.05.2011 року та договору, адвокат ОСОБА_5 підготував та подав до суду заперечення на позов ОСОБА_3, клопотання про призначення судової -психологічної експертизи, заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу, приймав участь у судових засіданнях 09.08.2012 року, 27.08.2013 року, 13.09.2013 року, 05.11.2012 року, 18.12.2013 року, що підтверджується журналами судових засідань, також ознайомлювався з матеріалами кримінальної справи.

Як вбачається з погодинного звіту щодо виконаної роботи адвоката за договором з ОСОБА_8, погодинна вартість послуг адвоката становить 400 грн.

Відповідно до приходно - касових ордерів від 12.03.2012 року та 01.10.2012 року відповідач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг адвоката у розмірі 12000 грн.

Однак, враховуючи, що час, який був затрачений адвокатом на участь у судових засіданнях 09.08.2012 становить 33 хв., 27.08.2012 - 1 год. 24 хв., 13.09.2012 року - 1 год.12 хв., 05.11.2012 року - 10 хв., 18.12.2012 року - 4 год. 30 хв., на аналіз ситуації, підготовку документів на вступ до справи, складання заперечень, заяв, - 2 год.30 хв., на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи - 1 год.10 хв., на підготовку клопотання про призначення психологічної експертизи - 45 хв., на складання заяви про відшкодування адвокатських витрат - 45 хв., а всього 13 годин, тому розмір витрат, складає 5200 грн. (13 год. х 400 грн.).

Таким чином, з позивача підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 витрати, пов"язані з наданням правової допомоги у сумі 2080 грн., що пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце порушення судом норм процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись, ст. 303, п. 3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Первомайського районного суду Луганської області від 28 грудня 2012 року року змінити, зменшивши розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди з 20000 (двадцять тисяч) грн. до 5000 (п'ять тисяч) грн.

рішення Первомайського міського суду Луганської області в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з правовою допомогою у сумі 1000 грн. з кожного скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги у сумі 2000 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.