2020/3313/12 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири - 20.06.2013 Прийняття

В квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вказувала, що відповідач є власником квартири № 8, що розташована над її квартирою Відповідач у своїй квартирі здійснив переобладнання, що призвело до залиття її квартири у вересні 2010 року, та внаслідок протікання батареї опалення в лютому 2011 року квартира була залиття повністю. Їй 75 років і вона тільки у серпні 2010 року зробила ремонт займаного житла. Не можливість проживання в квартирі змусило її перейти до доньки. Вона несе всі витрати по утриманню житла, проте не може в ньому мешкати через залиття. Вона хворіє. Діями відповідача їй заподіяна не тільки матеріальна, але й моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн. Розмір матеріальної шкоди просить стягти з врахуванням висновку експертизи в сумі 18120 грн..

Заочним рішенням стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної залиттям квартири матеріальної шкоди 18120 грн. та моральної шкоди 5000 грн, судові витрати в сумі 2206,80 грн., а всього 25549,98 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, яка не є власником квартири АДРЕСА_1, тому не вправі вимагати стягнення на свою користь будь-якої шкоди. Власником квартири є ОСОБА_5, який до нього вимог не пред'являє. Судом не встановлено, які саме права позивача порушені залиття квартири, яка їй не належить. До того ж і сама позивач в квартирі постійно не проживала, ремонту за власні кошти не робила, тому у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з нього на користь позивача сум у відшкодування шкоди. Справа судом розглянута без повідомлення відповідача, що позбавило його права довести свої заперечення проти позову в суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності заподіяння позивачеві з вини відповідача, який не забезпечив у власній квартирі утримання внутрішньоквартирних систем водовідведення у належному технічному стані, матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири, в якій позивач постійно мешкає, виконує обов'язки по утриманню житла та оплаті комунальних послуг .

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, розташованої на першому поверсі будинку, є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 лютого 2001 року. З 8 вересня 2010 року у даній квартирі зареєстрована позивач ОСОБА_3. 1 листопада 2011 року та 4 лютого 2012 року комісією дільниці 325 КП "Жилкомсервіс" складені акти про огляд квартири АДРЕСА_1, в якій виявлені вологі та сухі плями від залиття. Припустимою причиною залиття є неналежний технічний стан внутрішньо квартирного обладнання у квартирі №8, що знаходиться поверхом вище, власником якої є ОСОБА_4, який на телефонні дзвінки не відповідає. Відповідачеві квартира АДРЕСА_3 належить на підставі договору дарування від 1 серпня 2009 року. ( с. 8 зв, 19, 15.16, 90.98)

Оцінююючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позивачем факту залиття квартири АДРЕСА_1 через неналежний технічний стан внутрішньо квартирного обладнання у квартирі №8, власником якої є відповідач ОСОБА_4

Факт залиття квартири АДРЕСА_1 не заперечується відповідачем, підтверджується актами, складеними комісіями КП "Жилкомсервіс", безпосереднім обстеженням квартири експертом та змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи №7222 від 15 серпня 2012 року.

Згідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається обов'язок утримання майна, що йому належить. Відповідно до положень ст. 151 ЖК України в обов'язки власника квартири входить забезпечення її схоронності, проведення за свій рахунок поточного та капітального ремонту, утримання в порядку придомової території.

Власник житла відповідно до вимог ст. 405 ЦК України має право вселяти у власне житло членів своєї сім'ї та визначити членам сім'ї житлове приміщення, яке вони мають право займати. За правилами ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника зобов'язані дбайливо ставитися до житлового будинку(квартири), зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку(квартири), при домової території та проведенню ремонту.

Позивач зареєстрована в АДРЕСА_1, проживає в цій квартирі одна за згоди власника ОСОБА_5, повністю утримує займане житло, несе витрати по оплаті всіх комунальних платежів.

За загальними правилами чинного цивільного законодавства особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до положень ст. 22 ЦК України (435-15) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з системного аналізу наведених норм матеріального права позивач, як особа, що постійно мешкає та повністю утримує за згоди власника квартиру АДРЕСА_1. м.Харкова, має право на відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням майна, що перебуває у її безпосередньому користуванні та володінні .

Згідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення. За правилами ст. 1166 ЦК України в повному обсязі відповідно до реальної вартості робіт, які необхідно провести для відновлення пошкодженого майна, підлягають відшкодуванню матеріальні збитки виходячи із ступеню вини особи, що її заподіяла. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно обов'язок по доказуванню наявності підстав для звільнення заподіювача шкоди від матеріальної відповідальності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції щодо причини залиття квартири та відсутності вини відповідача у наслідках залиття квартири АДРЕСА_1. м.Харкова.

При присудженні у відшкодування матеріальної шкоди від залиття квартири АДРЕСА_1. м.Харкова 18120 грн., суд першої інстанції виходив із вартості відновлюваного ремонту, визначеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7222 від 15 серпня 2012 року виходячи із встановлених обсягів пошкоджень приміщень квартири від залиття .

рішення судом першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди від залиття квартири ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, що згідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Щодо висновку суду першої інстанції про заподіяння позивачеві з вини відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то рішення в цій частині не може бути визнано законним та обгрутованним.

Статтею 23 ЦК України встановлено право фізичні особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, та інших дій. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту погіршення стану здоров'я позивача чи настання для позивача інших негативних наслідків внаслідок дій відповідача.

Також немає підстав вважати, що позивач зазнала моральної шкоди внаслідок пошкодження квартири, яка їй на праві власності не належить.

Посилання позивача, що через залиття квартири вона змушена проживати у доньки, належними доказами не підтверджується.

За таких обставин у суду першої інстанції не було достатньо підстав визнавати доведеним заподіяння позивачеві моральної шкоди та присуджувати до стягнення у її відшкодування 5000 грн.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України (1618-15) є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2012 року змінити.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. відмовити.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.