826/16624/15 Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - 04.09.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у складі колегії суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А., Троян Н.М. у справі № 826/16624/15 за поданням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, заявник) звернулася до суду з поданням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - підприємець, платник податків) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, з мотивів наявності факту недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за наявності обставин згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

20 серпня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановою в задоволенні подання відмовив з огляду на недоведеність факту не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

15 жовтня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, подання податкового органу задоволено, підтверджено обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна платника податків від 13 серпня 2015 року № 6567/Ф/26-51-21-21.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції на відміну від Окружного адміністративного суду міста Києва вбачав в діях продавця-касира, що здійснювала розрахунково-касові операції в магазині фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не допуск посадових осіб заявника до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, що дає можливість платнику податків ухилятись від виконання обов'язків, встановлених законом.

27 жовтня 2015 року фізичною особою-підприємцем подана касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, в якій платник податків вказує на надання цим судом помилкової оцінки обставинам справи, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Також вказує на пропуск судом першої інстанції 96-ти годинного терміну на підтвердження обґрунтованості накладення адміністративного арешту майна.

29 жовтня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою підприємця та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/16624/15.

12 травня 2016 року справа №826/16624/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 січня 2018 року № 826/16624/15 передана до Верховного Суду.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу від податкового органу до суду не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 11 серпня 2015 року працівниками відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві згідно наказу від 26 червня 2015 року № 874 здійснено виїзд з метою проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1.

При прибутті на місце працівниками податкового органу пред'явлено: посвідчення, копію наказу від 26 червня 2015 року № 874 та направлення від 30 липня 2015 року № 1250/26-15-21-01-29, № 1249/26-15-21-01-29 на проведення фактичної перевірки, продавцю-касиру, що здійснювала розрахунково-касові операції в магазині платника податків за адресою: 02095, АДРЕСА_1.

Після ознайомлення з наказом та направленням на перевірку посадова особа підприємства (продавець-касир) зателефонувала до директора магазину та повідомила його про приїзд посадових осіб податкового органу, після чого відмовилась від отримання документів на проведення перевірки, в результаті чого посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови від допуску до перевірки від 11 серпня 2015 року № 192/26-19-21-01-14.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень відповідача: "від допуску до перевірки не відмовлялись, а продавець-касир відмовилась лише від підписання пред'явлених документів".

В акті про відмову від допуску до перевірки від 11 серпня 2015 року № 192/26-19-21-01-14 зазначається про відмову продавця - касира представитись та на підставі вказівки не допустити працівників податкового органу в приміщення для проведення.

13 серпня 2015 року податковим органом прийнято рішення від № 6567/Ф/26-51-21-21, яким застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків.

Стаття 94 Податкового кодексу України встановлює адміністративний арешт майна, за положеннями пункту 94.1 цієї статті, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Обставини застосування арешту майна наведені пунктом 94.2, серед яких, підпунктом 94.2.3 передбачено застосування адміністративного арешту у випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України

Пунктом 81.1. цієї статті встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом восьмим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд апеляційної інстанції установив, що особа, яка фактично проводила розрахункові операції відмовилася розписатись у документах на перевірку, а не від допуску посадових осіб податкового органу до перевірки. Про ці обставини платник податків зазначив у запереченнях на подання. Про факт відмови продавця-касира у направленні на перевірку свідчить відповідний акт, складений 11 серпня 2015 року посадовими особами заявника, який не оцінений судами попередніх інстанцій взагалі. Наявність такого акту за положеннями Податкового кодексу України (2755-17) є підставою для початку проведення перевірки.

Згідно з пунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Суд апеляційної інстанції дослідив та оцінив лише акт відмови від допуску до перевірки, при цьому описова частина постанови цього суду утримує викладення обставин, які необхідно вважати встановленими судами попередніх інстанцій, а саме щодо відмови касира (продавця) лише від підпису документів, а не від допуску посадових осіб до перевірки. Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції здійснив протилежний висновок про встановлення факту не допуску посадових осіб до перевірки з посиланням на відповідний акт, який серед іншого не утримує підпису особи відносно якої його складено, акту про відмову від підпису цього акту матеріали справи не містять. Відтак, висновок суду апеляційної інстанції щодо встановлення факту не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки є передчасним, не підтверджений належними та допустимими доказами, спростовується доводами заявника касаційної скарги.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи протиріччя обставин, викладених постановою суду апеляційної інстанції, Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги платника податків із направленням справи до Київського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до цього суду.