677/206/13-ц Про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди - 14.06.2013 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів

ОСОБА_1, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказував, що 24 серпня 2012 року до нього завітали працівники міліції для з'ясування обставин здійснення ним 16 серпня 2012 року погроз по телефону інспектору державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 та його сім'ї. В заяві до Красилівського РВ УМВС відповідач стверджував, що ним був складений акт про недопущення посадових осіб інспекції ДАБК на об'єкти будівництва ним на належній йому земельній ділянці гаража та літньої кухні, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Вважає, що даний протокол за №000530 складений ОСОБА_2 відносно нього є сфальсифікованим і з цього приводу ним подана скарга до суду. Ніяких погроз на адресу відповідача при виконанні покладених на нього обов'язків 16 серпня 2012 року він не висловлював, а дзвонив на робочий телефон ОСОБА_2 13 серпня 2012 року і просив надіслати копію складеного на нього протоколу. Через наклепницькі скарги відповідача, через нервові потрясіння та психологічні розлади в зв'язку з

Головуючий у першій інстанції: Чорна Л.М. Категорія: 38,39

Доповідач: Варвус Ю.Д.

цим погіршилося його самопочуття, він переніс моральні переживання, що підірвало його здоров'я (з'явились болі в області серця, підвищився артеріальний тиск). Просив суд, з урахуванням доповнення до позовних вимог, визнати дії відповідача такими, що не відповідають дійсності і ганьблять честь та гідність, стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 16000 грн., пов'язаних з витратами на лікування та матеріальну шкоду в сумі 15000 грн.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 160 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що акт про недопущення посадових осіб інспекції ДАБК на об'єкт будівництва на території домогосподарства ОСОБА_1 не складався. Факт безпідставності звинувачень ОСОБА_2 щодо здійснення погроз підтверджений постановою Красилівського РВ УМВС від 24 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи, яка набрала законної сили. Загострення ішемічної хвороби спричинено саме нервовими і психологічними стресами, які почалися з часу прибуття інспектора Тимчука А.П. до його помешкання.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, 07 серпня 2012 року був складений акт про недопущення посадових осіб: головного державного інспектора Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області ОСОБА_2 та сільського голови с. Волиця Красилівського району ОСОБА_4, на об'єкт будівництва на земельній ділянці позивача для проведення перевірки дотримання містобудівельного законодавства та оформлений протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-42 КУпАП. Постановою начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області від 15 серпня 2013 року на ОСОБА_1 за дані дії накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 6800 грн.

21 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області з заявою про здійснення ОСОБА_1 16 серпня 2012 року йому погроз по робочому телефону.

Постановою ДІМ Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 24 серпня 2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю в його діях злочину, передбаченого ст.ст. 129, 296 КК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена ОСОБА_2 у скарзі інформація не є поширенням відомостей, що порочать честь та гідність позивача, оскільки відповідач звернувся до Красилівського райвідділу УМВС України в Хмельницькій області з метою перевірки компетентними органами факту погроз зі сторони ОСОБА_1 та прийняття до останнього відповідних заходів.

Даний висновок суду є обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся з заявою до Красилівського районного відділу внутрішніх справ про здійснення позивачем в його адресу погроз не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Про це, відповідач стверджував і в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до роз'яснення, що містяться в пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) , усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Враховуючи те, що доказів, які б свідчили про поширення відповідачем відомостей про здійснення позивачем погроз серед інших осіб не здобуто, тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про захист честі та гідності.

Моральна шкода, яку просив відшкодувати позивач, пов'язана з вимогою про захист честі, гідності та ділової репутації, а тому також до задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.