Справа № 22ц-797\1625\13р. 

Головуючий у першій інстанції Лемешко А. М.

Категорія 41 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Володіної Л.В., Птіціної В. І.,

за участю секретаря - Пасічник Г.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

старшого прокурора відділу

прокуратури м. Севастополя - Кузьмінова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Комунальне підприємство "РЕП-11", Головне управління юстиції у м. Севастополі про виселення та вселення, -

У лютому 2013 року Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя звернулася до суду з позовом про виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та вселення в це житлове приміщення ОСОБА_6

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.12.2012 року ОСОБА_6, як дитині, позбавленої батьківського піклування, був виданий ордер на заселення у житлове приміщення АДРЕСА_1. Однак вселитися до наданого житла та користуватися ним ОСОБА_6 не взмозі, оскільки в ній безпідставно мешкає відповідач ОСОБА_5. ОСОБА_6 до часу надання спірного житла проживав у будинку-інтернаті.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року задоволені вимоги про вселення ОСОБА_6 у спірне жиле приміщення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, а в позові відмовити. Зазначає, що спірна квартира не є житловим приміщенням, оскільки знаходиться у аварійному стані. Також пояснює, що ордер на вселення ОСОБА_6 у житлове приміщення був наданий на зайняте житлове приміщення з порушенням вимог діючого законодавства, особі яка забезпечена житлом.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно перешкоджає ОСОБА_6 у користуванні спірною жилою площею.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюваних права, свободи чи інтереси особи.

Статтею 58 ЖК України передбачено, що єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 27 травня 1997 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, про що свідчить витяг Служби у справах дітей Ленінської РДА м. Севастополя (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 616-ОД від 07 листопада 2012 року ОСОБА_6 було видано ордер № 36 серії 2 на житлове приміщення комунальну квартиру АДРЕСА_1 та зареєстровано місце проживання за вказаною адресою (а.с. 9, 28).

Судом першої інстанції також встановлено, що у спірному жилому приміщенні мешкає відповідач ОСОБА_5, яка самовільно зайняла спірну квартиру.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 листопада 2011 року задоволені вимоги позову Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_5 в її інтересах та в інтересах її малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання ним іншого житлового приміщення. В даний час вказане рішення не виконано.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року провадження по справі в частині вимог щодо виселення ОСОБА_5 закрито.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про вселення ОСОБА_6 ґрунтуються на вимогах закону та підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, стосуються незгоди відповідача з видачею ордеру на спірне житлове приміщення ОСОБА_6, однак доказами правомірності його зайняття саме відповідачем не підтверджено відповідно до ст. 60 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність проживання в спірному жилому приміщенні, в судовому порядку прийнято рішення про її виселення з нього, у неї не виникло суб'єктивне право, про захист якого вони просять. Відповідно ж до ст. 59 ЖК України визнання ордеру недійсним з мотивів, що він виданий на зайняте приміщення, може мати місце в тому разі, коли останнє зайняте правомірно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що права відповідача видачею ордера на спірне жиле приміщення не порушені, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

В решті доводи апеляційної скарги (про неможливість видати ордер, тому що будинок аварійний і була заборона здійснювати заселення, перереєстрацію) висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути прийнятті до уваги апеляційним судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Справа № 22ц-797\1625\13р. Головуючий у першій

інстанції Лемешко А. М.

Категорія 41 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Володіної Л.В., Птіціної В. І.,

за участю секретаря - Пасічник Г.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

старшого прокурора відділу

прокуратури м. Севастополя - Кузьмінова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Комунальне підприємство "РЕП-11", Головне управління юстиції у м. Севастополі про виселення та вселення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.