1328/5386/12 Про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" - 10.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк перший" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Банк перший", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український стандарт"" про розірвання договору, -

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.02.2013 року позов ОСОБА_4 задоволено, розірвано договір №1/28 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 26.06.2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Перший", та позивачем, стягнуто з відповідача в користь позивача грошові кошти в сумі 170149 гривень 78 копійок та судові витрати в розмірі 1701 гривні 50 копійок.

Рішення суду оскаржив відповідач ПАТ "Банк Перший", просить його скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано норми ч.7 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", згідно якої, внесені довірителем кошти підлягають поверненню йому у випадках, передбачених ч.4-6 цієї статті, протягом п"яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об"єкта інвестування або після введення об"єкта будівництва в експлуатацію, а також норму ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", згідно якої, повернення коштів, внесених фізичними чи юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об"єкта (частини об"єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об"єкта (частини об"єкта) житлового будівництва.

В судове засідання відповідач та третя особа не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с.77, 79, 81), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст. 305 Цивільного процесуального кодексу (далі- ЦПК) України (1618-15) , розглянути справу у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_4 (довірителем) та відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (управителем), правонаступником якого є ПАТ "Банк Перший", було укладено договір №1/28 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі-ФФБ) виду "А" з метою отримання у власність об"єкта інвестування (однокімнатної квартири №6, житловою площею 18 кв.м., загальною площею 39,7 кв.м., на третьому поверсі в будинку АДРЕСА_1) в майбутньому, який заплановано ввести в експлуатацію в квітні 2010 року (а.с.5-12).

Згідно з п.1.2 вказаного договору, довіритель зобов"язувався передати управителю у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць площі об"єкта інвестування на момент проведення платежу, а управитель зобов"язувався використати ці кошти для фінансування об"єкта будівництва, яке мало здійснюватись ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим договором.

На виконання п.п.1.2, 2.4, 3.5 вказаного договору позивач 26.06.2008 року, 16.07.2008 року та 31.07.2008 року передав відповідачеві у довірчу власність грошові кошти на загальну суму 170149 гривень 78 копійок (70% від вартості об"єкта інвестування) і 31.07.2008 року отримав свідоцтво №38 про участь у ФФБ об"єкта будівництва та закріплення за ним 280,59 вимірних одиниць об"єкта інвестування, загальна вартість якого становила 240740 гривень 80 копійок (а.с.13-16).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем зобов"язань за договором, а саме: порушення строку будівництва більше, ніж на два роки, і не проведення жодних дій по будівництву об"єкта впродовж цього часу, - є істотним порушенням умов договору, у зв"язку з чим позивач позбавлений можливості отримати квартиру у строк, визначений договором, що є підставою для розірвання договору, яка передбачена, як загальними нормами Цивільного кодексу України (435-15) (ст.ст.651-653), так і спеціальними нормами, визначеними ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

У відповідності до ч.4 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", у разі порушення забудовником строків спорудження об"єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов"язків (зокрема, обов"язку здійснювати контроль за дотриманням забудовником умов та зобов"язань за договором з метою своєчасного запобігання збільшення строків будівництва більше ніж на дев"яносто днів тощо (ч.1 ст.18 Закону)), довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів, а управитель зобов"язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст.20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.

У відповідності до ч.4 ст.20 вказаного вище Закону, сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ (саме та норма, до якої відсилає ч.4 ст.18 Закону), визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об"єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об"єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ.

У зв"язку з цим, посилання апелянта на не застосування судом першої інстанції норми ч.7 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", є безпідставним, оскільки норма цієї частини статті 20 Закону стосується припинення управління майном та договору про участь у ФФБ у разі відкріплення від довірителя закріпленого за ним об"єкта інвестування, а не розірвання договору з наведених вище підстав.

Безпідставним є також посилання апелянта на застосування до спірних правовідносин ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", оскільки вона суперечить нормі ч.4 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", норми якого є спеціальними для даного виду правовідносин, а також загальним нормам, закріпленим у ст.ст. 651 - 653 Цивільного кодексу України, які встановлюють підстави для розірвання договору за рішенням суду та застосування правових наслідків розірвання договору.

Крім того, положення ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" в частині заборони розірвання даного виду договорів були визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року і не застосовуються, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об"єкта будівництва переноситься більше, ніж на 18 місяців.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що порушення строків будівництва є істотним порушенням умов договору, що у відповідності до наведених вище норм матеріального права, є підставою для розірвання спірного договору, а повернення відповідачеві переданих позивачем на виконання умов договору коштів, - наслідком розірвання договору, який передбачений нормою спеціального закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк перший"- відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.