Номер провадження № 22-ц/785/5054/13

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Гірняк Л. А. Категорія-51

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого-Гірняк Л.А.

Суддів- Кварталова А.М., Миза Л.М.

При секретарі - Булгак Х.О.

За участю :

ОСОБА_5

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одесси від 24.04.2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової служби в Одеській області

-про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з Державної податкової служби в Одеській області на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2005 р. по 01 вересня 2012 р. в сумі 124 236 гривень з пістав ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області. Наказом № 424-о від 01.07.2005 року з 04.07.2005 року він був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України за пунктом "г" ст. 64 (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP. затвердженим Постановою Кабінету Міністрів У PCP від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2009 року, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 року, його позов до Державної податкової адміністрації про стягнення грошового утримання задоволено частково та судом було встановлено розрахунок грошового забезпечення з 30.03.2005 р. по 04.07.2005 р. на суму 4 656,87 гривень та було стягнуто з Державної податкової адміністрації на його користь 4 656,87 гривень заробітної плати, а в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Позивач вважає, що дії Державної податкової адміністрації є незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум. що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

На день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, якій відповідач зобов'язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку складає 124 236 гривень виходячи з розрахунку 1461.60 гривень заробітна плата за місяць на 85 місяців затримки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового,про задоволення заявлених вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що відповідач в день звільнення не провів повний розрахунок.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином про що свідчить розписка.

В силу ст. 305 ч.2 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за його відсутністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача,пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги вважає за необхідне її відхилити.

В відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з того, що підстави для стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відсутній, оскільки після ухвалення судом постанови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та звернення його до виконання відносини, пов'язані з виплатою присудженої суми регулюються з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та на позивача не розповсюджуються вимоги ст. 117 КЗпП України.

Матеріалами справи встановлено, що Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2009 року було встановлено розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_7 з 30.03.2005 р. по 04.07.2005 р. на суму 4 656.87 гривень та вказаною постановою було частково задоволено позов та стягнуто з Державної податкової адміністрації в Одеській області на користь позивача грошове утримання в розмірі 4 656,87 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 року апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області було залишено без задоволення та постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2009 року залишено без змін. (а.с.3-6, 7-10)

Згідно ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП під час звільнення працівника всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не наступного дня після пред'явлення звільненим працівником про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен зо повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України рудня 1999 р. № 13 (v0013700-99) "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП и стягує на користь працівника середній заробіток за весь затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів роботодавця не виключає його відповідальності.

Саме по собі ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати у разі його невиконання не звільняє роботодавця від відповідальності зі ст. 117 КЗпП України.

Таке роз'яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (v004p710-12) щодо офіційного тлумачення положень 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст. 117, 237-1 цього Кодексу.

Отже,судження суду першої інстанції щодо не проведення розрахунку із позивачем за зазначений період, оскільки такі правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) є помилковим.

Проте, судова колегія погоджується з судженням першої інстанції, що на позивача не розповсюджується вимога ст. 117 КЗпП України з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області. Наказом № 424-о від 01.07.2005 року з 04.07.2005 року він був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України за пунктом "г" ст. 64 (скорочення штатів).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2009 року, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 року, його позов до Державної податкової адміністрації про стягнення грошового утримання задоволено частково та судом було встановлено розрахунок грошового забезпечення з 30.03.2005 р. по 04.07.2005 р. на суму 4 656,87 гривень та було стягнуто з Державної податкової адміністрації на його користь 4 656,87 гривень .

Відносини щодо проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ України регулюються Законом України "Про міліцію" (565-12) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990 p. постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 p. №114 (114-91-п) , Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. (1368-12)

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що служба працівників органів внутрішніх справ трудовим правом не регулюються, а тому на позивача не розповсюджується дія ст. 116, 117 КЗпП України.

Посилання позивача на норми КЗпП України (322-08) (стосовно затримки розрахунку) є безпідставною, оскільки відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 23.03.1998р. № 1-4/83 та Міністерства праці та соціальної політики України від 17.04.1998р. №22-1558 у зв'язку з особливостями проходження служби в органах внутрішніх справ відносини регулюються не Кодексом законів про працю України (322-08) , а законодавством про ці органі, в тому числі ЗУ "Про міліцію", "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" та іншими нормативними актами, жодним з яких не передбачені вказані позивачем виплати.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України,

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.