412/15533/12 Про стягнення суми боргу та моральної шкоди, завданої банком у зв'язку із відмовою видати частину вклада - 03.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі центрального відділення Дніпропетровського міського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа Національний банк України про стягнення суми боргу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року, -

У вересні 2012 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів та моральної шкоди, з підстав не повернення частки спадкового вкладу. Прохав стягнути з відповідача борг у сумі 4 608,50 грн., моральну шкоду у розмірі 24 795,00 грн., 3 % річних в розмірі 8,33 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 20,83 грн., 50,00 грн. - незнижуваного залишку за відкритим особистим рахунком та 462,55 грн. судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення суми боргу та моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та не врахування обставин у справі прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 липня 2009 року мати позивача - ОСОБА_6 за

депозитним договором SAMDN 18000706494908. відкрила депозитний рахунок НОМЕР_2, на суму без нарахування відсотків у розмірі - 27 650,99 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, а згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 серпня 2012 року, позивач є спадкоємцем 1/6 частки грошового вкладу /а.с.12/.

15 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача про видачу йому частки вкладу, на що йому було запропоновано відкрити рахунок на своє ім'я для перерахування належних йому грошових коштів. На підставі заяви № SAMDN01000727946261 ОСОБА_5 було відкрито рахунок НОМЕР_1 /а.с.11/.

11 жовтня 2012 року листом за вих. № 12-132/8111 відповідач повідомив ОСОБА_5. що в результаті проведеної перевірки прийнято рішення про зарахування грошових коштів які є його спадщиною на рахунок НОМЕР_1 відповідно до депозитного договору № SAMDN01000727946261 /а.с. 24/.

15 жовтня 2012 року позивачу на рахунок НОМЕР_1 відповідачем перераховане грошові кошти в розмірі 4 957,91 грн., що підтверджується випискою по рахунку /а.с.56/.

Приймаючи рішення про відмову задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, ще прийняла від другої сторони або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором. Ч.1 ст. 1060 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи яка померла, до інших осіб. Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, ще належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

При прийнятті рішення та відмові у задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідачем перераховано належні позивачу грошові кошти за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 серпня 2012 року на відкритий ним депозитний рахунок НОМЕР_1.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального права і підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.6 вищевказаного депозитного договору, позивач був ознайомлений з умовами та Правилами надання банковских послуг. Згідно п. 2.6.7 "Приват - вклад", цих Умов та Правил: "Сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання. При достроковому розірванні вкладу з ініціативи БАНКУ, КЛІЄНТУ повертається сума вкладу та виплачуються відсотки, нараховані відповідно до умов цього договору за фактичний строк користування вкладом".

Але, згідно п.п.2.6.1.11. Умов та Правил: "При наявності у КЛІЄНТА простроченної заборгованості по кредитам чи кредитним лімітам, а також процентам за їх використання, чи простроченної заборгованості по кредитам чи процентам за їх використання, по яким клієнт є поручителем, банк має право на свій розсуд, після закінчення сроку вкладу, вклад та нараховані проценти перерахувати на поточний/картковий рахунок КЛІЄНТА". Як

вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивача за кредитною карткою "Универсальна" (рахунок НОМЕР_3) складає 11 580 грн. 00 коп. ( а.с.120).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, про правомірність дій відповідача та відсутності завдання моральної шкоди позивачу діями банку щодо невидачі грошових коштів за спадковим вкладом. Цей висновок відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач добровільно відкрив депозитний рахунок НОМЕР_1, погодившись з умовами його використання за п.6 заяви № SAMDN01000727946261 на оформлення вкладу "Приват-вклад, 12 місяців" ( а.с.4).

Відповідно безпідставними є доводи апеляційної скарги, про порушення банком Правил надання банковских послуг та відсутності у позивача можливості ознайомлення з їх змістом.

Не являється підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта на те, що відповідач ввів його в оману, щодо відкриття депозитного рахунку НОМЕР_1 для перерахування спадкового вкладу, оскільки ніяких підтверджень цих дій суду не надано. А згідно тексту позову та пояснень позивача він усвідомлював наслідки своїх дій, щодо відкриття депозитного рахунку та умов його використання, про що свідчить підпис позивача у заяві № SAMDN01000727946261 на оформлення вкладу "Приват-вклад, 12 місяців".

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ч.3ст. 209, ст. 307, ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.