Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого: Міцнея В.Ф.

суддів: Височанської Н.К., Галичанського А.Д.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника Білянської сільської ради -

Підлубного В.С., прокурора Марочко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білянської сільської ради Кіманського району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування реєстрації державного акта, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2013 року,-

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білянської сільської ради Кіманського району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування реєстрації державного акта.

Вказував на те, що на підставі державного акта від 26 листопада 2009 року він є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,12 га, яка розташована у садівничому товаристві "Наладчик" за межами населеного пункту - с.Біла Кіцманського району.

У 2012 році під час розгляду цивільної справи у Кіцманському районному суді йому стало відомо, що у відповідача ОСОБА_3 є в наявності державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,07 га серії І-ЧВ № 010390 від 30 грудня 1997 року, виданий йому Білянською сільською радою Кіцманського району на підставі рішення виконкому цієї ради від 13 серпня 1997 року № 44/8. Ця земельна ділянка входить до складу його земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року.

22ц - 752/13 головуючий у 1-й інстанції Олексюк Т.І.

категорія: 45 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

10 вересня 1997 року виконком Білянської сільської ради прийняв рішення, яким припинив право користування ОСОБА_3 вказаною земельною ділянкою, а рішенням Білянської сільської ради від 6 грудня 2011 року № 69/8 скасовано рішення виконкому від 13 серпня 1997 року № 44/8.

Посилаючись на ці обставини та вважаючи, що виконком Білянської сільської ради після набрання чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (280/97-ВР) не мав права приймати рішення про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,07 га серії І-ЧВ № 010390 від 30 грудня 1997 року, виданий ОСОБА_3, та скасувати реєстрацію цього акта.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Вказує на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Вважає, що скасування державного акта на право власності на земельну ділянку не є примусовим припиненням права власності на землю, тому суд дійшов помилкового висновку про те, що предметом спору є примусове припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку

На думку апелянта, суд, неправильно застосував до правовідносин сторін положення ст.ст.140-149 ЗК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_3, представник Білянської сільської ради та прокурор апеляційну скаргу не визнали, вважають, що рішення суду є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування сільською радою попереднього рішення, яким ОСОБА_3 надано у приватну власність спірну земельну ділянку, не є підставою для припинення його права власності на цю земельну ділянку шляхом визнання державного акта недійсним.

Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.17 ЗК України в редакції Закону України № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року (2196-12) , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатами, на території яких розташовані земельні ділянки.

Статтею 23 ЗК у вказаній редакції передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 грудня 1997 року Білянською сільською радою видано ОСОБА_3 державний акт серії І-ЧВ №010390 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,07 га для ведення садівництва, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 134.

В цьому акті зазначено, що його видано на підставі рішення виконкому Білянської сільської ради від 13 серпня 1997 року № 44/8 (а.с.6).

Згідно довідки архівного відділу Кіцманської районної державної адміністрації від 21 червня 2010 року № 1/288 вказана земельна ділянка передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 як члену садівничого товариства "Наладчик" рішенням виконкому Білянської сільської ради від 12 листопада 1997 року № 64/11 (а.с. 95).

26 листопада 2009 року на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 30 вересня 2009 року № 512 ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована у садівничому товаристві "Наладчик".

Як встановлено судом, до складу земельної ділянки, переданої у власність позивачу, входить і спірна земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_3

Оспорюючи державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3, позивач не оскаржує рішення виконкому від 12 листопада 1997 року про передачу відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки.

За змістом ст.ст.152, 155 ЗК України не може бути скасовано чи визнано недійсним державний акт на право власності на землю, який є лише правовстановлюючим документом, без вирішення питання про законність рішення, на підставі якого його видано.

Скасування рішення виконкому від 13 серпня 1997 року № 44/8 рішенням Білянської сільської ради від 6 грудня 2011 року № 69/8, на що посилається апелянт, не може бути підставою для визнання оспорюваного державного акта недійсним. Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз'яснив, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не

можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції органів місцевого самоврядування відноситься вирішення питань земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своєї компетенції приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (v007p710-09) було визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Тому органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішення виконкому Білянської сільської ради, на підставі якого відповідачу ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на землю, є індивідуально-правовим актом, оскільки воно визначало права на землю конкретної фізичної особи, в даному випадку ОСОБА_3, і це рішення після отримання відповідачем державного акта на право власності на землю вичерпало свою дію.

З огляду на викладене не є підставою для визнання оспорюваного державного акта недійсним і рішення виконкому Білянської сільської ради від 10 вересня 1997 року № 51/9, яким припинено право користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою.

Окрім того, за змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з копії членської книжки НОМЕР_2, ОСОБА_1 був прийнятий в члени садівничого товариства "Наладчик" 27 листопада 1998 року, а оспорюваний державний акт на право власності на землю ОСОБА_3 як члену цього товариства був виданий 30 грудня 1997 року.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,07 га від 30 грудня 1997 року недійсним, позивач не зазначив, в чому полягає порушення його права чи інтересу видачею відповідачу ОСОБА_3 цього акта.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.