2220/2081/2012 Про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та дарування частини приміщення - 28.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовами Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління юстиції у Хмельницькій області про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та дарування частини приміщення з апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2012 року, -

У вересні 2008 року Шепетівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (діла - КМУ) звернувся в суд з двома позовами до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" (далі - товариство) про визнання недійсним договору купівлі-продажу 29/1000 частин приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м. від 29.12.2000 року, укладеного між керуючим Шепетівським територіальним відокремленим безбалансовим відділенням дирекції банку "Україна" Крапивою Г.Г. і ОСОБА_2; договору дарування 29/1000 частин приміщення від 03.07.2002 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, а саме приміщення буфету, загальною площею 38,2 кв.м.; договору купівлі-продажу 7/10 000 частин приміщення гаража площею 20,2 кв.м. від 11.10.2000 року, укладеного між керуючим Шепетівським територіальним відокремленим безбалансовим відділенням дирекції

Головуючий у першій інстанції - Федорова Н.О. Справа № 2220/2081/2012

Провадження № 22-ц/792/366/13

Доповідач - Гринчук Р.С. Категорія № 19,20

банку "Україна" Крапивою Г.Г. і ОСОБА_10

Позивач зазначив, що при проведенні у 2007 році прокурорської перевірки було встановлено незаконне відчуження вказаних об'єктів, належних акціонерному комерційному агропромисловому банку "Україна", керуючою дирекцією банку Кропивою Г.Г. на користь фізичних осіб, які є її близькими родичами. В 2003 році усі приміщення, які належали банку, в тому числі і спірні, на підставі договору купівлі-продажу перейшли у власність КМУ, який в подальшому передав їх Міністерству юстиції України. В зв'язку незаконним відчуженням цих об'єктів державі в особі КМУ була заподіяна шкода.

рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2012 року позов було задоволено частково.

Договір дарування 29/1000 частини приміщення, а саме: приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 3 липня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 визнано недійсним з моменту укладення. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути Кабінету Міністрів України приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Договір купівлі - продажу 7/10000 частини приміщення гаража, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м., укладений між Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна", в особі керуючої Шепетівським територіальним відокремленим безбалансовим відділенням дирекції банку "Україна" Крапиви Ганни Гаврилівни та ОСОБА_5 11 жовтня 2000 року, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 визнано недійсним з моменту укладення. Зобов'язано ОСОБА_5 повернути Кабінету Міністрів України 7/10000 частин приміщення гаража, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м.

Договір купівлі - продажу 29/1000 частини будівлі банку, а саме: приміщення буфету 1-5, площею 26,3 кв.м., 1-6 площею 11,9 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 загальною площею 38,2 кв.м., укладений між Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна", в особі керуючої Шепетівським територіальним відокремленим безбалансовим відділенням дирекції банку "Україна" Крапиви Ганни Гаврилівни та ОСОБА_2 29 грудня 2000 року, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 визнано недійсним з моменту укладення.

В позові Шепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в дохід держави по 214 грн. 60 коп. судових витрат з кожного.

Арешт, накладений на приміщення буфету, загальною площею 38,2 кв.м. та приміщення гаража, загальною площею 20,2 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 залишено без змін до виконання рішення суду.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному об'ємі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що прокурор безпідставно звернувся з позовом в інтересах держави в особі КМУ, оскільки інтереси держави в даному випадку порушені не були; в зв'язку з тим, що визнані недійсними угоди є нотаріально посвідченими, тому до участі в справі повинні були бути залучені відповідні нотаріуси, чого зроблено не було; прокурором без поважних причин пропущено строк звернення до суду, оскільки управлінню юстиції про факт відчуження спірних приміщень було відомо ще в 2004 році; Крапива Г.Г. мала усі необхідні повноваження на укладання спірних правочинів, відповідно до довіреності керуючого Хмельницькою дирекцією АКАБ "Україна" Яворського В.С.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 відзначила, що суд визнав недійсними спірні правочини на підставі ст.ст. 50, 57 ЦК УРСР, хоча в позовних заявах позивач посилається на недійсність договорів з підстав, передбачених ст.ст. 6, 48, 50, 59 ЦК УРСР; укладаючи спірні правочини директор Крапива Г.Г. діяла в рамках наданих їй повноважень; договір купівлі-продажу приміщення від 29.12.2000 року, укладений між банком та ОСОБА_2 не спричинив збитків, оскільки майно було реалізовано за ринковими цінами; при придбанні нерухомого майна в 2003 році КМУ не міг не знати про те, що у власність переходять не всі приміщення, зазначені в договорі купівлі-продажу та акті прийому-передачі, і частина приміщень була реалізована в 2000 році; права та інтереси КМУ в даному випадку не порушені, оскільки на момент придбання ним нерухомого майна в АКАБ "Україна" в 2003 році буфет та частина гаража не належали банку в зв'язку з їх продажем в 2000 році, тому не могли бути предметом спірних договорів.

В суді апелянт ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Прокурор, представник КМУ, Головного управління юстиції у Хмельницькій області в судовому засіданні проти апеляційних скарги заперечили пояснивши, що

рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального права.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 50 ЦК Української РСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. Для таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтями 48 або 49 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі довіреності, виданої 11.11.1998 року АКАБ "Україна" уповноважив директора Хмельницької дирекції банку "Україна" Яворського В.С. у межах повноважень та відповідно до цілей і завдань, визначених статутом банку укладати всі передбачені та не заборонені законом договори та угоди за ціною та на умовах на свій розсуд. Дане доручення видане з правом передоручення строком на три роки.

12.06.2000 року Яворський В.С. в порядку передоручення уповноважив керуючу Шепетівським територіально-відокремленим безбалансовим відділенням Хмельницької дирекції АКАБ "Україна" Крапиву Г.Г. укладати всі передбачені та незаборонені законом договори та угоди.

11 жовтня 2000 року та 29 грудня 2000 року між банком в особі керуючої Шепетівським територіальним відокремленим безбалансовим відділенням дирекції банку "Україна" Хмельницької області Крапиви Г.Г. та ОСОБА_10, ОСОБА_2, які між собою є, відповідно, матір'ю та дітьми, було укладено договори купівлі-продажу частини гаража площею 20,2 кв.м. та буфету площею 38,2 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1, належать банку, без попереднього дозволу правління банку.

3 липня 2002 року ОСОБА_2 відчужив вищезазначений буфет своєму дядькові ОСОБА_8 шляхом укладення договору дарування. Після смерті останнього приміщення буфету в порядку спадкування перейшло до його сина, ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням фактичних обставин справи, вимог закону, виходячи зі змісту Статуту АКАБ "Україна" (п.8 ст.14), суд прийшов до правильного висновку в частині того, що договори купівлі-продажу частини гаража та буфета, укладені 11 жовтня 2000 року та 29 грудня 2000 року між Шепетівським відділенням банку в особі керуючої Крапиви Г.Г. з одного боку та ОСОБА_10, ОСОБА_2 з іншого були укладені всупереч цілям діяльності АКАБ "Україна", тому їх слід визнати недійсними на підставі ст. 50 ЦК Української РСР.

Статутом АКАБ "Україна" передбачено особливий порядок реалізації майна банку на підставі рішення Правління банку головою Правління. рішення про продаж частини приміщень адміністративної будівлі Шепетівського відділення банку фізичним особам Правлінням банку не приймалося, голова Правління ніяких розпоряджень з цього приводу не приймав, тому реалізація спірного нерухомого майна керуючою відділенням банку Крапивою Г.Г. в 2000 році була проведена всупереч інтересам юридичної особи - АКАБ "Україна", без належних повноважень.

При цьому посилання апелянтів на те, що відповідні повноваження на продаж майна були надані Крапиві Г.Г. на підставі довіреності директора Хмельницької дирекції АКАБ "Україна" Яворського В.С. від 20.06.2000 року є безпідставними, оскільки передбачене в документі право Крапиви Г.Г. на укладання від імені банку договорів та угод, не заборонених законом, не надає їй повноважень на укладення угод в сфері розпорядження майном банку, а лише тих правочинів, що стосуються статутної діяльності юридичної особи.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Суд також прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку укладенням спірних договорів купівлі-продажу з боку відповідачів були порушені права держави в особі Кабінету Міністрів України, який на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2003 року, №130-04/055/128 набув право власності на цілісний майновий комплекс - двоповерхове приміщення адмінбудинку та гараж Шепетівського територіально-відокремленого безбалансового відділення Хмельницької дирекції АКАБ "Україна". При цьому спірні приміщення буфету та частини гаражу є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу, який є предметом вищезазначеного договору, чинного на час розгляду справи в суді, що підтверджується також актами приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 14-20, т.1).

Доказом цього є також та обставина, що 14.05.2004 року Шепетівським БТІ було зареєстровано право власності держави в особі КМУ на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином держава в особі Кабінету Міністрів України, будучи належним власником цілісного майнового комплексу, позбавлена можливості повністю реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження ним, оскільки частина приміщення була незаконно передана іншим особам.

Відмовляючи в позові до ТОВ "Торнадо" суд, з врахуванням обставин справи прийшов до правильного висновку про те, що товариство участі в спірних правовідносинах не приймало, прав та інтересів позивача не порушило.

Відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи також висновок суду про те, що позивачем не пропущені строки звернення до суду з позовом, оскільки про порушене право йому стало відомо в 2007 році, а з позовом до суду прокурор звернувся в 2008 році.

рішення суду першої інстанції не вплинуло на права та інтереси нотаріусів, які посвідчували спірні договори, їх незалучення судом до участі в справі не призвело до неправильного вирішення спору, тому відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду за таких обставин.

Визнаючи недійсними договори купівлі-продажу суд діяв у відповідності з вимогами закону, оскільки правові підстави для їх недійсності прямо передбачені ЦК Української РСР (1540-06) .

В той же час суд не звернув уваги на те, що договір дарування частини буфету від 3 липня 2002 року був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 після того, як за договором купівлі-продажу від 29 грудня 2000 року спірне нерухоме майно (буфет) було незаконно відчужене від імені банку Крапивою Г.Г. дарувальнику за вказаним договором ОСОБА_2

За таких обставин, з врахуванням ст. 6 ЦК Української РСР, осіб сторін договору дарування, в суду не було підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 57 ЦК Української РСР та визнання недійсним договору дарування буфету від 3 липня 2002 року.

Позовних вимог про захист порушеного права іншим способом позивачем заявлено не було.

При цьому, приймаючи до уваги вимоги ст.ст. 11, 213, 214 ЦПК України, принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів приходить до висновку про неможливість в даному випадку зміни предмету спору, обраного позивачем способу захисту цивільного права, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки угоди не передбачені законом.

В зв'язку з тим, що судом було помилково визнано недійсним договір дарування приміщення буфету від 3 липня 2002 року, тому покладення на ОСОБА_4 обов'язку повернути Кабінету Міністрів України приміщення буфету площею 38,2 кв.м. є неправомірним.

Зобов'язуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернути Кабінету Міністрів України спірні приміщення суд не вирішив питання щодо можливості повернення вказаним фізичним особам коштів, сплачених за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Крім того слід зазначити, що в даному випадку до спірних правовідносин не може бути застосована реституція (повернення сторін договору у попередній стан), оскільки закон передбачає можливість застосування наслідків недійсності угоди у вигляді реституції лише щодо сторін договору, який є недійсним, а Кабінет Міністрів України не був стороною в спірних договорах купівлі-продажу.

Оскільки позов до ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, тому з врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України підстави для стягнення з нього судового збору в розмірі 214,60 грн. відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2012 року в частині визнання недійсним договору дарування 29/1000 частини приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 3 липня 2002 року; зобов'язання ОСОБА_4 повернути Кабінету Міністрів України приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_5 повернути Кабінету Міністрів України 7/10000 частин приміщення гаража, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м.; стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 214 грн. 60 коп. судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління юстиції у Хмельницькій області в частині визнання недійсним договору дарування 29/1000 частини приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 3 липня 2002 року; покладання на ОСОБА_4 обов'язку повернути Кабінету Міністрів України приміщення буфету загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_5 повернути Кабінету Міністрів України 7/10000 частин приміщення гаража, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 20,2 кв.м.; стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 214 грн. 60 коп. судових витрат відмовити.