Справа №22- ц/796/4234/2013

Головуючий у 1-й інстанції - Дубінін В.І.

Доповідач - Кирилюк Г.М.

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", третя особа: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року,-

28.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі -ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором CL-013/320/2007 від 26.11.2007 року, що виникла станом на 14.09.2011 року в сумі 13 183,16 доларів США, що еквівалентно 105100,10 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку, з яких : 13 118,56 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 64,60 доларів США - сума несплачених відсотків за користування кредитом, а також пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 12 388,08 грн.

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.05.2011 року, укладеному між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині продажу/переведення/відступлення боргу за кредитним договором № CL-013/320/2007 від 26.11.2007 року. Також просив зобов'язати ТОВ "ОТП Факторинг Україна" повернути всі отримані від нього кошти в рахунок погашення кредитних зобов'язань ПАТ "ОТП Банк", сплативши всі витрати, пов'язані зі зміною валюти зобов'язання та несвоєчасного надходження грошей.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 13183, 16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.09.2011 р. становить 105100,10 грн. та судові витрати по справі в сумі 1820 грн., а всього на загальну суму 106920,10 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто пеню за кредитним договором від 26.11.2007 року в розмірі 12 598 грн. 73 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким: визнати залишок боргу за кредитним договором в сумі 45 697,17 грн.; застосувати розстрочку виплати залишку боргу на строк 25 місяців до 27 листопада 2014 року; встановити щомісячний платіж на погашення залишку боргу в сумі не більше 1830 грн.; визнати нараховану пеню такою, що нарахована безпідставно, поклавши ризик неотримання платежів на ТОВ "ОТП Факторинг Україна", оскільки нібито невиконання зобов'язання виникло виключно в силу неповідомлення боржника про заміну кредитора; незаконно нараховану пеню скасувати та відмовити в задоволенні позову про її стягнення. Зустрічний позов просить задовольнити.

Посилається на ті підстави, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" одноособово змінив умови кредитного договору, зокрема п.2 ч.1 та п.1.11.1 ч.2, скасувавши попередній графік платежів. Умовами кредитного договору не було передбачено продаж боргу іншій особі, тому факт зміни кредитора у зобов'язанні порушує не тільки первісні умови укладення договору, але й ч.3 ст.512 ЦКУ України. На момент подачі позову до суду у позивача взагалі не було підстав для дострокового стягнення, оскільки простроченої заборгованості не існувало. Вказані обставини не знайшли відображення у судовому рішенні. Крім цього, позивачем була створена штучна ситуація, яка дозволяла банку нарахувати певні штрафні санкції за невиконання кредитного договору. Застосування штрафних санкцій по належному виконанню зобов'язань порушує умови кредитного договору, суперечить чинному законодавству України.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача просить Полгородник Т.М. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи ПАТ "ОТП Банк" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором CL-013/320/2007 від 26.11.2007 року, що виникла станом на 14.09.2011 року в сумі 13 183,16 доларів США, з яких : 13 118,56 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 64,60 доларів США - сума несплачених відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались умови договору належним чином. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.05.2011 р. та зобов'язання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" повернути всі отримані в рахунок погашення кредитних зобов'язань кошти, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 листопада 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-013/320/2007, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 27 549,68 доларів США на придбання автомобіля, з фіксованою процентною ставкою 9,99%. Датою остаточного повернення кредиту сторони визначили 26 листопада 2014 року. Щомісячне погашення кредиту повинно відбуватися рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Факт отримання коштів у вищевказаному розмірі відповідач не заперечує.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

27 травня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" (продавець) та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. За умовами вказаного договору продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитних портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду. Покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови укладеного кредитного договору не містять умов про недопустимість заміни кредитора без згоди боржника в зобов'язанні, що виникає на підставі цього договору.

За таких підстав посилання апелянта на те, що продаж боргу іншій особі порушує первісні умови укладеного кредитного договору та вимоги ч. 3 ст. 512 ЦК України, а також на подання позову неповноважною особою є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості, погодженого сторонами, станом на 26.08.2011 року, загальна сума сплати по тілу кредиту повинна становити 14 759,10 дол. США, по процентам - 7 727,62 дол. США, всього 22 486,72 дол. США. (а.с. 16 т.1).

Згідно наданого позивачем розрахунку, фактичне повернення боргу по кредитному договору станом на 26.08.2011 року становило 21471,38 дол. США (а.с .81-82, 85-98 т.2).

Посилання апелянта на те, що фактично ним внесено не 21471,38 доларів США, а 22486,80 доларів США, є необґрунтованими. Надані на підтвердження вказаної обставини копії квитанцій не спростовують висновок суду про існування заборгованості по сплаті чергової частини платежу та наявність у зв'язку з цим підстав для дострокового повернення суми по кредитному договору, що залишилась.

Як зазначає сам ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві, після настання світової кризи його доходи значно скоротилися, тому виникали певні труднощі з виконанням кредитних зобов'язань своєчасно та в повному обсязі. З цього приводу від постійно звертався до банку з листами-пропозиціями щодо врегулювання взаємовідносин шляхом надання можливості тимчасово, на період дії кризи, сплачувати довільними платежами не за графіком та не нараховувати штрафні санкції, оскільки невиконання виникло внаслідок зовнішніх непередбачуваних обставин.

З урахуванням наявності підстав для дострокового стягнення платежів за кредитним договором, підстави для розстрочення залишку боргу на 25 місяців, виходячи із строку дії кредитного договору, до 27 листопада 2014 року та встановлення щомісячного платежу не більше 1830 грн. відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.