22-ц/796/5285/2013 Про зміну способів участі у вихованні дитини та визначення порядку спілкування з дитиною - 15.05.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-тя особа - Орган опіки і піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про зміну способів участі у вихованні дитини та визначення порядку спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-тя особа - Орган опіки і піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про зміну способів участі у вихованні дитини та визначення порядку спілкування з дитиною, -

рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено час та місце зустрічей ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - кожної середи з 17.00 годин до 19.00 годин, кожну другу та четверту суботу з 09.00 години до 13.00 години, у Печерському районному у м. Києві Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Філатова, 3/1) та протягом перших шести місяців з моменту набрання даним рішенням чинності, за участю дитячого психолога.

Встановлено право ОСОБА_3 забирати дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на вихідні дні першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п'ятниці до 18.00 години неділі за місцем його фактичного проживання за адресою:м. Київ, АДРЕСА_1.

Встановлено право ОСОБА_3 зустрічатися із дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на свята католицького Різдва та католицької Пасхи, у день народження дочки - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року з 09.00 години до 14.00 годин, а також 1 січня кожного року з 14.00 години до 19.00 години за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2, за умови, якщо ці свята дитина святкує вдома за цією адресою.

Встановлено право ОСОБА_3 щорічно забирати дочку із собою у відпустку на території України на термін до 14 (чотирнадцяти) діб.

В решті у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, також просить скасувати ухвалу суду від 14 лютого 2013 року, якою відмовлено у зупиненні провадження у справі, та зупинити провадження у справі до розгляду справи про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 07.08.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_3, з врахуванням уточнених в судовому засіданні позовних вимог від 23.10.2012 року, просила заборонити ОСОБА_3 приймати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 03.03.2000 року по 11.05.2007 року. Від даного шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, яка страждає рядом захворювань, що потребують постійного догляду з боку матері та систематичного моніторингу стану її здоров'я медичними фахівцями різних профілів для запобігання погіршення стану її здоров'я. Питання щодо характеру і способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною є предметом тривалих судових розглядів, на виконання судових рішень, які надавали право батькові зустрічатися і спілкуватися з дочкою, вона, не погоджуючись із рішеннями судів, надавала йому таку можливість, але поведінка відповідача при зустрічах з дитиною мала агресивний характер, провокувала сварки і бійки, що тягло за собою звернення до правоохоронних органів та негативно впливало на стан здоров'я їх малолітньої доньки, у зв'язку з чим вона прийшла до висновку про необхідність уточнення позовних вимог зі зміни способів участі відповідача у вихованні дитини та визначення порядку його зустрічей з дитиною на вимогу заборонити суду для відповідача будь-які зустрічі та спілкування з дитиною. Просила задовольнити позовні вимоги з врахуванням їх останніх уточнень на підставі ст.ст. 157, 158, 159 СК України.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення часу та місця зустрічей з донькою ОСОБА_4. та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у його зустрічах з дитиною, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що рішенням суду від 19.02.2007 року встановлено порядок зустрічей ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4., проте з вини ОСОБА_1 дане рішення суду належним чином не виконується, чим порушуються його права як батька щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі зі ОСОБА_3 з 03.03.2000р. по 11.05.2007 р. (т. 1, а.с. 19, т. 2, а.с. 146).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі ст. 150, 151 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 4 Конвенції Про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006 р., дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним і такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини; якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Тобто, діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо контакту зі своїми дітьми і керівним у вирішення спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2007 р. задоволено позов ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено для цього певні дні та години за адресою: АДРЕСА_2, (т. 1, а.с. 23-25).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 щодо заборони відповідачу спілкуватися з дочкою та приймати будь-яку участь у її вихованні, по суті суперечить існуючому судовому рішенню Апеляційного суду м. Києва від 19.02.2007 р.

Суд першої інстанції також критично оцінив наявні в матеріалах справи висновки фахівців - психологів щодо негативного впливу батька на психічно-емоційний стан дитини, звернення ОСОБА_1 до правоохоронних та громадських організацій щодо поведінки ОСОБА_3, оскільки дані висновки не є об'єктивними, ґрунтуються на документах, наданих ОСОБА_1, що негативно характеризують ОСОБА_3, безпосередньо зі ОСОБА_3 фахівець-психолог не спілкувалась, не спостерігала характер його спілкування з дочкою. Звернення ОСОБА_1 до різних державних і правоохоронних органів з приводу неприпустимої поведінки ОСОБА_3 по відношенню до дочки ОСОБА_4., ґрунтовані лише на її, позивачки, суб'єктивних судженнях, не перевірені відповідними державними органами для можливості об'єктивно та неупереджено оцінити ситуацію. Також судом прийнято до уваги, що ОСОБА_3 також неодноразово звертався із заявами до правоохоронних органів, виконавчої служби та органу опіки та піклування із заявами про перешкоджання ОСОБА_1 його зустрічам з дочкою ОСОБА_4. (т. 2, а.с. 174-197).

Оцінивши правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами особисті неприязні та конфлікті відносини як колишнім подружжям, що в сукупності впливає на мотиви даного спору зі сторони позивачки та чим керується остання при розгляді даної справи, а не найвищими інтересами самої дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції також виходив з того, що наявність виключних обставин, які могли б бути підставою для застосування до відповідача повного обмеження контакту з малолітньою дитиною, позивачкою не доведено.

Як вбачається з висновку Органу опіки і піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №457/В-12 від 12.03.2010 року, Печерська районна у м. Києві державна адміністрація як Орган опіки і піклування вважає зо доцільне визначити участь ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 таким чином: - кожна перша та третя субота місяця з 11 до 14 годин, місце зустрічі - приміщення Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Печерського району за адресою - м. Київ, вул. Філатова, 3/1 (т. 4, а.с. 147).

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції зроблені без належного дослідження усіх матеріалів справи, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що суд першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України надав належну оцінку усім наявним у справі доказам у їх сукупності, оцінивши їх достатність, належність, допустимість у взаємному зв'язку.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Судом першої інстанції встановлено, що сукупність дій позивачки ОСОБА_1 призводить до унеможливлення зі сторони відповідача бачитися та спілкуватися з дочкою, так, ОСОБА_3 на час розгляду справи не бачився з дитиною більше двох років, що, на думку суду свідчить про чинення перешкод відповідачу у спілкуванні з дочкою, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у зустрічах з донькою ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Встановлюючи час та місце зустрічей відповідача з донькою, суд першої інстанції враховував вік дитини, - 7 років, попередні судові рішення, думку Органу опіки і піклування, та, виходячи з рівності прав та обов'язків обох батьків щодо виховання своїх неповнолітніх дітей, права та бажання батька на підтримування контакту зі своєю малолітньою донькою, стан здоров'я малолітньої дитини, бажання та можливості піклування про її здоров'я обома батьками, суд визначив час та місце зустрічей ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 - кожної середи з 17.00 годин до 19.00 годин, кожну другу та четверту суботу з 09.00 години до 13.00 години, у Печерському районному у м. Києві Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Філатова, 3/1) та протягом перших шести місяців з моменту набрання даним рішенням чинності, за участю дитячого психолога, право ОСОБА_3 забирати дочку на вихідні дні першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п'ятниці до 18.00 години неділі за місцем його фактичного проживання за адресою:м. Київ, АДРЕСА_1, право ОСОБА_3 зустрічатися із дочкою на свята католицького Різдва та католицької Пасхи, у день народження дочки - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року з 09.00 години до 14.00 годин, а також 1 січня кожного року з 14.00 години до 19.00 години за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2, за умови, якщо ці свята дитина святкує вдома за цією адресою, право ОСОБА_3 щорічно забирати дочку із собою у відпустку на території України на термін до 14 (чотирнадцяти) діб.

Проте, з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо врахування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2009 р., яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2009р., оскільки зазначене рішення було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалою суду від 17.08.2010р. з підстав виникнення нововиявлених обставин щодо стану здоров'я малолітньої ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4. хворіє рядом захворювань, лікування яких потребує постійного догляду матері, в звичайних для неї умовах, моніторингу з боку ендокринолога, хірурга, педіатра, реабілітаційної терапії, специфічних медичних процедур, щоденного моніторингу стана здоров'я задля попередження декомпенсації (т. 5, а.с. 9-15, т. 7, а.с. 49-50).

З висновку Органу опіки і піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №457/В-12 від 12.03.2010 року вбачається, що Печерська районна у м. Києві державна адміністрація як Орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити участь ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 таким чином: - кожна перша та третя субота місяця з 11 до 14 годин, місце зустрічі - приміщення Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Печерського району за адресою - м. Київ, вул. Філатова, 3/1 (т. 4, а.с. 147).

Як пояснив в судовому засіданні представник Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, вони підтримують даний висновок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з визначенням часу та місця його зустрічей з дочкою з урахуванням висновку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №457/В-12 від 12.03.2010 року та стану здоров'я ОСОБА_4., а саме: встановити час зустрічей - кожна перша та третя субота місяця з 11 до 14 годин, місце зустрічі - приміщення Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Печерського району за адресою - м. Київ, вул. Філатова, та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у зустрічах із дочкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не підтримала свою апеляційну скаргу в частині оскарження ухвалу суду від 14 лютого 2013 року, якою відмовлено у зупиненні провадження у справі, пояснивши, що справа за її позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, залишена судом першої інстанції без розгляду за її заявою.