0313/1939/2012 Про захист честі, гідності та ділової репутації - 29.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства "Редакційно-видавничий комплекс "Ратнівщина" про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року,

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства "Редакційно-видавничий комплекс "Ратнівщина" про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, і, покликаючись на його необґрунтованість, необ'єктивність, винесеним без належного дослідження усіх доказів поданих стороною позивача, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав, просила скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3, представник відповідача комунального підприємства "Редакційно-видавничий комплекс "Ратнівщина" Мороз Д.С. апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав. Конституція України (254к/96-ВР) визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Частиною першою статті 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті "Ратнівщина" НОМЕР_1 на 3 сторінці опублікована стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої є відповідач ОСОБА_2.

У статті гостро критикується діяльність посадових осіб СГПП "Прогрес", СВК "Замшанівський" та діяльність позивача ОСОБА_1 як директора приватного підприємства "Агродім "Замшани".

У тексті статті вжито висловлювання "…шахрайськими методами керівництва…, …захисником власних інтересів, а не інтересів селян, ОСОБА_1", "…тотально розбазарюють людське майно, втративши совість і будь - яке почуття відповідальності…", "…особистого і довіреного та відданого ОСОБА_4 юриста ОСОБА_1", "… "правозахисниця" ОСОБА_1…", ".Штатний юрист" кооперативу ОСОБА_1 на зборах розпиналася…", "…за шахрайським сценарієм юриста ОСОБА_1…, …відвертим самовільним привласненням людського майна...", "… передана від людей знову обманним шахрайським способом у власність новоствореного приватного підприємства "Агродім "Замшани", яке очолює ОСОБА_1", "Отак шахрайським методом, шляхом обману і маніпуляцій ці дві Ратнівські молодиці при допомозі безвольного голови ОСОБА_5 привласнили…".

На думку позивача, допускаючи ці висловлювання, відповідач ОСОБА_2 фактично звинувачував її у вчиненні злочину.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що суть викладеної у статті інформації, яка стосується позивача, зводиться до міркувань автора про правомірність зміни власників поголів'я ВРХ, що належало СВК "Замшанівський". Вжиті у статті висловлювання є лише оціночними судженнями автора статті, вираженням його суб'єктивних поглядів, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати. У висловлюваннях щодо позивача не міститься звинувачень її у вчиненні шахрайства.

Відповідно до роз'яснень даних у постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) (п.п. 18, 19, 21) позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є основною складовою права, захищеного ст. 10 Конвенції. Свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів, публічних осіб і сформувати свій погляд на них. Відповідно межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, публічної особи, а не приватної особи. На відміну від останньої публічній особі неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Позивач, ставши власником та директором приватного підприємства, взяла на себе обов'язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входять певні моральні збитки, дискомфорт від критичного ставлення населення до її роботи.

Отже, враховуючи вимоги закону, роз'яснення Верховного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищезгадані висловлювання в опублікованій в газеті "Ратнівщина" статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" є саме судженнями автора, а не його твердженнями.

Позивач не довела, що саме внаслідок публікації якимсь чином постраждала її ділова репутація, честь та гідність.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.