Категорія: 8.2.1 

Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Федусика А.Г.,судді -Вербицької Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст. 197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.08.2012 року:

- №0011622260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 28793,00 грн. - основний платіж;

- №0011632260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 269687,00 грн., з яких 219822,00 грн. - основний платіж, 49865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- а також податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.11.2012 року №0016922260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 1447,00 грн. - основний платіж та 361,75 грн. - штрафна санкція.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 17.08.2012 року №575/22-600/35107148 про результати планова виїзна перевірка ТОВ "УКР-ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року (надалі - акт перевірки), за висновками якого позивач зависив валові витрати та податковий кредит по операціям із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто", оскільки ДПІ вважає ці операції нікчемними, і такими, що не відбувались реально.

Вже після проведення вказаної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс" з 13.09.2012 року своє змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" (т.1, а.с.19-21, 129-154).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій з ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" є безпідставними та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" як порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За змістом акту перевірки підставами для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто", оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цими постачальниками є нікчемними.

При цьому такі висновки в акті перевірки обґрунтовуються виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в актах перевірок інших податкових органів, на обліку в яких перебувають вказані контрагенти, а саме:

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 23.03.2011 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тес-Юг" щодо правильності формування податкового кредиту по ТОВ "Український аграрно-промисловий альянс" (т.1, а.с.85-92);

- акт Дніпропетровської МДПІ від 27.02.2012 року "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Дніпро - авто" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку" (т.1, а.с.93-101);

- акт ДПІ у м. Житомирі від 07.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (т.1, а.с.102-107);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гарбол" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків (т.1, а.с.108-114).

Будь-яких інших причин для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені висновки про нікчемність операцій позивача із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" є неправомірними, наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, а всі господарські операції з придбання товарів та послуг у вказаних постачальників, по яким ДПІ не визнає суми податкового кредиту та витрат, підтверджені позивачем належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування валових витрат визначався ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а порядок формування податкового кредиту визначався, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 та ст. 198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки в наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто", у тому числі, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Крім того, копії первинних документів та договорів по операціям з вказаними контрагентами були долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судом першої інстанції.

Зауважень до первинних документів позивача по операціям з вказаними постачальниками, зокрема, до видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт акт перевірки не містить.

Факт того, що вказані прямі контрагенти позивача на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача, які слугували фактичною підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Інші норми Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Податкового кодексу України (2755-17) , так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та вищевказаними підприємствами, колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформацію з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів позивача, на яку посилається ДПІ в акті перевірки не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно висновків ДПІ про нікчемність укладених позивачем правочинів із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто", колегія суддів зазначає, що, по-перше, укладені позивачем з цими контрагентами договори про придбання товарів та виконання робіт за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Також слід зазначити про відсутності у податкових органів повноважень на визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ "ТЕС-ЮГ", ТОВ "НВО - Житомирбудпроект", ТОВ "Юнікс Трейд", ТОВ "Гарбол", ПП "Дніпро-Авто" та про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з цими контрагентами, є безпідставними та підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.