Відповідно до ст. 17 ЗК України (561-12) питання про передачу земельних ділянок у власність має вирішуватись лише радами, на території яких вони розташовані. Інші державні органи, зокрема агентства по приватизації житлового фонду і земельних ділянок, мають лише готувати відповідні матеріали та сприяти їх розгляду радами

У липні 1996 р. Б. звернувся з позовом до Одеського міського агентства по приватизації державного житлового фонду і земельних ділянок, в якому просив зобов'язати це агентство підготувати й передати до міськвиконкому документи для приватизації земельної ділянки, розташованої в м. Одесі, і стягнути з відповідача моральну й матеріальну шкоду, заподіяну його неналежною роботою.

Позов Б. обгрунтував тим, що в січні-лютому 1995 р. він звернувся до Одеського міського агентства з метою оформлення документів на приватизацію земельної ділянки. Після того як він подав необхідні документи і сплатив відповідні платежі, агентство не передало документацію до міськвиконкому, а зажадало додаткових документів. Вважаючи дії відповідача незаконними, позивач просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 9 березня 1998 р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 7 квітня 1998 р., в позові було відмовлено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених у справі рішень у зв'язку з недодержанням вимог цивільного закону.

Президія Одеського обласного суду протест задовольнила, постановлені у справі рішення скасувала і направила справу на новий розгляд з таких підстав.

Відповідно до ст. 17 ЗК (561-12) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться радами, на території яких вони розташовані.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд не витребував і не дослідив положення про Одеське міське агентство по приватизації державного житлового фонду і земельних ділянок, не з'ясував його прав та обов'язків. Зокрема, чи вправі відповідач як орган по підготовці матеріалів для розгляду їх міськвиконкомом відмовити громадянину в передачі матеріалів на вирішення питання по суті.

Обгрунтовуючи свій позов, Б. послався на Закон "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Проте суд, вирішуючи спір, не з'ясував, які саме правовідносини виникли між сторонами: цивільно-правові, що виникли із взятого агентством зобов'язання, чи адміністративно-правові, пов'язані з бездіяльністю органу місцевого самоврядування у сфері управлінської діяльності.

Визнавши відмову відповідача передати матеріали на розгляд міськвиконкому правомірною, суд послався на те, що позивач не вправі був звертатися до зазначеного агентства з метою приватизації земельної ділянки, тому що захопив її і користувався нею самовільно, а отже, повинен був спершу звернутися за вирішенням питання про надання йому цієї ділянки в користування.

Проте такий висновок не грунтується на законі.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач користується земельною ділянкою на законних підставах, - є лише копія рішення про надання її у спільне користування двом особам. Однак питання про передачу земельної ділянки у приватну власність чи про відмову в її приватизації вправі вирішити лише компетентний орган, зазначений в ст. 17 ЗК (561-12) , а не відповідач.

Оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, права й обов'язки сторін, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню.