Справа № 554/446/13

Номер провадження 22-ц/786/1525/2013 

Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Акопян В.І., Карнауха П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк"

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання недійсною частини правочину, -

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Альфа-банк", в якому просив визнати недійсною з моменту укладення частину кредитного договору №SME0007672 від 14 січня 2008 року, якою закріплено застереження про розгляд спорів між сторонами виключно третейським судом.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що оспорюване положення кредитної угоди порушує його конституційне право на захист у судовому порядку.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полттави від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання недійсною частини правочину задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення пункт 6.5. кредитного договору №SME0007672 від 14 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-банк".

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ПАТ "Альфа-банк". Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що внесення третейського застереження до кредитного договору порушує права позивача на звернення до суду за захистом своїх прав.

Зазначає, що клієнт на момент укладення договору був ознайомлений та згодний з його умовами, ніяких заперечень та зауважень не мав, що підтверджується його підписом на тексті угоди.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-банк", правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір №SME0007672 від 14 січня 2008 року. За умовами вказаного правочину, кредитор надав, а позичальник прийняв в строкове платне користування 20 000,00 доларів США для задоволення споживчих потреб, зі сплатою 21% річних, на строк до 13 січня 2010 року /а.с. 4-5/.

03 березня 2009 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного кредитного договору, за якою продовжили строк повернення кредитних коштів до 13 листопада 2010 року.

У пункті 6.5. кредитного договору містилося третейське застереження, згідно якого усі спори, розбіжності або вимоги, які пов'язані з договором, або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку із цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні чи припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню в Постійнодіючому Третейському суді Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту. Справ розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійнодіючого Третейського суду Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнський фінансовий союз". Підписання мданого договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спорущо може виникнути між ними у зв'язку із цим договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами матеріалів, без проведення усного слухання та виклику сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що третейське застерження, яке зазначено у кредитному договорі, щодо вирішення всіх спірних питань, які виникають з укладених договорів, підлягають вирішенню третейським судом, порушує права позивача, оскільки позбавляє його права на судовий захист.

Проте колегія суддів не погоджується із названими висновками з огляду на наступне.

В абзаці 5 частини 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 (v0002700-09) вказано, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року (v001p710-08) у справі за конституційним поданням 51 народного депутат України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзацу сьомого, одинадцятого ст.ст.2,3, п.9 ст.4 та розділу VІІІ "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (1701-15) (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом способами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Колегія суддів не вбачає в діях банку жодної недобросовісності, та приходить до висновку про відсутність порушень прав позивача на публічний захист, адже укладення сторонами третейської угоди про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладених норм, третейське застереження у тексті кредитного договору, є належним виявом волі щодо передачі можливих спорів з питань виконання договору недержавному юрисдикційному органу.

Висновки місцевого суду про те, що передумовою укладення третейської угоди є наявність спору між сторонами, тобто спочатку має виникнути спір, а потім вже сторони укладають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на вирішення до третейського суду, також не ґрунтуються на вимогах закону.

Стаття 2 Закону України "Про третейські суди" дає визначення третейської угоди, як угоди сторін про передачу спору у вигляді окремої письмової угоди до договору. Легального визначення третейського застереження, викладеного в тексті договору, законодавство не містить.

Зі змісту ст. 2 та ст. 12 Закону України "Про третейські суди" випливає, що третейська угода може бути укладена щодо спору, який вже виник або виникне у майбутньому, а третейське застереження - щодо спору, який виникне у майбутньому.

Також, у відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Тобто, спір між сторонами не виник (минулий час), а лише виникає (у майбутньому) і визначає незавершену дію.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" - задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за безпідставністю.

рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук