2-6591/11, Про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації шлюбу, визнання майна спільно нажитим, визначення частки у спільно нажитому майні та виключені її з спадкової маси - 18.04.2013 Прийняття

за участю: представника позивача Севастопольської міської державної адміністрації - Доденкова А.Ю., відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 21 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Севастопольської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9" про визнання права власності,

У листопаді 2010 року Севастопольська міська державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, у якому просила висилити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, та визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_5 за відсутністю законних підстав проживає у квартирі, яка розташована за названою вище адресою та відноситься до комунальної власності. Крім того, ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_7 договір піднайму, на підставі якого останній здійснив свою реєстрацію за адресою цієї квартири.

ОСОБА_5 звернулася до суду із вимогами зустрічного позову до Севастопольської міської державної адміністрації, КП "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9", у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі набувальної давності.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу із ОСОБА_9, яка сталася 09 жовтня 1993 року, проживала разом із своїм чоловіком у квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої являвся ОСОБА_9, та залишилась у неї проживати і після його смерті, яка сталася 24 лютого 2006 року. Так, позивач за зустрічним позовом добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірним майно протягом 19 років, а тому набула на нього право власності у порядку ст. 344 ЦК України, тобто на підставі набувальної давності.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 21 грудня 2012 року (з урахуванням додаткового рішення суду від 26 грудня 2012 року) позов Севастопольської міської державної адміністрації задоволений у повному обсязі. у задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Відповідачі з рішення суду не погодились, подали апеляційну скаргу, у якій ставлять питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Просять ухвалити по справі нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити, а позовні вимоги Севастопольської міської державної адміністрації залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, її представника та представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю та перебуває на балансі КП "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9".

Основним квартиронаймачем даної квартири з 1994 року до 2006 року був ОСОБА_9, який був зареєстрований в цій квартирі, та був знятий з реєстрації у зв'язку із смертю 24 лютого 2006 року.

Відповідач ОСОБА_5 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, мешкала на площі спірній житловій площі, але була з 1981 року зареєстрована за адресою своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2, зберігала своє житлове право на цю житлову площу, скористалася правом на безкоштовну приватизацію цієї житлової площі.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 грудня 2009 року за ОСОБА_5 було визначено право користування спірною квартирою АДРЕСА_1 та покладений на КП "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9" обов'язок укласти з ОСОБА_5 договір найму житлового приміщення в спірній квартирі.

Рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 22 квітня 2010 року рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 грудня 2009 року про визнання права користування житловим приміщенням та укладення договору найма житлової площі скасовано та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 22 квітня 2010 року вступило в законну силу з часу його проголошення, до теперішнього часу не скасовано.

Таким чином, ОСОБА_5 як особа, що поселилась на спірну житлову площу не у встановленому законом порядку, не набула право користування цією жилплощею, підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення згідно вимог ст. 116 ЖК України.

Також підлягає виселенню та зняттю з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири відповідач ОСОБА_7, оскільки договір піднайму, укладений між відповідачами є хибним. Відповідач ОСОБА_5 не була наймачем спірної квартири, а тому не мала права ні давати згоди на реєстрацію свого співмешканця ОСОБА_7 в спірній квартирі, ні укладати з ним договір піднайму.

Суд, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на спірну квартиру згідно вимог ст. 344 ЦК України за набувальною давністю, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 протиправно користувалась і проживала в спірній квартирі, яка є комунальною власністю та до 2006 року знаходилась у користуванні померлого ОСОБА_9, який своїм право на приватизацію квартири за життя не скористався.

Оскільки відповідачі є особами, які самоуправно зайняли спірну квартиру, вони підлягають виселенню та зняттю з реєстраційного обліку відповідно до вимог ст. 116 ЖК України без надання іншого житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновки суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 21 грудня 2012 року залишити без змін.

ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.