Справа № 22ц-797\437\2013р. 

Головуючий у першій інстанції Пекарініна І. А.

Категорія 27 Доповідач апеляційної

інстанції Птіціна В.І.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Володіної Л.В.,Козуб О.В.,

за участю:

секретаря - Мазнєва Ю.М.,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача

ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору споживчого кредиту, -

У грудні 2011 року ПАТ "Укрсиббанк" звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11149924000, укладеним між банком та ОСОБА_3 28 квітня 2007 року у розмірі 21015,83 доларів США, що еквівалентно 167552,90 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить майновим поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з вказаної квартири, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки № 2434 від 28.04.2007 року, згідно до якого вони передали у іпотеку банку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із тим, що умови кредитного договору № 11149924000 від 28 квітня 2007 року відповідачем не виконуються, тому у позивача виникло право стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсиббанк" про визнання кредитного договору № 11149924000 від 28 квітня 2007 року та договору іпотеки № 2434 від 28.04.2007 року недійсними у зв'язку із тим, що кредит наданий у іноземній валюті, що суперечить нормам ЗУ "Про захист прав споживачів" та надає право позивачу підвищувати процентну ставку у односторонньому порядку, просить також зобов'язати ПАТ "Укрсиббанк" перерахувати суму боргу позичальника по курсу НБУ 5,05 грн. за 1 долар США станом 28.04.2007 року без нарахування процентів та штрафів з розстрочкою платежів на 360 місяців. Також просить відмовити у вимогах первинного позову ПАТ "Укрсиббанк" та стягнути з відповідача судові витрати.

рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2012 року у задоволенні первинного позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Також відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору споживчого кредиту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач за первинним позовом ПАТ "Укрсиббанк" подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог банку як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, пояснює, що висновки зроблені судом першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене судом без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первинного позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірності підвищення процентної ставки за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 167 552,90 грн., а тому визнав, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з житлового приміщення відсутні.

З таким висновком не погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що між позивачем АКІБ "Укрсиббанк" (правонаступник ПАТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11149924000 від 28 квітня 2007 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 для споживчих потреб кредитні кошти у сумі 30 тис. доларів США, що дорівнює еквіваленту 151 500,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору на термін до 28.04.2017 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити банку за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. (а.с.12-14).

За умовами даного договору погашення кредиту та сплата процентів в розмірі 13,5 % річних здійснюється позивальником щомісячно.

При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення своїх зобов'язань, позичальник сплачує банку пеню.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, між АКІБ "Укрсиббанк" (правонаступник ПАТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки № 2434 від 28.04.2007 року, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,90 кв.м. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 372 100, 00 грн., що за курсом НБУ на день укладення даного договору складає 73 683,17 доларів США.

27.02.2009 року між банком та позичальником ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11149924000 від 28 квітня 2007 року в частині зміни графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися у встановлений термін відповідно до вказівки закону і договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1, 33 ЗУ "Про іпотеку" в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п. 4.1. Договору іпотеки від 28.04.2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у разі порушення боржником будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою.

Відповідно до ст. 55 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України та договорами (угодами), укладеними між банком та клієнтом.

За положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагентів та визначенні умов договору з врахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що заборгованість ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11149924000 від 28 квітня 2007 року станом на 03.10.2011 становила 167 552, 90 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, наявними в матеріалах справи.

Проте, з наявних у справі розрахунків вбачається, що банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки до 27% на суму простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11149924000 від 28 квітня 2007 року (розділ 5 договору) банк має право змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього Договору та/або за якими надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором.

При чому сторони погодили, що у разі настання такої обставини Банк може збільшити розмір процентної ставки за договором у наступному поряду: не пізніше 14 днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою позичальника відповідного рекомендованого листа. Такий розмір процентної ставки застосовується з дати, що буде вказана у повідомленні банку, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору.

У разі незгоди з таким новим розміром процентної ставки, позичальник має право достроково повернути всю суму кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2008 року банком на адресу позичальника ОСОБА_3 направлено повідомлення № 195555 про запровадження з 12.03.2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, а саме, що у випадку прострочення платежу за кредитним договором з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватимуться на прострочену суму основного боргу підвищені в двічі від діючої процентної ставки проценти(а.с.110,111).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що банком не доведено правомірності такого підвищення процентної ставки, оскільки підвищення вдвічі процентної ставки за прострочену заборгованість відбулося без дотримання процедури, визначеної в п. 5.2 договору про надання кредиту, а поділ процентної ставки на строкову та прострочену, що свідчить про подвійне нарахування процентів за користування кредитними коштами, не передбачалося умовами укладеного договору кредиту.

З розрахунків заборгованості від 04.03.2013 року наданого позивачем на запит апеляційного суду вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 11149924000 від 28 квітня 2007 року станом на 03.10.2011 року з розрахунку 13,5 % річних на строкову суму заборгованості та 27 % річних на прострочену суму заборгованості складає 21 015,83 доларів США, що еквівалентно 167 552,90 грн., з яких заборгованість за кредитом складає - 18 708,90 доларів США (149 160,45 грн.); заборгованість за процентами за користування кредитом - 2192,23 доларів США (17477,99 грн.); пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 114,70 доларів США (914,46 грн.).

Також з розрахунку заборгованості, наданого позивачем при зверненні до суду видно, що розмір простроченої заборгованості по сплаті тіла кредиту станом на 03.10.2011 року складає 1535,40 доларів США, що еквівалентно 12241,28 грн.

З матеріалів справи видно, що в липні та червні 2011 року банком на адресу відповідачів направлені повідомлення-вимоги про наявність простроченої заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 11149924000 від 28 квітня 2007 року, необхідність її погашення, а також повідомлено, що у випадку невиконання цієї вимоги банком будуть здійснені заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки). Однак заборгованість погашена не була.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на вимогах закону та умов укладених між сторонами договорів та підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції щодо неспівмірності суми заборгованості та вартості предмету іпотеки, а також невикористання банком досудових засобів вирішення спору, що стало підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно вимог про виселення та зняття реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з квартири вважає наступне.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотеко держателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має виходить з того, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 ЗУ "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яка є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, визначених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється за рішенням суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ПАТ "Укрсиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення про ї часткове задоволення.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору при зверненні до суду та подачі апеляційної скарги в розмірі (1675,53 грн. + 837,76 грн.) разом 2513,29 грн., тобто по 502,66 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" - задовольнити.

рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11149924000, укладеним між ПУБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 у розмірі 167552,90 грн. (ста шести десяти семи тисяч п'ятсот п'ятдесяти двох грн. 90 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом - 136919,17 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 12241,28 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 17477,99 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості 914,46 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки: житлову квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності (по 1/4 частці) ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.09.2004 року Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, згідно з розпорядженням від 15.09.2004 року № 212/39, зареєстрованого Севастопольським міським ДКП БТІ та ДРОНМ 29.01.2005 року під реєстровим № 2827, шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в рахунок відшкодування судових витрат по 502,66 грн. з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.