судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.,

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У вересні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача, який в подальшому уточнив, та в обґрунтування якого послався на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач частково виконував свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 01.10.2012 року з 01.08.2008 року утворилась заборгованість за комунальні послуги в розмірі 5646,36 грн. У зв'язку з порушенням зобов'язань щодо своєчасності сплати заборгованості, позивачу було нараховано втрати від інфляційних процесів в розмірі 1201,07 грн., та 3% річних в розмірі 505,04 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути понесені позивачем судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року частково задоволено позовні вимоги ЛМКП "Теплокомуненерго"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛМКП "Теплокомуненерго" заборгованість за комунальні послуги за період з 09 вересня 2008 року по 01 жовтня 2012 року в розмірі 3241 грн. 81коп., інфляційні втрати в розмірі 998 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 397 грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 135 грн. 35 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, які поставляє позивач у житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке займає відповідач ОСОБА_1

Згідно особового рахунку НОМЕР_1, який відкритий позивачем за об'єктом споживання - АДРЕСА_1, заборгованість по цій квартирі за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2008 року по 01 жовтня 2012 року включно складає 5646,36 грн. основного боргу; 1201,07 грн. - втрати від інфляційних процесів; 505,04 грн. - 3% річних.

07.09.2011 року за заявою позивача було надано судовий наказ, про стягнення спірної заборгованості. 05 жовтня 2011 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Луганська вказаний судовий наказ було скасовано.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що відповідач отримував послуги з теплопостачання, але їх у повному обсязі не оплачував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка, з урахуванням строку позовної давності, підлягає стягненню за період з 09 вересня 2008 року (тобто, за три роки до дня звернення з судовим наказом) по жовтень 2012 року в розмірі 3241,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 998,47 грн., 3% річних в розмірі 397,12 грн.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Доводи апелянта про те, що з ним не укладено договір про надання послуг, як на підставу для не оплати отриманих послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, є безпідставними.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Крім того, відповідач, згідно виписки з його особового рахунку, (а.с. 15) частково сплачував вказані послуги, чим підтвердив наявність правовідносин з позивачем.

Також правильні висновки суду про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін щодо грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині не приймаються до уваги.

Є безпідставним і доводи апелянта стосовно неправильності висновку суду щодо періоду, з якого повинна вираховуватись заборгованість за надані послуги теплопостачання, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У відповідності до ч. ч.2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників… Після переривання перебігу позовної даності починається зановов. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості з оплати наданих послуг, обґрунтовано взяв до уваги як заяву відповідача щодо застосування позовної давності, так і факт звернення позивача у вересні 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу, та у відповідності до положень ч.2 ст. 264 ЦК України, стягнув таку заборгованість за період з 09 вересня 2008 року по 01 жовтня 2012 року, тобто позов задоволено у межах позовної давності з урахуванням її перериву у вересні 2011 року.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.