2-303/01, Про стягнення заборгованості за договором позики - 15.04.2013 Прийняття

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Птіціної В.І., Козуб О.В.,

секретар - Наталевич Д.І.,

представника стягувача

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника боржника

ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, за заявою ОСОБА_4 про видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року, -

Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року задоволена заява ОСОБА_4, ухвалено видати заявнику дублікат виконавчого листа № 2-303/2001, виданого Ленінським районним судом м.Севастополя про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 74066,58 грн., поновити ОСОБА_4 строк для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з підстав її незаконності та необґрунтованості, постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, яка підтримала апеляційну скаргу, представника стягувача, який просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Відповідно до ст. 21 Закону України від 21.04.1999 року "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа), виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження"(у діючий на даний час редакції) передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно ч.1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.ст. 5, 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, в тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 15.02.2001 року, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 74066,58 грн. (а.с.41).

05 березня 2001 року судом виданий виконавчий лист та направлений до ВДВС Ленінського РУЮ м.Севастополя для примусового виконання (а.с.44).

Постановою ВДВС Ленінського РУЮ м.Севастополя від 15.05.2001 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по вказаній справі у зв'язку з направленням його по територіальності до ВДВС Гагарінського РУЮ м.Севастополя за місцем проживання боржника (а.с.51).

Отже, направлення такого листа до виконання, свідчать про те, що рішення було звернуто до виконання у визначений законом строк.

Згідно листа ВДВС Гагарінського РУЮ м.Севастополя від 25.07.2012 року виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суми боргу було знищено, як завершене виконавче провадження, строк зберігання якого закінчився (а.с.72, 73-74).

Висновок суду про наявність підстав для поновлення строку, оскільки постанови про завершення виконавчого провадження, а також про виконання рішення суду з 2001 року до 30.07.2012 року (часу звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання), до стягувача не надходили, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не свідчать про наявність поважних причин поновлення строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення дій. Про надання відомостей про стан виконавчого провадження стягувач звернувся лише у 2012 році.

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) (в редакції, що діяла до 04.11.2010р.) не передбачено направлення стягувачу постанов про закінчення виконавчого провадження рекомендованим листом.

Викладені стягувачем обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 тривалий час, понад 11 років, на свій розсуд не проявляв будь-якого інтересу щодо виконавчого провадження та сумлінно не користувався своїми правами, що передбачені ст.11-1 "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 04.11.2010р.) з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 04.11.2010р.). У зв'язку зі знищенням виконавчого провадження у 2005 році, перевірити підстави закінчення виконавчого провадження та доводи стягувача неможливо.

Оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання сплив, колегія суддів не знайшла підстав для поновлення пропущеного строку, підстав для видачі дублікату виконавчого листа не має.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.