819/2261/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 19.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у складі судді Осташа А.В.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у складі колегії суддів Бруновської Н.В., Костіва М.В., Шавеля Р.М.

у справі № 819/2261/13-а

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якої є Козівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року №0002481700, яким підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 5780,67 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції, з мотивів безпідставності його прийняття.

10 жовтня 2013 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного акту індивідуальної дії внаслідок не доведення податковим органом складу податкових правопорушень, а саме протиправного формування податкового кредиту за квітень та травень 2011 року, за результатами здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС Трейд", які за висновками податкового органу не мали реального характеру.

У жовтні 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, при цьому жодної норми права із зазначенням доводів того, у чому полягає її порушення судами касаційна скаргу не утримує. Доводи касаційної скарги зводяться до не погодження відповідача з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановленим фактичним обставинам справи.

28 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №819/2261/13-а з суду першої інстанції не витребувана.

25 листопада 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подане заперечення на касаційну скаргу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

20 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/25765/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/25765/18 прийняті до провадження, справа №819/2261/13-а витребувана з суду першої інстанції.

26 лютого 2018 року справа №819/2261/13-а надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні 2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС Трейд" за період з 1 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт № 324/17/НОМЕР_1 від 27 серпня 2013 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень-травень 2011 року в загальній сумі 5780, 67 грн.

03 вересня 2013 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7225, 84 грн., в тому числі за основним платежем 5780, 67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1445,17 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться відповідачем висновком про нереальність господарських операцій Підприємця з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" за договором купівлі-продажу автошин та виконання робіт з заміни радіатора.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт - 49.41. Позивачем в квітні 2011 року отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" послугу по заміні радіатора, а в травні 2011 року придбано автошини в кількості 4 штук для вантажного автомобіля марки "Рено МАГНУМ".

В підтвердження здійснення господарських операцій підприємцем під час перевірки податковому органу та судам попередніх інстанцій під час розгляду справи надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні, зокрема податкову накладну від 20 травня 2011 року №210 на суму 15084 грн, видаткову накладну від 20 травня 2011 року №РН-5-20013, рахунок-фактуру від 20 травня 2011 року №СФ-5-20007, податкову накладну від 22 квітня 2011 року №74 на суму 19600 грн, рахунок-фактуру від 22 квітня 2011 року №СФ-0000092, акт здачі-прийняття робіт від 22 квітня 2011 року.

Розрахунки за отриманий товар та надані послуги підтверджуються відповідними платіжними документами, а саме квитанцією від 26 травня 2011 року на суму 10 000 грн, меморіальний ордер від 08 червня 2011 року на суму 9600 грн. та меморіальний ордер від 24 червня 2011 року на суму 15084 грн.

Аналіз положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, здійснений судом апеляційної інстанції, зумовив висновок про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Підприємцем з його контрагентом та дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності позивача.

Реальність операцій з поставки товарів та виконання робіт, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятними є доводи відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксований актом податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України (2755-17) , на підставі яких прийняті спірні акти індивідуальної дії, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі № 819/2261/13-а залишити без змін.