ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2018 року
Київ
справа №552/4894/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22469/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 552/4894/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
за касаційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
на додаткову постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2017 року (в складі судді Миронець О.К.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (в складі колегії суддів Бегунца А.О., Старостіна В.В., Рєзнікової С.С.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач) звернулася з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі за текстом - відповідач або Управління), в якому просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови врахувати при обчисленні її пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (3723-12) (далі за текстом - Закон № 3723-ХІІ (3723-12) ) з 01 серпня 2016 року, включивши до суми заробітної плати для обчислення пенсії, виплачену суму індексації заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювати з місяця призначення пенсії, тобто з січня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з січня 2010 року отримує пенсію у відповідача, яка призначена на підставі Закону № 3723-ХІІ (3723-12) . Для обчислення розміру її пенсії не були враховані у складі заробітної плати виплати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових потреб та індексації заробітної плати, всього на суму 14894,91 гривень. 26 липня 2016 року вона надала відповідачеві довідку Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного Управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 25 липня 2016 року та заяву про перерахунок розміру її пенсії з урахуванням її заробітної плати, яка зазначені у довідці, однак їй було відмовлено у перерахунку пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2016 року частково задоволено позов. Визнано неправомірними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 25 липня 2016 року з урахуванням сум вказаних у довідці, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з дня звернення, тобто з 26 липня 2016 року та провести виплати з урахуванням уже виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12 грудня 2016 року позивач звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови. Свою заяву обґрунтували тим, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2016 року частково задоволено її адміністративний позов та визнано неправомірними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 25 липня 2016 року з урахуванням сум вказаних у довідці, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з дня звернення, тобто з 26 липня 2016 року та провести виплати з урахуванням уже виплачених сум. Посилалась на те, що пенсія їй була призначена з 2010 року на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, де встановлено, що державному службовцю при обчисленні пенсії державного службовця повинно бути враховано матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати.
Додатковою постановою Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, заяву позивача задоволено. Доповнено постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2016 року. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі норм Закону № 3723-ХІІ (3723-12) , в розмірі 86% заробітної плати та з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) (далі за текстом - Постанова КМУ № 865) та на підставі довідки від 25 липня 2016 року № 518/16-01-05-68 про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією за період з 01 січня 2008 року до 01 січня 2010 року з урахуванням сум вказаних у довідці, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, вказаних в графі "Інші виплати" в сумі 14894,91 гривень на які були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, шляхом визначення середньомісячної суми зазначених в довідці виплат ділення загальної суми виплат на 24. Перерахунок та виплату пенсії провести починаючи з дня звернення, тобто з 26 липня 2016 року з урахуванням уже виплачених сум, не змінюючи базовий місяць індексації, встановлений при призначенні пенсії.
Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки судом не визначено способу виконання судового рішення, то наявні встановлені законом підстави для ухвалення додаткового судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати додаткову постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 22 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/4894/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від14 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 552/4894/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 03 вересня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 04 вересня 2018 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що виносячи додаткову постанову, суд першої інстанції змінив резолютивну частину постанови від 10 листопада 2016 року, оскільки зазначені позовні вимоги позивача не заявлялися, а отже і не були предметом розгляду справи, що суперечить нормам чинного законодавства.
12 червня 2017 року на касаційну скаргу відповідача надійшло заперечення, в якому позивач наголошувала на відповідності рішення апеляційного суду до норм закону, зокрема зазначала, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 25 квітня 2017 року не змінює суті основного рішення, а лише вирішує окремі правові вимоги, які не були вирішені основним рішенням.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону додаткова постанова Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, слугувало посилання позивача на той факт, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення по справі не визначено способу виконання судового рішення, оскільки саме постанова КМУ № 856 визначає механізм проведення перерахунку пенсії, тому позивач просила уточнити редакцію нормативно-правових актів, які мають бути застосовані та встановити спосіб виконання судового рішення.
Відповідача мотивує касаційну скаргу тим, що виносячи додаткову постанову, суд першої інстанції змінив резолютивну частину постанови від 10 листопада 2016 року, оскільки зазначені позовні вимоги позивача не заявлялися, а отже і не були предметом розгляду справи, що суперечить нормам чинного законодавства.
Однак Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки, суди попередніх інстанцій зазначили, що у даному випадку зміна предмету та підстави позову не відбулась. Оскільки предметом позову було перерахунок та виплати пенсії з урахуванням сум, вказаних у довідці, у тому числі суму індексації заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, а судом першої інстанції в додатковій постанові від 01 березня 2017 року було уточнено лише спосіб виконання такого рішення, яким було задоволено позов.
Відповідно до частини першої статті 168 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З урахуванням аналізу цієї статті, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення чи суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
У зв'язку із чим Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, щодо наявності встановлених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно прийняв додаткову постанову від 01 березня 2017 року з метою встановлення способу виконання судового рішення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Додаткову постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко