Категорія 27 

Головуючий у 1 інстанції - Заруцька Г.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Солодовник О.Ф.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" (далі ПАТ "Укркомбанк") на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2013 року по справі за позовом ПАТ "Укркомбанк" до ОСОБА_2 та страхової компанії "Саламандра Україна" про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості,-

У листопаді 2008 р. Банк звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.05.2007 р. між ПАТ "Укркомбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №00414/07-0401 цільового призначення (придбання металопластикових вікон) на суму 16995 грн. строком на два роки (до 14.05.2009 р.) під 12% річних (далі Договір) з погашенням кредиту відповідно до узгодженого між сторонами графіку. На забезпечення умов Договору між сторонами в той же день був укладений договір застави, предметом якого стали металоплистикові вікна, на придбання яких необхідно було перерахувати кошти. Крім того, 10 квітня 2007 р. між Банком та страховим акціонерним товариством "Саламандра Лтава", правонаступником якого є страхова компанія "Саламандра Україна", укладений генеральний договір добровільного страхування кредитів №00040 Дон, яким передбачена в тому числі відповідальність позичальника за непогашення кредиту. Покладені на себе зобов'язання Банк виконав у повному обсязі і надав позичальнику вищезазначені кошти. Відповідачка умови Договору виконувала не належним чином, в результаті чого за станом на 03.11.2008 р. у неї утворилася заборгованість в розмірі 16916 грн. 29 коп., яка складає: заборгованість за кредитом - 13655 грн. 89 коп., заборгованість по відсоткам - 1107 грн. 65 коп., пеня - 317 грн. 68 коп. та комісійна винагорода - 1835 грн. 46 коп. Просили розірвати Договір кредиту і стягнути з відповідачки та страхової компанії вищевказану заборгованість на їх користь.

рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15 січня 2013 року у задоволенні позову Банку було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Банк посилався на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушене процесуальне законодавство. Суд розглянув справу за відсутності позивача, пославшись на подання ними заяви про розгляді справи за відсутності представника Банку. При цьому, суд не звернув уваги, що в зазначеній заяви було викладене клопотання про відкладення справи. Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачкою договір купівлі-продажу не підписувався, суд фактично встановив обставини укладання Договору, яки міг бути укладеним лише при наданні відповідачкою договору купівлі-продажу, за відсутністю якого Договір кредиту не був би підписаним. Суд не звернув уваги на те, що посилання на договір купівлі-продажу міститься в Договорі кредиту, який відповідачка підписала, що останньою не оспорювалося. Мотивуючи рішення поясненнями відповідачки про відсутність в неї потреби придбання вікон, суд фактично дійшов висновку про укладання між сторонами договору під впливом обману. Між тим, суд не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження даного факту. При розгляді справи суд не встановив правовідносини, які виникли між сторонами і дійшов неправильного висновку про відсутність у позивачки обов'язку щодо повернення кредиту, який вона начебто не отримувала оскільки договір купівлі-продажу не укладала. Відмовляючи у задоволенні позову щодо страхової компанії з підстав несвоєчасного повідомлення останню про настання страхового випадку, суд не звернув уваги на діюче законодавство, яким відмова у виплаті страхового відшкодування в такому випадку передбачена лише у разі створення страховику перешкоди переконатися, що подія є страховим випадком.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Представник страхової компанії до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню: рішення в суду в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 скасуванню з ухваленням нового; в частині позову до страхової компанії - скасуванню із закриттям провадження по справі з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, який відповідно до умов Договору кредиту був підставою для отримання кредиту, не укладала. За вказаних обставин вона не мала потреби в кредитних коштах і у Банку були відсутні правові підстави для його надання. За вказаних обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позову до страхової компанії, суд першої інстанції виходив з того, що Банком порушені строки повідомлення страховика про настання страхового випадку. Вказані обставини, відповідно до умов договору страхування, виключають визнання події страховим випадком.

Між тим, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо ОСОБА_2 з ухваленням нового та відповідно до вимог ч.1 ст. 310 ЦПК України - скасуванню в частині позовних вимог щодо страхової компанії із закриттям провадження.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 15.05.2007 р. між ПАТ "Укркомбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №00414/07- 0401 цільового призначення (придбання металопластикових вікон) на суму 16995 грн. строком на два роки (до 14.05.2009 р.) під 12% річних (далі Договір) з погашенням кредиту відповідно до узгодженого між сторонами графіку. На забезпечення умов Договору між сторонами в той же день був укладений договір застави, предметом якого стали металоплистикові вікна, на придбання яких необхідно було перерахувати кошти. Крім того, 10 квітня 2007 р. між Банком та страховим акціонерним товариством "Саламандра Лтава", правонаступником якого є страхова компанія "Саламандра Україна" укладений генеральний договір добровільного страхування кредитів №00040 Дон, яким передбачена в тому числі відповідальність позичальника за непогашення кредиту. Покладені на себе зобов'язання Банк виконав у повному обсязі і надав ОСОБА_2 вищезазначені кошти. Остання умови Договору виконувала не належним чином, в результаті чого за станом на 03.11.2008 р. в неї утворилася заборгованість в розмірі 16916 грн. 29 коп., яка складає: заборгованість за кредитом - 13655 грн. 89 коп., заборгованість по відсоткам - 1107 грн. 65 коп., пеня - 317 грн. 68 коп. та комісійна винагорода - 1835 грн. 46 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір сторонами підписаний, що свідчить про досягнення домовленості щодо всіх істотних його умов. Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання і надав відповідачу кошти в розмірі та на умовах, зазначених Договором. При цьому було складено графік погашення кредиту, з яким погодився позичальник.

Підписавши Договір (даний факт не оспорюється ОСОБА_2.), відповідачка прийняла на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та процентної винагороди за користування ним.

Згідно п. 3.1. Договору, Банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту. Датою видачі кредиту є дата перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок продавця. Кошти з позичкового рахунку направляються на покупку товару, згідно договору купівлі-продажу без номера від 03.05.2007 р.

Виходячи з наведеного, договір купівлі-продажу без номера від 03.05.2007 р. (який за висновком судової почеркознавчої експертизи підписаний іншою особою) був наданий Банку ОСОБА_2

Крім того, в день укладання Договору кредиту, відповідачкою ОСОБА_2 також був підписаний графік погашення кредиту; договір застави, предметом якого стали зазначені металопластикові вікна та платіжні доручення по здійсненню банківських операцій. Крім того, за меморіальним ордером Банку №2-34 від 16.05.2007 р. кошти в розмірі 16995 грн. перераховані на рахунок продавця, що є фактом та датою надання кредиту.

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для висновку про те, що відповідачка не укладала з Банком Договір кредиту.

Висновки суду про те, що сторони не мають між собою договірних зобов'язань, оскільки відповідачка договір купівлі-продажу не підписувала і не надала Банку копії технічного паспорту і гарантійного талону на товар є помилковими.

При укладанні Договору ОСОБА_2 наданий договір купівлі-продажу від 03.05.2007 р. і до компетенції Банку не входить обов'язок перевірки належність на ньому підпису покупцю. Всі необхідні документи для укладання Договору підписані відповідачкою і даний факт нею не оспорюється, лише зауважується на тому, що їх вона не читала. Більш того, як вбачається з розрахунку заборгованості, суми по тілу кредиту частково відповідачкою сплачувалися (надано 16995 грн., заборгованість безпосередньо по тілу кредиту за станом на 03.11.2008 р. - 13655 грн. 89 коп.).

Крім того, згідно п.4.3. Договору, позичальник дійсно повинен надати Банку копії технічного паспорту та гарантійного талону на товар, але в термін 5-ти днів, тобто - до 21.05.2007 р., тоді як дата видачі кредиту - 16.05.2007 р. (перерахування коштів продавцю). При цьому, як вбачається з умов Договору, ненадання таких документів не є підставою вважати Договір неукладеним.

Більш того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в судовому порядку ОСОБА_2 договори купівлі-продажу та кредиту не оспорені.

Таким чином, між Банком та відповідачкою ОСОБА_2 виникли договірні грошові зобов'язання, які повинні виконуватися сторонами належним чином.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи Договір кредиту, Банк розраховував на отримання від відповідачки процентів за користування грошима та банківської винагороди, чого був позбавлений в результаті невиконання останньої прийнятих на себе зобов'язань.

Виходячи з наведеного, оскільки ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) допущено істотне порушення Договору, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову Банку про його розірвання.

У суду першої інстанції також не було підстав для відмови у задоволенні позову, пред'явленого до страхової компанії з підстав несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку. Тим більш, що такі висновки суперечать висновкам про відсутність між Банком та ОСОБА_2 договірних відносин.

Відповідно до договору страхування, він укладений між двома юридичними особами і предметом його та об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням грошовими коштами, що надаються позичальнику за кредитними договором, укладеним із страхувальником і можливими фінансовими збитками страхувальника внаслідок повного або часткового невиконання позичальником в обумовлені строки та зазначених розмірах своїх зобов'язань встановлених зазначеним кредитним договором.

Тобто Банком у добровільному порядку застраховано свою діяльність щодо надання кредитів.

Враховуючи правовідносини, які виникли між Банком та ОСОБА_2, Банком та страховою компанією, ОСОБА_2 та страхова компанія "Саламандра Україна" не є солідарними відповідачами.

Згідно вимог ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Як вбачається з вимог ст. 16 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 та страхова компанія "Саламандра Україна" не є солідарними відповідачами, правовідносини між Банком та ОСОБА_2 регулюються цивільним судочинством, а правовідносини між Банком та страховою компанією "Саламандра Україна" - господарським, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду даних спорів в одному провадження за вимогами цивільного судочинства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором кредиту, то вони задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 ЦК України (435-15) , страховик зобов'язаний, зокрема: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

При цьому, як вбачається з вимог ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, саме на страховика покладається обов'язок по виплаті страхового відшкодування у разі настання страхової події. Після проведення такої виплати, до страхової компаніє переходить право регресної вимоги, а у Банку - право вимоги до ОСОБА_2 у разі недостатності суми для погашення завданих збитків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п. 3,4, 310 ч.1, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" задовольнити частково.

рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", пред'явлені до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Розірвати укладений 15 травня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Український комунальний банк" та ОСОБА_2 договір кредиту №00414/07- 0401 цільового призначення на суму 16995 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн.

Публічному акціонерному товариству "Український комунальний банк" у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Провадження по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" до страхової компанії "Саламандра Україна" про стягнення заборгованості закрити, роз'яснивши позивачу право звернення з даним позовом до господарського суду.

рішення набуває законної сили з дня його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.