Номер провадження №22-ц/791/1233/13 

Головуючий в І інстанції Решетов В.В.

Категорія 34 Доповідач: Орловська Н.В.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Орловської Н.В.Суддів: Майданіка В.В. Кутурланової О.В.при секретарі:Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 01 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, заподіяної при ДТП,

23 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, заподіяної при ДТП, що сталось 07 липня 2009р. з вини відповідача, який керував автомобілем "Шкода Октавія", на перехресті вулиць І.Куліка та проспекту ім. Ушакова в м. Херсоні під час виконання правого повороту, в порушення п. 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення із належним їй на праві власності автомобілем "Мерседес С 500", яким керував ОСОБА_9

Вартість відновлювального ремонту за звітом оцінки заподіяних збитків становить 96698,41 грн., але з урахуванням ускладнень у доставці запасних частин з країни виробника та додаткових витрат на терміновість відновлення автомобіля витрачено 125 405, 62 грн., які просить стягнути із відповідача, а також судові витрати та витрати на проведення дослідження в розмірі 500 грн.

рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 01 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючий від імені ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вказуючи, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної даності та відсутності причин для його поновлення суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2009р. близько 6 год. ранку на перехресті вул. І.Куліка та проспекту Ушакова в м. Херсоні з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1, порушив пп. 10.1, 10.5 ПДР (1306-2001-п) здійснюючи поворот направо виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення із належним на праві власності позивачці автомобілем "Мерседес С500", державний номер НОМЕР_2, яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_9

Вина відповідача у спричиненні зіткнення встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 30.07.2009р. і доведенню у цивільній справі не підлягає відповідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, оскільки є обов'язковою для суду при розгляді спору про цивільно - правові наслідки дій ОСОБА_7, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вартість заподіяної шкоди визначено у звіті оцінки спеціаліста від 13 липня 2009р., виходячи із обсягу і характеру пошкодження зазначеного у довідці органу ДАІ про обсяг та характер пошкоджень, складеній станом на час ДТП 07.07.2009р., а також технічного стану автомобіля на час його перевірки оцінювачем. За висновком останнього розмір шкоди становить 96698, 41 грн. ( а.с.24-45).

Наведені обставини заподіяння шкоди встановлені судом першої інстанції.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував зазначеного висновку щодо вартості відновлювального ремонту.

Заперечення відповідачем доводів апеляційної скарги у цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки характер пошкоджень та оцінка ремонту встановлені станом на час настання вказаної події. ОСОБА_7 із результатом дослідження ознайомився 29.07.2009 р. про що письмово зазначив у висновку дослідження та визнав цей факт в ході апеляційного розгляду справи.( а.с.30).

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що відшкодував матеріальну шкоду ОСОБА_9, який станом на час зіткнення за дорученням власника володів пошкодженим транспортним засобом шляхом сплати йому коштів 20 000 грн., та додаткових коштів від реалізації 1\2 частини домоволодіння.

Проте на підтвердження вказаних обставин відповідач належних доказів не надав, тоді як з матеріалів справи вбачається, що станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач визнав, як факт заподіяння шкоди, так і свій обов'язок її відшкодувати у добровільному порядку у зв'язку із чим між ним і батьком відповідача ОСОБА_10 з одного боку та іншим учасником зіткнення ОСОБА_9 нотаріально посвідчений договір позики від 29.07.2009р. на суму 109 405 грн., який звернутий до примусового виконання за виконавчим написом нотаріуса від 31.08.2009р.

Факт визнання відповідачем обов'язку, що виник у правовідносинах не договірного характеру про відшкодування шкоди, встановлений рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 02.03.2011 р. залишеним без змін у цій частині рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06.06.2011р.

Цим же рішенням договір позики визнаний недійсним через його безгрошовість та відсутність договірних, позикових відносин сторін, а виконавчий напис нотаріуса скасований.

Все отримане в ході примусового виконання у позиковому зобов'язанні за виконавчим написом нотаріуса підлягає поверненню за відповідною вимогою боржників від особи, яка набула це майно без відповідної правової підстави, навіть тоді коли така підстава згодом відпала.

Обов'язок відшкодувати шкоду за загальними правилами ст. 1166 ЦК України (435-15) виникає за умови неправомірних дій з боку особи, що завдала шкоду, наявності причинного зв'язку між неправомірними діями, шкодою та вини зазначеної особи.

Шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, встановлених ст. 1188 ЦК України, зокрема : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи, що ОСОБА_6 є власником автомобіля, пошкодженого з вини відповідача, а тому з огляду на встановлені в суді першої інстанції обставини заподіяння шкоди, належному їй майну та за відсутності належних доказів на підтвердження факту його відшкодування відповідачем, набула право вимоги до винуватця ДТП та стягнення коштів, необхідних для його відновлення в розмірі 96698,41грн.

Доводи позивача щодо стягнення додаткових витрат на доставку запасних частин із країни виробника та терміновості виконання ремонту задоволенню не підлягають, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Крім того, сторони визнали ту обставину, що цивільна правова відповідальність ОСОБА_7 станом на час зіткнення транспортних засобів з його вини не була застрахована у відповідності до вимог Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) № 1951 від 01.07.2004р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась до суду із пропуском строку позовної давності та не надала доказів щодо поважності причин для його поновлення судом.

Проте, питання застосування строку позовної давності за заявою відповідача, суд мав вирішувати виходячи із положень ч.1 ст.261 та ч.1 і 3 ст. 264 ЦК України, де передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність переривається вчиненням особою дій, про визнання нею свого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свій обов'язок відшкодувати шкоду не заперечував, письмово підтвердив свій намір сплатити кошти на відновлення автомобіля.

Однак, обраний ним та іншим учасником дорожньої пригоди, порядок виконання цього зобов'язання шляхом укладання договору позики із визначенням строку його оплати до 29 серпня 2009р. не відповідає характеру тих правовідносин, що фактично виникли між сторонами. Недійсність вказаного договору за позовом ОСОБА_7, поданого ним 29.10.2009р. встановлена 06.06.2011р. судовим рішенням.

Отже, з часу підписання учасниками ДТП договору позики від 29.07.2009р. до моменту звернення винуватця у зіткненні до суду 29.10.2009р. із вимогою про визнання недійсним договору позики, та визнання неправомірності відновлення порушеного права іншого учасника шляхом виконання позикового зобов'язання, вказує на вчинення відповідачем дій що свідчать про визнання ним у цей період часу свого зобов'язання, а тому перебіг позовної давності на цей час переривається.

Крім того, судовий розгляд вказаного спору до моменту його вирішення перешкоджав позивачці, як власнику пошкодженого автомобіля звернутись до суду до 23.10.2012р. із захистом свого права у правовідносинах не договірного характеру шляхом стягнення шкоди, заподіяної її майну неправомірними діями відповідача. А тому за відсутності належно підтверджених доказів щодо факту відшкодування винуватцем ДТП заподіяної ним шкоди, висновок суду щодо відмови у задоволенні вимоги позивачки про її стягнення у розмірі 96698, 41 грн. суперечить фактичним обставинам справи та наведеним нормам матеріального права.

Таким чином рішення суду першої інстанції у наведеній частині позовних вимог слід скасувати і ухвалити нове рішення про їх задоволення .

На підставі викладеного ст. 261, 264, 1187 ЦК України, керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 01 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7 96 698,41 грн. матеріальної шкоди та судові витрати на оплату судового збору в сумі 1451 грн., витрати на проведення дослідження експерта в розмірі 500 грн., всього 98 649,41 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з моменту набрання ним законної сили.