784/1116/13 Про захист прав споживачів - 02.04.2013 Прийняття

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача.

В обгрунтування позову зазначала, що їй належить вечірня сукня, яку вона придбала в грудні 2009 року за 1500 дол. США ( еквівалент 12 000 грн.).

Вказану сукню 10 вересня 2010 року по квитанції № 954 здала до хімчистки "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка належить відповідачці. Оскільки вона користувалася сімейною дисконтною карткою, замовлення оформлено на її доньку ОСОБА_7

Під час виконання замовлення, внаслідок порушення технологічних процесів сукня повністю змінила колір, втратила товарний вигляд і стала непридатною для використання за призначенням, в зв'язку з чим вона відмовилася від її отримання.

Після пред'явлення нею претензії про відшкодування збитків, сукня, без її згоди, була перешита на замовлення відповідачки, що зробило її суттєво іншою.

Посилаючись на викладені обставини, порушення її прав споживача, а також спричинені цим їй душевні страждання, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь 12 000 грн. вартості сукні, 1000 грн. витрат на придбання пального, в зв'язку з поїздками до м. Одеси для підтвердження вартості сукні, а також 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалась на те, що вартість сукні не доведена, а позивачка не є належним позивачем, оскільки договір на виконання робіт з хімічної чистки сукні, згідно квитанції, укладено з іншою особою.

рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивачки 4 000 грн. на відшкодування майнової шкоди. Відмовлено у задоволенні інших вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просив його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка також його оскаржила, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на її користь 12 000 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідачки задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами склалися правовідносини, що відповідають договору побутового підряду, на які також розповсюджуються норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (далі - ОСОБА_1).

Згідно зі ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 866 цього Кодексу договір побутового підряду вважається укладеним в належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

За правилами ч. 4 ст. 10 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Пунктом 12 ст. 1 Закону визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять дні;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 вересня 2010 року по квитанції ТЕ № 954 позивачка здала до хімчистки "ІНФОРМАЦІЯ_1" в м. Миколаєві для індивідуальної хімічної обробки вечірню сукню і повністю оплатила обумовлену суму послуги 130 грн. При цьому вона користувалася сімейною дисконтною карткою, тому замовлення оформлено на її доньку ОСОБА_7 (а.с. 7).

У квитанції зазначені наявні дефекти виробу та відсоток зносу 50 %, що узгоджено підписом замовника. Однак, вартість сукні не зазначена.

У визначений в замовленні строк 15 вересня 2010 року сукню позивачці не повернули, а 24 вересня 2010 року вона відмовилася її отримати, посилаючись на те, що вона зіпсована, повністю змінила колір, втратила товарний вигляд і не може використовуватися за призначенням, просила повернути 12 000 грн. її вартості (а.с. 39).

Відповідачка визнала факт неналежного надання послуги, що спричинило зміну первинного стану сукні та не заперечувала проти відшкодування збитків в сумі 4 000 грн. (а.с.8).

Після пред'явлення позивачкою претензії про відшкодування збитків, сукня без її згоди була перешита, що само по собі унеможливило проведення експертизи на предмет з'ясування її вартості, в тому числі і на час вирішення справи в суді.

За такого, суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачка, відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 Закону, має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, в зв'язку з наданням послуги з істотним недоліком.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування збитків, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не змогли підтвердити вартість сукні на час прийняття замовлення, тому визначив суму відшкодування 4000 грн., яку визнавала відповідачка у відповіді на претензію (а.с. 8), з чим категорично не погоджуються сторони в апеляційних скаргах.

Так, згідно із вимогами Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою КМ України від 16 травня 1994 року № 313 (313-94-п) , а також Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої наказом Українського союзу об'єднань підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 200 року № 20, зареєстрованої в МЮ України 13 листопада 2000 року № 803/5024 (z0803-00) (далі - Інструкція) саме на відповідачці лежав обов'язок належного оформлення замовлення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, в квитанції має бути зазначено як вартість виробу, так і відсоток зносу, погоджений із замовником.

Між тим, зазначивши в квитанції 50 % зносу виробу, що погоджено підписом замовника, виконавцем послуги не зазначена вартість самої сукні, а в подальшому відповідачка не погодилася з вартістю сукні вказаною позивачкою, не прийнявши до уваги надану нею довідку (а.с. 8).

Натомість на спростування доводів позивачки щодо вартості сукні відповідачка не надала належних та допустимих доказів.

В суді апеляційної інстанції, за клопотанням позивачки, в якості свідка допитана ОСОБА_8, яка підтвердила факт придбання позивачкою в кінці грудня 2009 року в м. Одеса у її присутності вказаної вечірньої сукні за 1 500 дол. США. Іншого не доведено.

Отже, враховуючи 50 % зносу, про що зазначено у квитанції за узгодженням з позивачкою, розмір відшкодування їй збитків внаслідок неналежного виконання послуги, що спричинило істотний недолік становитиме 6 000 грн. (12 000 грн. - еквівалент 1500 дол. США, виходячи із курсу 1 дол. США = 8 грн.). Іншого не доведено.

Доводи представника відповідачки в апеляційній скарзі про те, що позивач є неналежним, виходячи з того, що замовлення здійснено на іншу особу, є безпідставними. Оскільки за змістом вимог ст. 1, ч.11 ст.8 Закону право звернення до суду про захист прав споживача має будь-який споживач, незалежно від того, вступав безпосередньо він у договірні відносини чи ні.

Інші висновки суду першої інстанції є вірними, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для їх спростування.

Враховуючи викладене, рішення районного суду підлягає зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині розміру відшкодування збитків.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2013 року змінити в частині відшкодування збитків.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6000 грн. на відшкодування збитків, спричинених пошкодженням вечірньої сукні внаслідок неналежного виконання договору побутового підряду, залишивши сукню у власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.