1909/2244/2012 Про стягнення кредитної заборгованості, та за зустрічними позовними вимогами про визнання договору поруки припиненим, та визнання кредитної угоди і договору про видачу траншу розірваними - 26.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитної угоди та договору про видачу траншу з додатком розірваними, -

В травні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2, як боржника, та ОСОБА_3, як поручителя, заборгованості в розмірі 134513,30 доларів США, посилаючись на невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.

У вересні 2012 року комерційний банк "ПриватБанк" уточнив свої вимоги і просив стягнути з ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 25172,56 доларів США та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 16876,48 доларів США, за період з 08.09.2010 року по 10.04.2012 року, що в еквіваленті становить загальну суму 335551 грн. 34 коп., а з ОСОБА_3, як поручителя, заборгованість по тілу кредиту в розмірі 60447,79 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 43878,38 доларів США; пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 23751,90 доларів США; штраф (фіксовану частину) в розмірі 31,33 доларів США; штраф (процентну складову) в розмірі 6403,90 доларів США, станом на 10.04.2012 року, що в еквіваленті становить загальну суму 1073416 грн. 15 коп., посилаючись на те, що після ухвалення в грудні 2010 року судового рішення про задоволення вимог банку, як кредитора, до боржника ОСОБА_2, виконання якого фактично не здійснено, не припинилися зобов'язальні відносини сторін кредитного договору та договору поруки і це відповідно не звільнило боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання припиненим договору поруки №08/07/403 від 30.08.2007 року, з підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Зокрема, посилалась на те, що в 2008 році боржник ОСОБА_2 здійснив останній платіж по кредиту. Оскільки банк в шестимісячний строк з моменту здійснення боржником останньої проплати за договором не звернувся до неї, як поручителя, з вимогою про дострокове виконання кредитного зобов'язання, тому вважає, що укладений з нею договір поруки припинив свою дію.

Також, в жовтні 2012 року, до суду із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_2 і просив визнати укладені ним з банком: кредитну угоду та договір про видачу траншу з додатком розірваними з 07 грудня 2010 року, посилаючись на те, що рішенням Кременецького районного суду від 17.12.2010 року з нього стягнуто в користь банку заборгованість за даним кредитним договором, яка станом на 08.09.2010 року становила 90 364,76 доларів США, тому вважає, що вищезазначений кредитний договір, як і договір траншу з додатком є розірваними.

Окрім того, вказує на те, що з 2011 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, тому вважає, що і в зв'язку із суттєвою зміною обставин та його важким матеріальним становищем є підстави для розірвання вказаних угод.

рішенням Кременецького районного суду від 03 січня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково:

"Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 25172,76 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом та 1000 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що в еквіваленті до гривні становить 208858 грн. 62 коп. та 3219 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Інші судові витрати понесені сторонами покладено на сторони в межах сум ними понесеними.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим задоволено.

Визнано договір поруки №08/07/403 від 30.08.2007 року, що укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 припиненим.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитної угоди та договору про видачу траншу розірваними задоволено частково.

Визнано кредитну угоду №08/07/403МК від 30.08.2007 року та договір про видачу траншу № 08/07/403МК-01 від 30.08.2007 року з додатком № 1, що укладені між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 розірваними з 03 січня 2013 року.

В іншій частині позову відмовлено."

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду першої інстанції частково скасувати, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" пені в розмірі 1000 доларів США; в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання кредитної угоди і договору про видачу траншу з додатком та в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання припиненим договору поруки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 пеню в повному розмірі в користь банку і відмовити у задоволенні пред'явлених відповідачами зустрічних позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В іншій частині (а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до відповідачки ОСОБА_3) судове рішення не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам, в оскарженій частині, рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитну угоду №08/07/403 МК та договір про видачу траншу №08/07/403МК-01 з додатком №1, згідно з умовами яких банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 70 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строки й об'ємі, установлені договором.

Строком повного повернення кредиту, відповідно до пункту 1.3 кредитного договору, є 20.08.2012 року, якщо даний строк не змінений згідно з пунктами 2.3.3, 2.4.1 цього договору.

Пунктом 2.3.3. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від боржника дострокового повернення кредиту, сплати процентів та виконання інших зобов'язань у повному об'ємі шляхом направлення повідомлення. У зазначену в повідомленні дату боржник зобов'язується виконати перед банком свої зобов'язання, навіть якщо строки їх виконання згідно з договором не настали.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено з ОСОБА_3 30.08.2007 року договір поруки, за яким поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язання боржником.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, у 2010 році, ПАТ КБ "ПриватБанк" подав позов до боржника та поручителя про стягнення з них в солідарному порядку в користь банку заборгованості за кредитним договором, яка станом на 08.09.2010 року складала суму 90364,76 доларів США.

рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17.12.2010 року позов задоволено частково.

Заборгованість стягнуто лише з боржника ОСОБА_2

Дане рішення суду першої інстанції банком не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема:договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, набрання законної сили рішенням суду про стягнення боргу за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту, а також відшкодовувати витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення боргу.

При цьому кредитний договір не розірвано і він продовжує діяти.

Таким чином, банк обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту, за період з 08.09.2010 року по 10.04.2012 року, в зв'язку з відсутністю фактичного виконання судового рішення від 17.12.2010 року і судом першої інстанції обґрунтовано задоволено такі позовні вимоги.

Разом з тим, суд першої інстанції незаконно зменшив розмір нарахованої боржнику неустойки.

Так, відповідно до п. 27 постанови № 5 від 30.03.2012 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка...

В матеріалах справи відсутня заява відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру неустойки, яка не перевищує розміру збитків, а також відсутні докази, які б свідчили про наявність інших обставин, які мають істотне значення і слугували бпідставою для зменшення розміру неустойки.

В зв'язку з вищенаведеним, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового, яким слід стягнути з ОСОБА_2 в користь банку нараховану пеню за несвоєчасну сплату кредиту в повному розмірі - 16876,48 доларів США, за період з 08.09.2010 року по 10.04.2012 року.

Також підлягає скасуванню і рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати припиненим договір поруки від 30.08.2007 року, який укладений з ПАТ КБ "ПриватБанк", з підстав, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Згідно статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однак, обраний позивачкою ОСОБА_3 в даній справі спосіб захисту законом не передбачено.

Такий висновок кореспондується з рішенням Верховного Суду України від 21.05.2012 року в справі № 69цс11 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ "Універсал Банк", кооперативу "Союз" про припинення дії договорів поруки та за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яким визначено, що способом захисту порушених прав поручителів є визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а не шляхом припинення договору поруки за п. 7 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу (що заявлялось позивачкою ОСОБА_3), оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 ЦК.

рішення Верховного Суду України, в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що слід відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_3 про припинення договору поруки.

Щодо зустрічних позовних вимог боржника ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, договору про видачу траншу з додатком, які укладені між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" 30.08.2007 року, то суд першої інстанції, задовольняючи такі вимоги, не звернув увагу на те, що підстави розірвання договору, які зазначені в статті 651 ЦК України, не передбачають можливість розірвання кредитних угод у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Інших, законом визначених підстав для розірвання договорів, ОСОБА_2 не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що слід відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 про розірвання кредитної угоди і договору про видачу траншу з додатком.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 в користь банку понесені останнім витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пені в розмірі 1000 доларів США; в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитної угоди і договору про видачу траншу з додатком та в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання припиненим договору поруки.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пеню в розмірі 16876,48 доларів США за невиконання умов кредитного договору №08/07/403 МК від 30.08.2007 року за період з 08.09.2010 року по 10.04.2012 року, що в еквіваленті становить 134758 грн. 70 коп.

Відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитної угоди та договору про видачу траншу з додатком.

Відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання припиненим договору поруки.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1720 грн. 50 коп. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.