Справа № 22-ц/796/3335/2013 

Головуючий у 1-й інстанції - Шумейко О.І.

Доповідач - Вербова І.М.

Апеляційний суд м. Києва

в складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", треті особи: Дочірнє підприємство "ЕКОС" Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління комунального майна м. Києва, Оболонська районна м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство "Житлосервіс "Приозерне", про визнання права власності на житло за набувальною давністю,

Апеляційний суд, -

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", треті особи: Дочірнє підприємство "ЕКОС" ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління комунального майна м. Києва, Оболонська районна м. Києві державна адміністрація, КП "Житлосервіс "Приозерне", про визнання права власності на житло за набувальною давністю.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 4 січня 2013 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Також ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду. Дана заява не підлягає задоволенню на стадії апеляційного розгляду, оскільки позовна заява, яка вже розглянута по суті судом першої інстанції, за результатом чого ухвалено рішення, в розумінні вимог процесуального закону залишена без розгляду бути не може.

У зв'язку із чим ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2013 року на місці відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача - Мудрак Ю.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 січня 2013 року залишити без змін.

ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи без його участі у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я.

Інші учасники про дату час та місце судового розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутність осіб, що не прибули.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги враховуючи наступне.

На підставі ордеру № 869, виданого ЖУ "Західне"ДП "ЕКОС"АТ ХК "Київміськбуд" 8 вересня 1999 року, ОСОБА_2 отримав право на поселення в гуртожиток - кімната АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 12 липня 1999 року № 411 про завершення процесу приватизації вказаний будинок переданий у власність АТ "Холдингова компанія "Київміськбуд". (а.с. 34-37).

Розпорядженням КМДА від 20 жовтня 2004 року № 1915 (ra1915017-04) "Про будинки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд", зі змінами та доповненнями згідно з розпорядженням КМДА № 2240 від 10 грудня 2004 року, статус гуртожитку по вул. Малиновского, 4 змінено на будинок для малосімейних, у зв'язку з чим житловому блоку № 76, який займав позивач, присвоєно № 6/3,4, тобто починаючи з листопада 2004 року, позивач та його родина займали приміщення № 3, 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1.

За розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 вересня 2012 року № 1605 (ra1605017-12) "Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ "ХК "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади міста Києва прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчий житловий фонд та передано до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, у тому числі будинок АДРЕСА_1.

Комісією Київської міської державної адміністрації з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність територіальної громади міста складений та підписаний акт приймання-передачі житлового будинку по АДРЕСА_1; акт затверджений розпорядженням КМДА від 29 листопада 2012 року № 2131.

Відповідно до розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 9 жовтня 2012 року № 524 жилий будинок по АДРЕСА_1 передано на баланс КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району в м. Києві.

Станом на 26 грудня 2012 року на праві власності за ПАТ "ХК "Київміськбуд" зареєстровано частину майнового комплексу, у тому числі будинок АДРЕСА_1.

Таким чином, під час розгляду справи триває процес передачі відомчого житлового фонду із статутного фонду ПАТ "ХК "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади м. Києва, однак на час ухвалення рішення у справі за даними Київського МБТІ власником спірного приміщення є відповідач.

У відповідності до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Умовою набуття права власності на житло за набувальною давністю є добросовісне заволодіння майном на законних підставах. Цій умові відповідають випадки, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужим житлом, не знав про обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужим майном і які не залишали сумніву в правомірності набуття майна.

За приписами п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у 1999 році отримав право на тимчасове проживання у гуртожитку на підставі відповідного ордеру, виданого ЖУ "Західне"ДП "ЕКОС"АТ ХК "Київміськбуд". Інші правовстановлюючі документи у позивача відсутні.

Відповідач є власником спірних приміщень на законних підставах, його право власності сторонами не оспорюється.

Відносини, які склалися між позивачем та відповідачем - власником приміщення, регулюються положеннями глави 4 Житлового кодексу Української РСР (5464-10) та Примірним положенням про гуртожитки, відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбаченим для забезпечення проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_2 та як встановлено рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року у справі за позовом ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" про виселення з житлового та нежитлового приміщення без надання іншого жилого приміщення, позивач у період з березня 2006 року по жовтень 2011 року перебував у трудових відносинах зі структурними підрозділами АТХК "Київміськбуд". (а.с. 85-86, 121-122)

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що позивач з моменту отримання ордеру на вселення до гуртожитку був обізнаний щодо особи власника жилих приміщень та отримав право лише на тимчасове проживання у спірному жилому приміщенні, а тому на даний випадок положення ст. 344 ЦК України не поширюються.

Також законним є висновок суду про те, що проведення за власний рахунок позивачем ремонту помешкань, які він займав, не свідчать про набуття ним права власності на спірні приміщення та не є підставою для набуття такого права.

Відповідно до копії паспорту позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, (а.с. 102)

Належних доказів надання власником - АТ ХК "Київміськбуд" в користування ОСОБА_2 нежитлового приміщення IV, площею 14,4 кв.м., на поверсі III в буд. АДРЕСА_1 позивачем суду не надано.

З поверхового плану вбачається, що спірне нежиле приміщення має окремий вхід та не є суміжним з житловими приміщеннями, які займає позивач на підставі ордеру на вселення.

Фактичне користування спірним нежилим приміщенням, проведення в ньому перепланувань без отримання відповідної дозвільної документації не є підставою для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на таке, оскільки приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кпадові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) є неподільним майном, перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягають відчуженню у відповідності до положень ст.ст. 1, 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Враховуючи зазначене суд прийшов до об'єктивного та законного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що рішення суду ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення та щодо того, що в основу рішення покладено помилкові висновки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, а тому не беруться до уваги колегією суддів.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.