Головуючий в 1 інстанції Алексєєнко І.П.

Доповідач Смєлік С.Г.

Категорія 51

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарі Трибраті О.Г.,Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 січня 2013 по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Макіївтепломережа", де третя особа ОСОБА_2, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди,-

Гірницьким районним судом міста Макіївки Донецької області від 21 січня 2013 ухвалено рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Макіївтепломережа", третя особа ОСОБА_2, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Апелянтка з рішенням суду першої інстанції не згодна, вважає його незаконним з наступних підстав.

Апелянтка вважає, що рішення суду першої інстанції від 21.01.2013 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню виходячи з наступних доводів. Невідповідність рішення вимогам процесуального закону.

В ході викладення рішення зроблено численні посилання на норми як матеріального, так і процесуального права, але в підсумку апелянту залишилось незрозумілим чому її вимоги, на думку суду, є необґрунтованими, тобто пряме і зрозуміле обґрунтування безпідставності її вимог в рішенні відсутнє. Оскільки спір про належні їй від відповідача грошові суми було вирішено на її користь, відповідач, згідно статті 117 КЗпП України,повинен виплатити працівникові тобто їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. І саме про таку виплату нею було заявлено позов.

Виходячи з вищенаведеного, апелянт просить судове рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.01.2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2011 року по 23 листопада 2012 року у сумі 38365,93 гривень та відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гривень.

ОСОБА_1 повідомлена належним чином - телефонограмами, про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з"явилася, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Представник відповідача КП "Макіївтепломережа" Апанасов О.Л. заперечував проти доводів апеляційної скарги позивачки пояснивши, що на час звільнення ОСОБА_1 право на заробітну плату за час перебування її на обстеженні взагалі було предметом розгляду у суді, а тому виплатити її під час звільнення ОСОБА_1 не було можливим. Вини відповідача у тому, що справа розглядалася судом тривалий час не має, а тому, немає законних підстав до застосування ст. 117 КЗпП України і стягнення з КП "Макіївтепломережа" середнього заробітку позивачці, а моральна шкода за порушенням трудового законодавства і невиплати цих сум позивачці вже стягнута за рішенням Апеляційного суду та плачена на користь позивачки в розмірі 1000 гривень. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, учасника судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні до КП "Макіївтепломережа", де вона працювала машиністом котлів 2 розряду на дільниці № 1 Гірницького району з 04.10.2005 року по 15.04.2011 року ( її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату робітників), мотивуючи вимоги тим, що при звільненні їй не було виплачено підприємством належні їй суми середнього заробітку за час перебування на обстеженні в лікувально-профілактичному закладі в період з 15.12.2009 року по 29.12.2009 року та з 15.01.2010 року по 02.02.2010 року в сумі 3660,78 гривень, про виплату яких вона ще у вересні 2010 року зверталася до відповідача. Оскільки при звільненні її з роботи і при проведенні з нею розрахунку, підприємством не були сплачені належні їй 3660,78 гривень, щодо виплати яких спір вирішено судом на її користь, то просила стягнути з відповідача на її середній заробіток за весь час затримки розрахунку і відшкодувати їй моральну шкоду у сумі 3000 гривень, заподіяну їй фактом затримки з нею розрахунку при звільненні і порушенням її трудових прав. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 уточнила, що перебувала в трудових відносинах з КП "Макіївтепломережа", де працювала машиністом котлів 2 розряду дільниці № 1 Гірницького району. 15 квітня 2011 року її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату робітників. Вона оскаржувала своє звільнення у суді і її на підставі рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2011 року було поновлено на роботі. На підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2012 року, яким було скасоване рішення Гірницького районного суду м. Макіївки про поновлення її на роботі, її знову було звільнено з роботи згідно з наказом від 13 березня 2012 року.

Ще до її звільнення з роботи, вона звернулася до відповідача, а потім і до суду з позовом про оплату їй середнього заробітку за час перебування на обстеженні в лікувально-профілактичному закладі в період з 15.12.2009 року по 29.12.2009 року та з 15.01.2010 року по 02.02.2010 року, також в суді нею були заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди та повторного проведення розслідування нещасного випадку, що стався з нею при виконанні трудових обов'язків на виробництві.

рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 18 червня 2012 року їй було відмовлено у задоволенні позову, проте Апеляційним судом Донецької області 10 жовтня 2012 року було частково скасоване рішення Гірницького районного суду м. Макіївки та прийнято нове рішення про стягнення з КП "Макіївтепломережа" на її користь суми середнього заробітку за період її обстеження в лікувально-профілактичному закладі з 15.12.2009 року по 29.12.2009 року та з 15.01.2010 року по 02.02.2010 року в сумі 3660,78 гривень, моральну шкоду 1000 гривень та витрати на правову допомогу 1000 гривень. Отже, на час її звільнення і проведення з нею розрахунку ця сума 3660,78 гривень була спірною, але спір вирішився на її користь, а тому згідно ст. 117 КЗпП України відповідач повинен їй виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 16 квітня 2011 року по 23 листопада 2012 року, бо саме 23 листопада 2012 року відповідач перерахував вказану суму на її користь відповідно до представленого меморіального ордеру і тому у цій частині вона уточняє свої вимоги, що кінцевим строком розрахунку з нею є ця дата - 23 листопада 2012 року . Її середньомісячний заробіток складає 1991,31 гривня, затримка розрахунку становить 19 місяців і 8 днів ( з 16 квітня 2011 року по 23 листопада 2012 року), що сумарно дорівнює 38365,93 гривні ( 1991,31 грн. х 19 міс. = 37834,89 грн.) + (1991,31 грн. : 30 днів х 8 днів = 531,04 грн.) Просить стягнути з відповідача на її користь вказану суму її середнього заробітку за затримку розрахунку з нею при звільненні.

Крім того, позивачка просила стягнути компенсацію моральної шкоди, завданої їй затриманням виплати заробітної плати, яка на її погляд полягає в душевних стражданнях через ігнорування відповідачем її законних прав на належну оплату праці і своєчасність розрахунку при звільненні з роботи. Так як ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником завданої моральної шкоди при порушенні Законних прав, вона просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 3000 гривень

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2010 року ( до звільнення з роботи ) ОСОБА_1 звернулася до Гірницького районного суду м. Макіївки з позовом до КП "Макіївтепломережа" з вимогами провести їй оплату середнього заробітку за довідками № 1269 та № 52 за час перебування її на обстеженні у лікувально-профілактичному закладі за період з 15.12.2009 року по 29.12.2009 року та з 15.01.2010 року по 02.02.2010 року, про відшкодування їй моральної шкоди та проведення повторної перевірки розслідування нещасного випадку за фактом її отруєння хімічним препаратом "лізол" на робочому місці і складання акту по формі Н-1.

рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 18 червня 2012 року позивачці було відмолено у задоволенні її вимог у повному обсязі.

10 жовтня 2012 року Апеляційним судом Донецької області вказане рішення суду було частково скасоване і вимоги ОСОБА_1 про проведення оплати їй середнього заробітку за період знаходження її на обстеженні у лікувально-профілактичному закладі за вказані періоди в сумі 3660,78 гривень були задоволені і задоволено її вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривень за порушення законодавства про працю. Отже, ці вимоги позивачки були вирішені у судовому порядку і цей спір виник ще за 7 місяців до її звільнення.

Тобто, право позивачки на отримання цих сум - оплати по довідкам виникло тільки 10 жовтня 2012 року, коли це право було визнано рішенням Апеляційного суду. На теперішній час це рішення оскаржується ними у Вищому Спеціалізованому Суді України. Проте, КП "Макіївтепломережа",

Виконуючи рішення Апеляційного суду від 10 жовтня 2012 року, за меморіальним ордером № 356 від 23 листопада 2012 року перерахували на рахунок Гірницького ВДВС суму 6243,47 гривень. Тобто, рішення Апеляційного суду у частині стягнення з КП "Макіївтепломережа" на користь позивачки суми за довідками за період її обстеження 3660,78 гривень, моральна шкода 1000 гривень та витрати на правову допомогу 1000 гривень, судові витрати, станом на 23 листопада 2012 року виконане.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Позивач не заперечувала, що вказані у наказі на звільнення виплати( окрім тієї, що була предметом розгляду у суді), були їй виплачені відповідачем у день звільнення, та з розміром цих сум вона погодилась.

Згідно наказу № 3288 від 30 листопада 2011 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі машиністом котлів 2 розряду дільниці № 1 Гірницького району з 16 квітня 2011 року на підставі рішення Гірницького районного суду міста Макіївки від 29 листопада 2011 року.

Відповідно до наказу № 110 від 13 березня 2012 року на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області, яким було скасоване зазначене вище рішення Гірницького районного суду міста Макіївки від 29 листопада 2011 року та наказ № 154 від 15 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з КП "Макіївтепломережа" у зв'язку із скороченням чисельності та штату робітників визнано законним, було скасовано наказ № 3288 від 30 листопада 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Таким чином, у період з 15 квітня 2011 року по 13 березня 2012 року різними судовими інстанціями вирішувався спір щодо законності звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату робітників, та остаточно її звільнення з роботи визнано законним.

У період з 27 вересня 2010 року по 18 червня 2012 року Гірницьким районним судом розглядався позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати за час обстеження в КЛПУ "Обласна клінічна лікарня профзахворювань", де вона перебувала з 15 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року і з 15 січня 2010 року по 02 лютого 2010 року. рішенням суду від 18 червня 2012 року у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 було повністю відмолено, в тому числі відмовлено і у проведенні оплати зазначених довідок за період знаходження позивачки на лікуванні в КЛПУ.

Тобто, на день ухвалення цього рішення від 18 червня 2012 року ОСОБА_1 вже було звільнено з роботи з 15 квітня 2011 року, та 30 листопада 2011 року поновлено на підставі рішення суду і знову 13 березня 2012 року звільнено з 15 квітня 2011 року у зв'язку із скасуванням рішення місцевого суду про поновлення позивачки на роботі.

Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного рахунку.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки між ОСОБА_1 та КП "Макіївтепломережа" виник спір про Право працівника ( а не звільненого працівника ) на отримання оплати за довідками лікувально - "профілактичного закладу і цей спір виник задовго до її звільнення, спір вирішувався у іншому судовому процесі і цей спір не було вирішено судом як на час звільнення позивачки і проведення з нею розрахунку, так і на час вирішення спору про законність її звільнення, а лише за рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року визнано право позивачки на отримання вказаних сум оплати за довідками, то суд дійшов висновку про відсутність вини {роботодавця у несплаті позивачці при її звільненні вказаної суми середнього заробітку 3660,78 гривень за довідками лікувально-профілактичного закладу, а тому і відповідальность за затримку розрахунку при звільненні відсутня, як і докази заподіяння позивачці моральної шкоди як такої.

Як зазначено у п.20 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 (v0013700-99) "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" що містяться у пункті 20, у разі не проведення розрахунку у зв"язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволені позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право,частки,яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З огляду на те, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року за ОСОБА_1 було визнано право на отримання заробітної плати за спірний період, визначена сума до стягнення, яку без правових на то підстав не визнавав відповідач і, відповідно, не виплатив під час її звільнення, хоча спір про право вже був порушений, то оскільки така сума стягнута з відповідача, то вбачається його вина у безпідставному ухиленні від її сплати у добровільному порядку.

Проте, судом першої інстанції справа розглядалася тривалий час; на час звільнення позивачки справу по суті вирішено не було і цю обставину апеляційний суд має взяти до уваги як обставину, яка впливає на ступінь відповідальності відповідача і визначення розміру відповідальності. З огляду на суму фактичної заборгованості -3660,78 грн. і розмір відповідальності, яку просить стягнути позивачка з відповідача -38365,93 грн. - ця сума є істотною порівняно с заборгованістю, яка не була виплачена вчасно,апеляційний суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню - у розмірі 3700 грн., яка є співмірною сумі фактичного боргу по заробітній платі.

рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року було стягнуто з КП "Макіївтепломережа" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 гривень, так як Апеляційний суд зазначив у своєму рішенні, що "відповідачем порушено трудове законодавство, чим порушені права позивача, а тому вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди частково обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі 1000 гривень". Таким чином, судом було встановлено порушення з боку відповідача законодавства про працю,а тому у розмірі 1000 грн. позивачці визначена компенсація моральної шкоди.

Відмовляючи у стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість повторного стягнення моральної шкоди за одне і теж порушення трудового законодавства.

Аналізуючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому це відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги і часткового скасування рішення.

Згідно частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно пп.1 п.2 частини 4 Закону України " Про судовий збір" (3674-17) з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 січня 2013року скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Макіївтепломережа" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 3700 ( три тисячі сімсот) грн.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з комунального підприємства "Макіївтепломережа" судовий збір 229грн.40коп.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.