Про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди - 15.03.2013 Прийняття

Звільнення вважає незаконним. Відсутній висновок медичної комісії про непридатність його до роботи за професією оператора очисних споруд. Витяг з протоколу засідання лікарської консультативної комісії № 31/247 від 15.02.12 р. не свідчить про його невідповідність займаній посаді оператора очисних споруд, оскільки цей висновок стосується роботи, пов'язаної з речовинами, які містять хлор, що не відповідає покладеним на нього функціям. Вказаний документ не є медичним висновком, передбаченим затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07 р. № 246 (z0846-07) Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок проведення медичних оглядів). Лікарі не проводили обстеження його здоров'я, рекомендації ЛКК надані за його відсутністю. Він не приймав участі у розробці індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Він завжди своєчасно проходив медичні огляди і завжди медична комісія приходила до висновку про можливість зайняття ним посади оператора очисних споруд. Адміністрація не мала права примушувати його проходити медичний огляд у 2012 р., оскільки у грудні 2011 р. він вже пройшов медичний огляд і був визнаний придатним до роботи за займаною ним посадою оператора очисних споруд до 02.12.12 р.. Направлення на обов'язковий попередній медичний огляд від 06.02.12 р. заповнено з грубими порушеннями Порядку проведення медичних оглядів. В направленні безпідставно вказано такі небезпечні та шкідливі фактори як - робота з хлором. За займаною посадою оператора очисних споруд та згідно з посадовою інструкцією він не виконує роботу із речовинами, які містять хлор.

Він має право на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.02.12 р. по 26.07.12 р. в сумі - 9 285,32 грн.. При звільненні неправильно була визначена його середня заробітна плата. Не було враховано доплату за роботу в нічний час. У зв'язку з неправильним визначенням середнього заробітку, неправильно нарахована вихідна допомога. Не доплачено вихідну допомогу в сумі - 651,65 грн.. В день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а тому підлягає стягненню на його користь середній заробіток за затримку розрахунку з 29.02.12 р. по 26.07.12 р. в сумі - 9 285,32 грн..

Незаконним звільненням з роботи йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тяжких моральних переживаннях, відчутті безпорадності, приниження, стресовому стані, додаткових зусиллях для організації свого життя у зв'язку з позбавленням можливості отримувати дохід. Відшкодування моральної шкоди він оцінює у розмірі - 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, ОСОБА_3 остаточно просив: 1) скасувати наказ лікарні № 8-К від 29.02.12 р. про звільнення його з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України; 2) поновити його на роботі в лікарні на посаді оператора очисних споруд; 3) стягнути з лікарні на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.02.12 р. по 26.07.12 р. в сумі - 9 285,32 грн.; 4) стягнути з лікарні на його користь заборгованість по заробітній платі за лютий 2012 р. в сумі - 24,24 грн., а також вихідну допомогу в сумі - 651,65 грн.; 5) стягнути з лікарні на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 29.02.12 р. по 26.07.12 р. в сумі - 9 285,32 грн.; 6) стягнути з лікарні на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі - 20 000,00 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, пояснивши, що існуюча очисна споруда передбачає роботу з хлорними розчинами. Наявна у позивач інвалідність не дозволяє йому працювати з хлорними розчинами. Розрахунок заробітної плати та вихідної допомоги зроблений на підставі даних бухгалтерії з оплатою нічної зміни за фактично виконану роботу.

рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.10.12 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі: 1) скасувати наказ лікарні № 8-К від 29.02.12 р. про звільнення його з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України; 2) поновити його на роботі в лікарні на посаді оператора очисних споруд; 3) стягнути з лікарні на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.02.12 р. по 23.10.12 р. в сумі - 16 002,36 грн.; 4) стягнути з лікарні на його користь заборгованість по заробітній платі за лютий 2012 р. в сумі - 24,24 грн., а також вихідну допомогу в сумі - 651,65 грн.; 5) стягнути з лікарні на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 29.02.12 р. по 23.10.12 р. в сумі - 16 002,36 грн.; 6) стягнути з лікарні на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі - 20 000,00 грн..

Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. 40 КЗпП України) та процесуального (ст. 213 ЦПК України) права: - витяг з протоколу засідання ЛКК не містить будь-яких рекомендацій чи висновків щодо його роботи на посаді оператора очисних споруд. Цей витяг не є медичним висновком про його непридатність за станом здоров'я виконувати роботу оператора очисних споруд. Він не звертався до МСЕК для розробки індивідуальної програми реабілітації інваліда. Таким чином, відсутній висновок медичної комісії про його непридатність виконувати роботу оператора очисних споруд; - висновками медоглядів у грудні 2011 р. та у квітні 2012 р. його визнано придатним до роботи оператором очисних споруд; - безпідставним є висновок суду про те, що робота оператором очисних споруд пов'язана з роботою із розчинами хлору. Покладення на нього обов'язків, пов'язаних з роботою із хлором є порушенням трудового законодавства. Підписана ним посадова інструкція оператора очисних споруд за 2009 р. не передбачала роботи з хлором. Посадова інструкція оператора очисних споруд, розроблена лікарнею у 2010 р. з грубим порушенням діючого законодавства, оскільки не повинна передбачати додаткових обов'язків з роботи із хлором. Його не ознайомлювали з цією посадовою інструкцією. Штатний розпис лікарні не містить посади оператора хлораторної установки; - направлення від 06.02.12 р. для проходження медичного огляду заповнено з грубим порушенням Порядку проведення медичних оглядів, оскільки його посада не пов'язана з роботою із хлором; - не наведено переконливих доказів відсутності можливості надати йому іншу роботу; - безпідставним є висновок суду про відсутність заборгованості по заробітній платі; - неправильно розрахований його середній заробіток, а тому неправильно визначена сума вихідної допомоги.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Лікарня надала суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила скаргу відхилити, рішення залишити без змін, посилаючись на законність рішення суду та необґрунтованість скарги. В судовому засіданні представники лікарні підтримали доводи та вимоги, які викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 303 ЦПК колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може виконувати роботу на посаді оператора очисних споруд лікарні, оскільки ця робота пов'язана із приготуванням та застосуванням розчину хлору, що протипоказано ОСОБА_3 за станом його здоров'я. Посилання позивача на наявність заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі є необґрунтованими. Оскільки відсутні порушення норм трудового законодавства, вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди є також необґрунтованими (а. с. 219 зворотна сторона - 220).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача з роботи, його поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні, стягнення відшкодування моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам п. 2 ст. 40 КЗпП України, ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Цих висновків суд дійшов на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів: - трудової книжки ОСОБА_3 (а. с. 5 зворотна сторона) про прийняття 11.07.08 р. позивача на роботу до лікарні на посаду оператора очисних споруд; - посадової інструкції оператора очисних споруд від 14.08.09 р. (а. с. 9) з підписом ОСОБА_3 про ознайомлення; - наказу № 8-К від 29.02.12 р. (а. с. 10) про звільнення з роботи ОСОБА_3 з 29.02.12 р. за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі оператора очисних споруд за станом здоров'я; - карток працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду за 2009 р. - 2011 р. (а. с. 11 -13, 84, 155), в яких серед шкідливих та небезпечних виробничих факторів вказано тільки збудник туберкульозу; - направлення на обов'язковий попередній медичний огляд працівника від 06.02.12 р. (а. с. 14), в якому серед характеристики умов праці вказано - збудник туберкульозу, робота з хлором, виготовлення хлорного розчину; - наказу лікарні від 06.02.12 р. № 47 та актів від 06.02.47 р. (а. с. 42 - 44) про зобов'язання ОСОБА_3 пройти медичний огляд протягом двох днів, відмову ОСОБА_3 підписатися про ознайомлення з наказом, отримання ОСОБА_3 направлення для проходження медогляду та Картки працівника, який підлягає медичному огляду; - направлення на обов'язковий попередній медичний огляд працівника та картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду (а. с. 45 - 46) із вказівкою, що оператор очисних споруд працює з хлором, виготовляє хлорний розчин; - наказу лікарні від 06.02.12 р. № 48 (а. с. 49) про відсторонення ОСОБА_3 від роботи до проходження медичного огляду з приміткою ОСОБА_3, що є медичний висновок від 02.11.12 р. про його пригодність до роботи на 2012 р.; - посадової інструкції оператора очисних споруд від 04.01.10 р. (а. с. 67 - 70), в якій вказується про підготовку оператором розчину хлору та його дозування. ОСОБА_3 ознайомився з вказаною інструкцією 14.07.11 р.; - матеріалів щодо будівництва очисних споруд та характеристики очисних споруд (а. с. 71 - 77), про те, що до складу очисних споруд входить приміщення хлораторної; - інструкції з охорони праці № 76 для оператора очисних споруд від 05.12.07, переглянутої 05.01.11 р. та програми проведення стажування на робочому місці для оператора очисних споруд (а. с. 78 - 82), відповідно до яких оператор очисних споруд виготовляє розчин хлору, хлорує нечистоти; - списків працівників, які підлягають періодичному медичному огляду на 2011 р - 2012 р. та заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників (а. с. 84 - 89), в яких вказана посада оператора очисних споруд. ОСОБА_3 не пройшов медичного огляду; - листа Ізмаїльської МСЕС від 28.02.12 р. (а. с. 92) про те, що оператор очисних споруд лікарні підлягає проходженню медичного огляду за п. 4.5.2 "Збудник туберкульозу", п. 17.1 "Хлор, бром, йод, сполучення водню"; - листів Ізмаїльської Міжрайонної МСЕК № 55 від 08.02.12 р., довідки МСЕ від 23.06.03 р. (а. с. 97) про те, що ОСОБА_3 з 2001 р. є інвалідом ІІ групи безстроково, за загальним захворюванням, з частими - два рази на рік загостреннями; - розпорядження головного лікаря лікарні від 10.02.12 р. (а. с. 101) про повторне направлення ОСОБА_3 на проходження медичного огляду у зв'язку з його відмовою пройти медичний огляд за направленням від 06.02.12 р.; - витягу з протоколу засідання лікарської консультативної комісії № 31/247 від 15.02.12 р. (а. с. 103 зворотна сторона) про те, що ОСОБА_3 за станом його здоров'я заборонений контакт зі шкідливими речовинами, заборонена робота в умовах запиленості, загазованості, підвищеної вологості, з речовинами, які містять хлор. Він не може працювати оператором очисних споруд; - матеріалів перевірки територіальної державної інспекції праці в Одеській області від 26.03.12 р. (а. с. 116 - 120) про відсутність порушень трудового законодавства при звільненні з роботи ОСОБА_3.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.07.08 р. ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в лікарню на роботу на посаді оператора очисних споруд. До складу очисних споруд лікарні входить приміщення хлораторної. За характером роботи, згідно посадових інструкцій оператора очисних споруд від 14.08.09 р. та від 14.01.10 р., з якими ОСОБА_3 був ознайомлений, останній виготовляв розчин хлору, проводив хлорування нечистот, які надходили до очисних споруд. Відповідно до п. 3.11 колективного договору (а. с. 49 - 67) йому нараховувалася надбавка до заробітної плати за роботу із дезінфекційними засобами у розмірі 10% посадового окладу. У січні 2012 р. було виявлено, що позивач є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням легенів. 06.02.12 р. ОСОБА_3 було видано направлення для проходження медичного огляду працівника, який виконує роботу з хлором, виготовляє хлорний розчин. На час проходження медичного огляду ОСОБА_3 було відсторонено від роботи. ОСОБА_3 медичний огляд не пройшов, з посиланням на те, що він пройшов такий огляд у грудні 2011 р. і був визнаний придатним до роботи оператором очисних споруд протягом одного року - до 02.12.12 р.. Згідно витягу з протоколу засідання лікарської консультативної комісії № 31/247 від 15.02.12 р. ОСОБА_3 за станом його здоров'я заборонений контакт зі шкідливими речовинами, заборонена робота в умовах запиленості, загазованості, підвищеної вологості, з речовинами, які містять хлор. Він не може працювати оператором очисних споруд. Наказом головного лікаря лікарні № 8-К від 29.02.12 р. ОСОБА_3 звільнено з роботи на посаді оператора очисних споруд з 29.02.12 р. за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі оператора очисних споруд за станом здоров'я.

Згідно п. 2 ст. 40 КЗП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо відсутності висновку медичної комісії про його непридатність виконувати роботу оператора очисних споруд, незаконного покладення на нього обов'язків із виготовлення розчину хлору є безпідставними. Відповідно до пояснень в судовому засіданні ОСОБА_4 - жінки позивача, яка також працювала оператором очисних споруд (а. с. 86 зворотна сторона), оператори очисних споруд виконували роботу з виготовлення розчину хлору. Згідно розшифровки складу заробітної плати (а. с. 131, 150) ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася надбавка за роботу з дезінфекційними засобами. Як в розрахунку заробітної плати, який сам ОСОБА_3 зробив (а. с. 149), так і в апеляційній скарзі (а. с. 226) сам ОСОБА_3 посилається на те, що його оклад був збільшений за користування дезінфекційними засобами на 10%. Тобто, ОСОБА_3 погодився на виконання роботи оператора очисних з виконанням робіт по виготовленню розчину з хлору, дезінфекції цим розчином нечистот. Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП висновок власника або уповноваженого ним органу про невідповідність працівника виконуваній роботі може ґрунтуватися як на висновку лікарської комісії за результатами попереднього (періодичного) медичного огляду, так і відповідного висновку ЛКК або МСЕК. За висновком ЛКК ОСОБА_3 за станом здоров'я не може працювати не тільки з речовинами, які містять хлор, а взагалі працювати оператором очисних споруд.

Доводи апелянта про те, що за результатами періодичного медичного огляду у грудні 2011 р. та квітні 2012 р. ОСОБА_3 був визнаний придатним до роботи на посаді оператора очисних споруд також є безпідставними. Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 02.12.11 р. (а. с. 13) та від 11.04.12 р. (а. с. 155) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці медичні огляди ОСОБА_3 пройшов в той час, коли він не працював в лікарні, без відповідного направлення лікарні, в якому були вказані шкідливі чинники умов праці.

Вимоги апелянта про стягнення з лікарні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Доводи апелянта про те, що в рішенні не наведено переконливих доказів відсутності можливості надати йому іншу роботу є неспроможними. В позові (а. с.136 - 142, 176 - 180) ОСОБА_3 не посилався на ці підстави. Суд першої інстанції ці обставини не перевіряв, про що вказано в рішенні суду першої інстанції, (а. с. 220 зворотна сторона, четвертий абзац знизу). Колегія суддів ці доводи не перевіряє (ст. ст. 3, 10, 11 ЦПК України).

Колегія суддів приймає до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні суперечать вимогам про скасування наказу про його поновлення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане є намаганням отримати подвійне стягнення середнього заробітку за один проміжок часу. Однак, неможливо отримувати заробітну плату в подвійному розмірі без відповідних правових підстав.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі та частини недоплаченої вихідної допомоги вимогам діючого законодавства не відповідає. Погодитися з висновком суду в цій частині не можна. Цього висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.

За правилами, передбаченими ст. ст. 44, 116 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема у п. 2 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку. При звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Заробітна плата ОСОБА_3 у лютому 2012 р. за відпрацьований час, з врахуванням надбавки за роботу у нічний час, становить - 240,40 грн. = 155,43 грн. (основна зарплата) + 46,43 грн. (30% надб. за шкідл. умови) + 20,21 грн. (10% надб. за роботу з дезінф. Засобами) + 18,13 (35% надб. за роботу в нічний час). Згідно розшифровки складу заробітної плати (а. с. 151) ОСОБА_3 отримав заробітну за лютий 2012 р., з врахуванням усіх надбавок, в тому числі - за роботу у нічний час, у розмірі - 225,44 грн.. Тому заборгованість із заробітної плати, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_3, становить - 14,44 грн. = 240,40 - 225,96 грн..

Середньомісячна заробітна плата, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.95 р. (100-95-п) , становить - 1936,64 грн. = 1088,00 (тарифна ставка) + 326,40 грн. (30% надбавка за шкідливі умови) + 141,44 (10% надбавка за роботу з дезінф. засобами) + 380,80 грн. (35% надбавка за роботу в нічний час). Розмір виплаченої вихідної допомоги становить - 1422,75 грн. (а. с. 151). Тому розмір недоплаченої вихідної допомоги при звільненні, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_3, становить - 513,89 грн. = 1936,64 грн. - 1422,75 грн..

При виплаті заборгованості із заробітної плати у сумі - 14,44 грн. та недоплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі - 513,89 грн. з вказаних сум необхідно нарахувати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, страхові внески та інші обов'язкові платежі, а різницю виплатити ОСОБА_3.

Статтею 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктами 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку із порушенням прав фізичної особи, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, при настанні інших негативних наслідків.

В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, необхідно відмовити, оскільки вони є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Доказів про завдання моральної шкоди внаслідок невиплати заборгованості із заробітної плати та недоплаченої частини вихідної допомоги матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення ним вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі та частини недоплаченої вихідної допомоги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, яким стягнути з КУ "Ізмаїльська міська лікарня № 2" на користь ОСОБА_3, з нарахуванням та утриманням з вказаних сум податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків та інших обов'язкових платежів, заборгованість по заробітній платі за лютий 2012 року в розмірі - 14,44 грн. та недоплачену вихідну допомогу при звільненні у лютому 2012 року в розмірі - 513,89 грн.. В решті позову необхідно відмовити.