202/2172/2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 01.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2012 року у справі за позовом АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У липні 2012 року АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (надалі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 було надано грошові кошти за кредитним договором № 8324 від 04.09.2008 року в розмірі 130 000 грн. з відсотковою ставкою 22% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04.09.2013 року. Для забезпечення своєчасності виконання зобов'язань ОСОБА_2, між банком та ОСОБА_3 було укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник в разі порушення останнім взятих на себе зобов'язань. Оскільки, відповідач належним чином зобов'язання не виконує, станом на 05.10.2012 року (з урахуванням уточнених позовних вимог) утворилася заборгованість у сумі 205 094, 38 грн., з яких: 127 639,48 грн. - основний борг, 46 378,33 грн. - відсотки за користування кредитом, 31 076,57 грн. - пеня за прострочення платежів по кредиту. У зв'язку з цим, Банк просив стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, суму заборгованості відповідно до умов укладених з ними договорів.

рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 15.11.2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором на суму 205 094,38 грн. та судові витрати в розмірі 2050,94 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 46 378,33 грн. та пені за прострочення платежів по кредиту в розмірі 31 076,57 грн. скасувати та в цій частині позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04.09.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав останній кредит в розмірі 130 000 грн. з відсотковою ставкою 22% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04.09.2013 року. в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 21.05.2009 року було укладено договір поруки, відповідно до умов яких останній зобов'язався відповідати перед Банком за виконання всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_2. в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, стягнення пені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором, а саме: 127 639,48 грн. - основний борг (в тому числі - 82 727,40 грн. прострочена заборгованість) 46 378,33 грн. - відсотки за користування кредитом, 31 076, 57 грн. - пеня за прострочення платежів по кредиту, а всього 205 094,38 грн.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК (435-15) , інших актів законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідачів заборгованості по відсоткам, суд правомірно виходив з того, що відповідно до пунктів 1.5, 1.6. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 2 407, 40 грн. до 04 числа кожного місяця, шляхом внесення готівки до каси Банку, або шляхом безготівкових перерахувань, а також сплачувати проценти за його користування, пеню в порядку, розмірах та в строки, визначені в договорі, з урахуванням домовленості про збільшення строків позовної давності.

Відповідно до п.1.5.1.1., п.1.5.1.2. проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом.

Разом з тим, суд першої інстанції визнав обгрунтованою та такою що підлягає до задоволення вимогу позивача про стягнення з відповідачів суми пені за прострочення платежів по кредиту, з чим колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п.27 постанови від 30 березня 2012 року №5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище боржника ОСОБА_2, що не суперечить вимогам ст. 551 ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, інші доводи, які містяться в апеляційній скарзі не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення та задоволення цих доводів апеляційної скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2012 року змінити в частині стягнення заборгованості по пені та зменшити її розмір до суми 15 500 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.