9901/462/18 Про визнання протиправною та скасування ухвали Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду заяви особи про звільнення з посади у відставку судді районного суду міста - 03.09.2018 Прийняття

Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

позивач ОСОБА_6,

представник відповідача Русакова І.Г.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_6 02.03.2018 (згідно з поштовою накладною) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;

визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 13.02.2018 № 457/0/15-18 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_6 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що рішення відповідача від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення позивача з посади судді та ухвала відповідача від 13.02.2018 № 457/0/15-18 про залишення заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку без розгляду є протиправними. Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:

Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді, незважаючи на те, що рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади оскаржено ОСОБА_6 до Великої Палати Верховного Суду;

рішення від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді не містить належних мотивувань та обґрунтувань, у рішенні не зазначено, з яких саме підстав, визначених у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", звільнено його з посади судді;

копія рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.08.2017 про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності, що направлена позивачу, містить номер № 2324/3дп/15-17, разом з тим рішенням Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.08.2017 з номером 2323/3дп/15-17;

Вища рада правосуддя порушила граничні строки розгляду скарги ОСОБА_6, що є порушенням процедури здійснення дисциплінарного провадження;

Вища рада правосуддя незаконно позбавила ОСОБА_6 права на відставку внаслідок недотримання процедури розгляду заяви про відставку, порушення строків розгляду заяви про відставку та передчасного прийняття немотивованого рішення про звільнення його з посади судді. У відповідності до частини третьої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 15.9 Регламенту Вища рада правосуддя зобов'язана була протягом одного місяця з дня надходження заяви ОСОБА_6 про звільнення його з посади судді у відставку ухвалити відповідне рішення, натомість порушила цей строк, не прийняла рішення про зупинення розгляду заяви, як це передбачено у частині третій статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", а прийняла протиправну ухвалу про залишення заяви про відставку без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:

при розгляді подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді ОСОБА_6 з посади Вища рада правосуддя встановила, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснено згідно з передбаченою Законами України процедурою, а рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ухвалено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у межах визначених законом повноважень;

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.06.2018 у справі № 11-78сап18 відмовила у задоволенні скарги та залишила без змін рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17, яким залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності;

у частині другій статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено вичерпний перелік підстав для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, і такі підставі відсутні.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Верховний Суд ухвалою від 12.03.2018 поновив ОСОБА_6 строк звернення до суду з позовом до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 02.04.2018 об 11.00 год.

Вища рада правосуддя 30.03.2018 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі № П/9901/462/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 2324/3дп/15-17 (провадження № 11-78сап18) за скаргою ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17, яким залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Верховний Суд ухвалою від 02.04.2018 зазначене клопотання задовольнив та зупинив провадження у справі № 9901/462/18 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 2324/3дп/15-17 (провадження № 11-78сап18) за скаргою ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17.

Верховний Суд ухвалою від 30.07.2018 поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень з огляду на набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2018 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 та залишення цього рішення без змін. Розгляд справи призначив в судовому засіданні на 13.08.2018 об 11.00 год.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дніпропетровська обласна рада народних депутатів XXI скликання рішенням 14-сесії від 06.05.1993 № 223-14/XXI обрала ОСОБА_6 суддею Нікопольського районного суду міста Дніпропетровська.

Верховна Рада України постановою від 02.12.1999 № 1264-XIV ОСОБА_6 обрала суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська безстроково.

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6 постановив ухвали від 27.01.2014 у справах №№ 200/1174/14-к, № 200/1176/14-, № 200/1177/14-к про застосування до підозрюваних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів - до 27.03.2014.

Прокурор Дніпропетровської області Федик Р.Р. 12.12.2014 звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції про проведення відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) спеціальної перевірки стосовно суддів, зокрема, судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6

Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції прийняла для проведення перевірки заяву прокурора в частині розгляду справ № 200/1174/14-к, № 200/1176/14-к, № 200/1177/14-к та передала цю заяву до Вищої ради правосуддя відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" для продовження розгляду за загальною процедурою.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21.06.2017 № 1662/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 02.08.2017 № 2323/здп/15-17 притягнула суддю ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Мотивуючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя ОСОБА_6 під час обрання запобіжного заходу допустив істотні порушення норм процесуального права, кожне з яких охоплювалося поняттям дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла станом на 27.01.2014. Також дії судді містять ознаки одного з діянь, визначених законом як порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у редакції, чинній станом на 27.01.2014), а саме: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Так, у порушення вимог статті 29 Конституції України та кримінального процесуального закону висновок судді про доведеність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення не мотивований, так само як і висновки про наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та про те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у статті 176 цього Кодексу, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, впливу на свідків та перешкоджанню встановленню істини у справі.

Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_6, їх системність, а також на наслідки у виді підриву авторитету правосуддя, враховуючи інформацію про особу судді (з одного боку, тривалий стаж роботи на посаді судді та позитивну характеристику, а з іншого - дані про те, що в минулому ОСОБА_6 шість разів притягувався до дисциплінарної відповідальності), Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття ним рішення.

Вища рада правосуддя розглянула скаргу судді ОСОБА_6 та рішенням від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 13.12.2017 внесла до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

До Вищої ради правосуддя 14.12.2017 за вхідним номером 3547/0/6-17 надійшла заява ОСОБА_6 від 11.12.2017 про звільнення його з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку.

Вища рада правосуддя прийняла рішення від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

ОСОБА_6 30.01.2018 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.06.2018 у справі № 11-78сап18 відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

допущені суддею ОСОБА_6 порушення процесуального закону під час розгляду 27.01.2014 справ про обрання запобіжних заходів підозрюваним є очевидними та грубими, несумісними зі статусом судді, а також такими, що підривають авторитет правосуддя. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати про те, що при постановленні ухвал від 27.01.2014 про обрання запобіжних заходів підозрюваним слідчий суддя ОСОБА_6 не вчинив дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечив належної охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваних, а також повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу. Допущені суддею порушення норм кримінального процесуального законодавства призвели до необґрунтованого застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, які порушили права підозрюваних на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції. Суддя ОСОБА_6 вчинив дії, що порочать звання судді і викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності;

Вища рада правосуддя та Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшли правильного висновку про застосування до судді ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді, що є пропорційним вчиненому та виправданим. Зважаючи на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Вища рада правосуддя, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) , обґрунтовано, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно.

Вища рада правосуддя ухвалою від 13.02.2018 № 457/0/15-18 відповідно до пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя залишила без розгляду заяву ОСОБА_6 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

За пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно з частиною другою статті 26 цього Закону для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

За частиною другою статті 50 цього Закону за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

У відповідності до частини першої статті 51 цього Закону суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення, має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

За частиною першою статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 56 цього Закону питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 56 цього Закону за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

У частині другій статті 57 цього Закону рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згідно з частинами першою і другою статті 112 цього Закону суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) .

Відповідно до частин першої і другої статті 115 цього Закону відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

Відповідно до пункту 17.1 глави 17 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час розгляду питання про звільнення судді), питання про звільнення судді з підстав, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.

У пункті 17.5 глави 17 цього Регламенту визначено, що розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання. Після доповіді члена Ради суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. Члени Ради можуть поставити запитання до них.

Відповідно до пункту 17.6 глави 17 цього Регламенту за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Рада ухвалює вмотивоване рішення в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Вища рада правосуддя є колегіальним органом, який вирішує питання щодо звільнення судді з підстави, визначеної у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Питання про звільнення судді з цієї підстави Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді і за результатами розгляду ухвалює вмотивоване рішення.

Суддя, стосовно якого ухвалено рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі, має право оскаржити таке рішення з підстав, визначених у Законі України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) , до Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, - до Великої Палати Верховного Суду, яка розглядає скаргу за правилами касаційного провадження, установленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Установлені Верховним Судом обставини свідчать, що рішення Третьої Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі за скаргою ОСОБА_6 було предметом контролю Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати, - Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.06.2018, яка набрала законної сили з дати її прийняття, відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_6 У цій постанові Велика Палата Верховного Суду встановила, що Вища рада правосуддя, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, з наведенням обґрунтованих мотивів необхідності застосування до судді ОСОБА_6 дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення його з посади.

Вирішуючи справу про оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зокрема, надаючи оцінку такому рішенню, суд має діяти у рамках, визначених у частині другій статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд оцінив оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя і дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, визначених у частині другій статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Це рішення ухвалено з дотриманням процедури, повноважним складом, підписано усіма членами зі складу Вищої ради правосуддя, які брали участь в його ухваленні, містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Так, у оскаржуваному рішенні є посилання на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді, зазначено про факти оскарження цього рішення ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя та залишення його без змін за рішенням останньої від 30.11.2017 № 3888/0/15-17, факт надходження 13.12.2017 до Вищої ради правосуддя подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_6 з посади судді.

Вища рада правосуддя у відповідності до статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", пункту 17.1 глави 17 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого

рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (зі змінами), питання про звільнення судді з підстав, визначених у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, розглянула на засіданні Вищої ради правосуддя у пленарному складі на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Зазначене рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) , "Про судоустрій і статус суддів", з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема з урахуванням тих обставин, що: суддю ОСОБА_6 за рішенням дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, залишеним без змін рішенням Вищої ради правосуддя, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді; відповідне подання дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя надійшло до Вищої ради правосуддя; процедуру дисциплінарного провадження дотримано, рішення прийнято компетентним органом та у межах визначених законом повноважень.

Позивач у позові не наводить і Верховний Суд не виявив порушення Вищої радою правосуддя інших критеріїв прийняття рішення, визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аргументи позивача щодо дій дисциплінарного органу під час дисциплінарного провадження, ухвалення рішення цього органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади та порушення Вищою радою правосуддя граничних строків розгляду скарги позивача на рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що зазначене рішення дисциплінарного органу в порядку, визначеному законом, за скаргами позивача було предметом контролю Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, - предметом контролю Великої Палати Верховного Суду, яка є визначеним у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України судовим органом, що має повноваження з розгляду скарги. При здійсненні судового контролю Велика Палата Верховного Суду вивчила суть справи, надала оцінку аргументам сторін і цим самим забезпечила доступ до суду.

Установлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові, що набрала законної сили, обставини відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню у справі, що вирішується Верховним Судом.

За встановленими в цій справі обставинами та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, таке рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Аргумент позивача про те, що Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 25.01.2018 № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді, незважаючи на те, що рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2017 № 3888/0/15-17 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 02.08.2017 № 2323/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади оскаржено ОСОБА_6 до Великої Палати Верховного Суду, не підтвердився. Установлені Верховним Судом обставини свідчать, що позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою 30.01.2018, про що зазначено у постанові цього судового органу від 21.06.2018 у справі № 11-78сап18, тобто після того як Вища рада правосуддя ухвалила оскаржуване рішення від 25.01.2018 про звільнення його з посади судді.

Щодо доводів позивача про порушення Вищою радою правосуддя вимог частини третьої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 15.9 Регламенту в результаті не розгляду протягом одного місяця з дня надходження його заяви про звільнення з посади судді у відставку, Верховний Суд зазначає, що Вища рада правосуддя за таких обставин як наявність чинного рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади, яке залишено без змін Вищою радою правосуддя, внесення до неї дисциплінарним органом подання про звільнення судді, зобов'язана була у відповідності до статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", пункту 17.1 глави 17 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (зі змінами), розглянути питання про звільнення судді з підстав, визначених у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Посилання позивача на те, що Вища рада правосуддя у такому випадку зобов'язана була зупинити на підставі частини третьої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" розгляд питання про звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням), суд вважає помилковим. Аналіз частини третьої статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" свідчить, що умовою для зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку є триваюча процедура розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстави, визначеної, зокрема, у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України. У даному випадку розгляд дисциплінарної справи стосовно судді, порушеної за заявою прокурора, закінчився, у дисциплінарній справі дисциплінарним органом ухвалено рішення, яке залишено без змін Вищою радою правосуддя, а до Вищої ради правосуддя внесено подання про звільнення судді.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Вища рада правосуддя після ухвалення нею рішення про звільнення ОСОБА_6 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України правильно залишила без розгляду заяву ОСОБА_6 про звільнення його у відставку на підставі 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 72- 78, 241- 246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.