22-ц/796/3151/2013 Про стягнення коштів за договором позики - 14.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення коштів,

04 червня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, який неодноразово уточнював та в остаточному варіанті просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь суму боргу у розмірі 305 000 грн., суму інфляційних нарахувань на суму боргу станом на 28.11.2012 року у розмірі 328 261, 93 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 28 листопада 2012 року у розмірі 64 954, 73 грн. та судові витрати у розмірі 3 282,00 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2011 року, позов ОСОБА_5 задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики у розмірі 305 000 грн., відсотки передбачені договором позики у розмірі 475 800 грн., 272 485 грн. у зв'язку з інфляцією, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 29 576, 13 грн.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 475 800 грн. відсотків за договором позики, 29567, 13 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 272 485, 19 грн. інфляційних витрат скасовано. У позові ОСОБА_5 про стягнення 475 800 грн. відсотків за договором позики - відмовлено. У частині вирішення вимог про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних витрат - направлено до суду першої інстанції. Судові рішення в іншій частині - про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 30 500 грн. залишено без змін, вказавши, що спір в цій частині вирішений відповідно до ст. 374 ЦК УРСР та ст. 31 КпШС України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено та стягнено з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_2 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі з 24.10.2005 року по 28.11.2012 року у розмірі 64 954, 73 грн., та інфляційні втрати у розмірі 328 261, 93 грн. за період прострочення з 01.11.2005 року по 30.10.2012 року, а також судовий збір у розмірі 1582 грн.

24 грудня 2012 року представники ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просили суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянти вказали, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки і мотиви, з яких були скасовані попередні рішення, та вирішено стягнути відповідачів солідарно 3 % річних та індекс інфляції за інший період. Також апелянт зазначила, що договір займу на може створювати зобов'язань для ОСОБА_2, оскільки з нього не вбачається солідарного обов'язку для ОСОБА_2 та не доведено, що позичені кошти були використані ОСОБА_6 в інтересах сім'ї. Також апелянти зазначають, що судом першої інстанції не з'ясовано чи були насправді передані кошти за договором позики відповідачу та чи були ним отримані. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що вимоги до ОСОБА_2 позивач пред'явив після спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

ОСОБА_5 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 жовтня 2002 року ОСОБА_6 взяв у борг у ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 305 000, 00 грн., які зобов'язався повернути до 23 жовтня 2005 року (том І а.с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_6 своєчасно борг не повернув, позичені кошти були використані в інтересах його сім'ї, а тому з нього та його дружини на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню солідарно 3 % річних від суми боргу та інфляційні втрати.

Відхиляючи посилання апелянтів на те, що договір позики на може створювати зобов'язань для ОСОБА_2, колегія суддів виходить з того, що ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року встановлено, що позичені у ОСОБА_5 кошти ОСОБА_6 використав в інтересах сімї та стягнуто з відповідачів солідарно суму основного боргу, а тому ОСОБА_2 повинна нести солідарну з ОСОБА_6 відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не з'ясовано чи були насправді передані кошти за договором позики ОСОБА_6 та чи були ним отримані.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки і мотиви, з яких були скасовані попередні рішення, так як рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року та ухвала колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2011 року в частині стягнення трьох відсотків річних від суми боргу та втрат від інфляції були скасовані з підстав нарахування процентів на проценти та інфляційних втрат на борг з урахуванням таких втрат у попередньому місяці, на виконання вказівок суду касаційної інстанції позивачем було уточнено позовні вимоги та здійснено розрахунок 3 % річних від суми боргу та інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скасування судових рішень в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції з направленням справи в цій частині в суд першої інстанції не позбавляє позивача права подати заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права дійшов до вірного висновку про те, що вимоги до ОСОБА_2 ОСОБА_5 пред'явив в межах строку позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги в тій частині є помилковими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.