0552/5716/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_1, на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2012 року, -

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2012 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 03 грудня 2012 року (а.с. 103), позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 012/11-191/64-043 від 09 липня 2007 року в розмірі 22 471 грн. 56 коп., з яких 11 876 грн. 85 коп. - заборгованість за кредитом, 8 667 грн. 97 коп. - заборгованість за відсотками, 771 грн. 24 коп. - пеня за порушення строків погашення кредиту, 1 155 грн. 60 коп. - пеня за порушення строків погашення процентів, а також судовий збір в розмірі 224 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. (а.с. 87-89).

Заява відповідача ОСОБА_4 про перегляд зазначеного заочного рішення ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 січня 2013 року залишена без задоволення (а.с. 119).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що в порушення норм ст.ст. 10, 27, 120 ЦПК України судом їй не було надано копію позовної заяви та додані до неї докази, чим порушено принцип змагальності сторін.

Суд розглянув справу, 08 листопада 2012 року у її відсутність, коли вона не могла з'явитися до суду, оскільки проходила обстеження у лікарні та не могла повідомити суд про поважність причин неявки у судове засідання.

Пунктом 4.1 договору поруки від 09 липня 2007 року, укладеного між нею та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", визначено, що порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя.

З моменту укладення договору поруки та по теперішній час до апелянта не надходило жодної вимоги щодо порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Відповідні докази позивачем не надавались та в порушення вимог ст. 212, 213 ЦПК України судом не досліджувались, судом не застосовувалися вимоги ст. 559 ЦК України.

Вважає, що позов подано з порушення правил юрисдикції, оскільки кредитний договір було укладено між двома юридичними особами ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов'язань за яким і було укладено договір поруки. Однак позовні вимоги пред'явлені саме до ОСОБА_3 та до апелянта, як до фізичних осіб, з посиланням саме на вказаний кредитний договір та договір поруки як на підставу своїх вимог (а.с. 122-123).

В судове засідання апеляційного суду відповідача ОСОБА_4 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням (форма № 119) про вручення їй 07 лютого 2013 року повістки про явку до суду 12 лютого 2013 року (а.с. 139).

В судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 листопада 2012 року (а.с. 98), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача АТ "Райффайзен Банк Аваль" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник АТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_7, яка діє в порядку передоручення на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30 травня 2012 року № 221/12/04-Н (а.с. 136), надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 135).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням (форма № 119) про вручення йому 08 лютого 2013 року повістки про явку до суду 12 лютого 2013 року (а.с. 138). Відповідач ОСОБА_3 не повідомив суду причини неявки у судове засідання і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 012/11-191/64-043 (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк відкрив Позичальнику ОСОБА_3 невідновлювану кредитну лінію у сумі 74 356 грн., з яких:

- Кредит в сумі 65 050 грн. призначений для купівлі транспортного засобу шляхом здійснення оплати по Договору № ОП - 0000570 від 02 липня 2007 року, укладеному Позичальником з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКЦ "Оптіма ЛТД";

- Кредит в сумі 9 306 грн. призначений для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються Позичальником відповідно до вимог п. 2.2. цього договору.

Кредит повинен бути повернутий позичальником у строк по 08 липня 2012 року включно (п. 1.2).

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Кредитору проценти у розмірі 17 % річних (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується:

- заставою транспортного засобу - автомобіль ГАЗ 330232 - 414 СПГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- порукою фізичної особи ОСОБА_4

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_3, які випливають з кредитного договору № 012/11-191/64-043 від 09 липня 2007 року, між Банком та відповідачем ОСОБА_4. 09 липня 2007 року був укладений договір поруки № 012/11-191/64-043/2, згідно якого Поручитель ОСОБА_4. зобов'язалася нести перед Банком солідарну з Позичальником відповідальність за невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором, в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (а.с. 14).

Свідоцтвом про шлюб, виданим 19 жовтня 2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, підтверджується, що 19 жовтня 2011 року ОСОБА_4. зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_8 і після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_4 (а.с. 31).

Задовольняючи позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав Позичальнику грошові кошти у розмірі 74 356 грн. Проте відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Після реалізації 27 серпня 2008 року заставного автомобіля ГАЗ 330232 - 414 СПГ за 45 000 грн., які були зараховані на погашення кредиту, заборгованість за кредитним договором складає 22 471 грн. 56 коп., з яких залишок заборгованості за кредитом - 11 876 грн. 85 коп., залишок заборгованості за відсотками - 8 667 грн. 97 коп., пеня за порушення строків погашення кредиту - 771 грн. 24 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 155 грн. 60 коп., які підлягають стягненню солідарно з Позичальника ОСОБА_3 та Поручителя ОСОБА_4

Зазначений висновок суду першої інстанції є законними та обгрунтованим.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 526, ст. 554, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 09 липня 2007 року отримав у позивача кредит в розмірі 74 356 грн. зі сплатою 17% річних зі строком його повернення до 08 липня 2012 року включно.

Згідно п. 3.7 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний був здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості, рівними щомісячними платежами. Він також зобов'язаний був щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Проте з січня 2008 року зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом Позичальник фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не виконує. 18 липня 2008 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до АТ "Райффайзен Банк Аваль" про неможливість виконувати умови кредитного договору та просив реалізувати заставне майно (а.с. 81).

27 серпня 2008 року заставний автомобіль ГАЗ 330232 - 414 СПГ був реалізований за 45 000 грн., які були зараховані на погашення тіла кредиту (а.с. 80, а.с. 83-84).

Після реалізації заставного майна заборгованість за кредитним договором станом на 01 лютого 2009 року складає 22 471 грн. 56 коп., з яких залишок заборгованості за кредитом - 11 876 грн. 85 коп., залишок заборгованості за відсотками - 8 667 грн. 97 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 771 грн. 24 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1155 грн. 60 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 15).

Відповідачем ОСОБА_3 рішення суду щодо розміру цієї заборгованості не оскаржується.

Відповідач ОСОБА_4 в апеляційній скарзі будь-яких доводів щодо розміру заборгованості також не наводить.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 ст. 1054 та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 з січня 2008 року порушує умови кредитного договору щодо щомісячного повернення кредиту та сплати відсотків, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, а також пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що передбачено п. 10.2 кредитного договору.

Стягуючи з Поручителя ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором солідарно з Позичальником ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. 553, ст. 554 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 2.1 договору поруки № 012/11-191/64-043/02 від 09 липня 2007 року поручитель ОСОБА_4 зобов'язалася нести перед Банком солідарну з Позичальником відповідальність за невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором № 012/11-191/64-043 від 09 липня 2007 року, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (а.с. 14).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовано до спірних правовідносин вимоги ст. 559 ЦК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснив, що вважає, що порука ОСОБА_4 припинена 22 липня 2011 року, оскільки після направлення Позичальнику ОСОБА_3 22 липня 2008 року вимоги про дострокове повернення кредиту Банк відповідно до п. 4.1 договору поруки на протязі трьох років вимоги до Поручителя ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту не заявив.

Зазначені доводи представника відповідача апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Згідно п. 1.2 кредитного договору № 012/11-191/64-043 від 09 липня 2007 року Позичальник зобов'язаний повернути кредит в строк по 08 липня 2012 року включно (а.с. 9-13), тобто на час звернення позивач до суду з цим позовом - 23 лютого 2009 року строк виконання Позичальником ОСОБА_3 зобов'язання у повному обсязі, яке забезпечене порукою ОСОБА_4, ще не наступив.

Згідно п. 4.1 договору поруки № 012/11-191/64-043/02 від 09 липня 2007 року, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання (а.с. 14), тобто відповідно до ст. ст. 251- 252 ЦК України 08 липня 2012 року.

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку із порушенням Позичальником ОСОБА_3 зобов'язань щодо щомісячного повернення чергової частини суми кредиту та процентів за користування кредитом АТ "Райффайзен Банк Аваль" 22 липня 2012 року направив йому письмову вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів, а саме, відповідно до п. 7.3 кредитного договору вимагав в строк до 25 серпня 2008 року повернути заборгованість за кредитом станом на 01 липня 2008 року в розмірі 61 297 грн. 43 коп., з яких залишок заборгованості за кредитом - 56 876 грн. 75 коп., заборгованість за відсотками - 4 025 грн. 54 коп., пеня за порушення строків погашення кредиту - 147 грн. 42 коп., пеня за порушення строків погашення процентів - 247 грн. 61 коп., що підтверджується листом позивача від 22 липня 2008 року за № 17-1/33-8451 (а.с. 16).

Тобто, у зв'язку із застосуванням позивачем права на повернення кредиту достроково строк виконання Позичальником ОСОБА_3 основного зобов'язання настав 25 серпня 2008 року, в який погашення заборгованості за кредитом Позичальником здійснено не було.

Пунктом 4.1 договору поруки № 012/11-191/64-043/02 від 09 липня 2007 року, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, встановлено, що порука припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя (а.с. 14).

Згідно матеріалів справи вимога до Поручителя ОСОБА_4 банком була направлена листом також від 22 липня 2008 року за № 17-1/33-8451 (а.с. 15). Проте представник відповідача факт отримання цієї вимоги Поручителем ОСОБА_4 заперечує. Позивачем доказів отримання ОСОБА_4 цієї вимоги не надано.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Тобто, недоведеність позивачем факту отримання Поручителем ОСОБА_4 вимоги від 22 липня 2008 року за № 17-1/33-8451 про погашення заборгованості за кредитним договором не впливає на висновки суду, оскільки з цим позовом до суду позивач звернувся 23 лютого 2009 року, тобто в межах встановленого п. 4.1 договору поруки трирічного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про припинення поруки є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом правил юрисдикції також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Враховуючи, що позовні вимоги по цій справі до Позичальника, який є фізичною особою - підприємцем, та до Поручителя ОСОБА_4, яка є фізичною особою, виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту, взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, суд першої інстанції розглянув їх в порядку цивільного судочинства з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 про те, що в порушення норм ст.ст. 10, 27, 120 ЦПК України судом їй не було надано копію позовної заяви та додані до неї докази, що суд розглянув справу у її відсутність, що 08 листопада 2012 року вона не могла з'явитися до суду, оскільки проходила обстеження у лікарні та не могла повідомити суд про поважність причин неявки у судове засідання, не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно журналу судового засідання від 05 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_4 брала участь у судовому засіданні 05 листопада 2012 року (а.с. 76) та при оголошенні у судовому засіданні перерви була під особистий підпис повідомлена про розгляд справи 08 листопада 2012 року (а.с. 77). Проте у судове засідання 08 листопада 2012 року не з'явилася, причини неявки суду не повідомила і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин, а тому у суду першої інстанції не було підстав для оголошення у судовому засіданні 08 листопада 2012 року перерви у зв'язку із неявкою відповідача ОСОБА_4 Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 169 ЦПК України є необґрунтованими.

Згідно матеріалів справи копія позову з доданими до нього доказами відповідачу ОСОБА_4 була направлена судом супровідним листом від 02 березня 2009 року (а.с. 21).

Відповідно до частини 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Приймаючи участь у розгляді справи у судових засіданнях 24 жовтня 2012 року та 05 листопада 2012 року, відповідач ОСОБА_4 не заявляла клопотань про надання їй копії позову та додатків до нього.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4, від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_1, відхилити.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.