826/147/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств - 28.08.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Губська О.А., Ісаєнко Ю.А.) у справі № 826/147/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0007122280.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 31.01.2014 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 та прийняти нове рішення про повне задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому зазначає, що у вироку Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 у справі № 1-567/12 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період або створення цього суб'єкта господарювання для прикриття незаконної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП".

В свою чергу, підставою для висновку про неправомірне формування даних податкового обліку може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алана Люкс Груп" за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 09.04.2013 № 989/22.8-15/33790811.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (запасних частин на автомобілі та технічних рідин) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві посилалась на пояснення директора контрагента позивача - ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи та реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" за грошову винагороду, а також вирок Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 у справі № 1-567/12, що набрав законної сили 24.10.2013, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 0007122280, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 724589,00 грн., у тому числі 620586,00 грн. за основним платежем та 104003,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено й у пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 у справі № 1-567/12, що набрав законної сили.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеппермінт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем валових витрат (витрат) за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП АВТОГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 у справі № 826/147/14 залишити без змін.