1323/2-286/11 Про стягнення боргу за послуги газопостачання, та за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування боргу, зобов'язання повернути переплату за спожитий газ, визнання неправомірними дій по наданні документів, визнання неправомірними дій філії по незаконній відмові встановити лічильник та зобов'язати повернути кошти за придбання та встановлення лічильника - 23.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та на ухвалу цього ж суду від 23 травня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» філії Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги газопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», третя особа філія Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування боргу, зобов'язання відповідача повернути переплату за спожитий газ, визнання неправомірними дій по надані документів, визнання неправомірними дій філії по незаконній відмові встановити лічильник та зобов'язати повернути кошти за придбання та встановлення лічильника, по незаконному нарахуванню боргу, по незаконному складанню актів та відключення будинку від газопостачання, зобов'язання відновити газопостачання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

Оскаржуваним рішенням суду від 23 квітня 2012 року позов ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»філії Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» філії Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»заборгованість за послуги газопостачання з показником побутового лічильника газу 39251 м.куб. в розмірі 1202,73 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано незаконним акт Стрийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»№ 519 від 30 травня 2006 року, який слугував підставою для припинення газопостачання до будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано філію Стрийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»відновити газопостачання до будинку АДРЕСА_1 в порядку та у спосіб, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999р. (2246-99-п) «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими Наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997р., зареєстровані Міністерством юстиції України №318/2758 від 15.05.1998р. (z0318-98)

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», третя особа філія Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»про визнання незаконним та скасування боргу, зобов'язання відповідача повернути переплату за спожитий газ, визнання неправомірними дій по надані документів, визнання неправомірними дій філії по незаконній відмові встановити лічильник та зобов'язати повернути кошти за придбання та встановлення лічильника, по незаконному нарахуванню боргу, по незаконному складанню акту № 518 від 29 травня 2006 року та акту № 520 від 30 травня 2006 року та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Оскаржуваною ухвалою суду від 23 травня 2012 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про роз'яснення рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»філії Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги газопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», третя особа філія Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз»про визнання незаконним та скасування боргу, зобов'язання відповідача повернути переплату за спожитий газ, визнання неправомірними дій по надані документів, визнання неправомірними дій філії по незаконній відмові встановити лічильник та зобов'язати повернути кошти за придбання та встановлення лічильника, по незаконному нарахуванню боргу, по незаконному складанню актів та відключення будинку від газопостачання, зобов'язання відновити газопостачання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу цього ж суду від 23 травня 2012 року оскаржили ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5

В апеляційній скарзі на рішення суду скаржники зазначають, що рішення суду є незаконне, необґрунтоване, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказують, що суд не звернув уваги на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду. Стверджують, що послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, який укладається відповідно до Типового договору, однак між скаржниками та позивачем такий договір не укладався, а тому між ними не може бути взаємних зобов'язань. Позивач в суді першої інстанції, на думку апелянтів, не довів факт заборгованості, розрахунок боргу, яким було визначено заборгованість складений з використанням незаконних діючих розцінок, а суд не провів відповідних розрахунків суми заборгованості. Вважають, що їхня сім'я має право на пільги з оплати газу, однак позивач відмовив їм у врахуванні таких пільг при оплаті послуг за газопостачання. Внаслідок протиправних винних дій позивача апелянтам спричинена матеріальна та моральна шкода. Крім того, судом порушенні вимоги процесуального права щодо своєчасного розгляду справи. Просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені первісного позову про стягнення боргу, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду апелянти покликаються на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Просять скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2012 року і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначають, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року є незрозумілим, а саме просять роз'яснити чому не було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі після її повернення з апеляційного суду Львівської області, за який період, у кого і по якій абонентній книжці утворилась заборгованість за послуги з газопостачання, який доказ підтверджує заборгованість та чому за наявності заборгованості за послуги з газопостачання, таке не було відключено, за який період судом стягнуто з скаржників борг у сумі 1202,73 грн., на підставі яких норм законодавства було відмовлено в стягненні на користь скаржників матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід відхилити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 проживають у будинку АДРЕСА_1.

ВАТ «Львівгаз»надавало послуги по газопостачанню цього будинку. Відповідачі користувалися даними послугами і не відмовлялися від таких послуг. У травні 1996 року у будинку встановлений побутовий лічильник газу та нарахування за спожитий газ проводилось по особовому рахунку № 3633952.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) -споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 (2246-99-п) (далі -Правила).

Відповідно до п.8 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахунки населення за надані послуги з газопостачання здійснюються за діючими цінами на основі фактичних показань лічильників газу. Згідно із п.29 Правил споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача у розмірі 1 202,73 грн., та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині визнання незаконним та скасування боргу, зобов»язання повернути переплату за спожитий газ, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі здійснювали часткову оплату за надані послуги, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 01.04.2002 року з показником побутового лічильника газу 39252 м. куб у розмірі 1202,73 грн., що стверджується розрахунком заборгованості (т.6 а.с.146-148). Розрахунок проведено за діючими у період 1996-2002 р.р. роздрібними цінами на природний газ, затвердженими Наказом Міністерства економіки України № 101 від 26.07.1996 року (z0398-96) «Про граничний розмір роздрібних цін на газ сітьовий», Наказом Міністерства № 62 від 07.05.1998 року (z0332-98) «Про граничні розміри роздрібних цін на газ природний, що споживається населенням на комунально-побутові потреби», постановою національної комісії регулювання електроенергетики України № 310 від 10.03.1999 року (z0153-99) та на спростування розрахунку відповідачами не надано жодних доказів.

Відповідно до п.16 Порядку у разі отримання права на пільги з оплати природного або скрапленого газу споживач повинен звернутися до газопостачальника з письмовою заявою, надавши при цьому документи, що підтверджують його право на пільги.

Як встановлено судом, ОСОБА_4, як учасник війни, користується 50 - процентною знижкою по оплаті за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, що передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У червні 2001 року ОСОБА_4 подано позивачу відповідну заяву, що визнали сторони.

Доводи апелянтів про те, що при нарахуванні оплати за послуги з газопостачання не враховані пільги, якими користується ОСОБА_4 як учасник війни не обґрунтовані, оскільки з червня 2001 року нарахування за спожитий газ здійснено з урахуванням наданих ОСОБА_4 пільг на одну особу відповідно до вимог п.8 ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік», а з січня 2002 року - з урахуванням пільг на всіх зареєстрованих (три особи), та з урахуванням середніх норм споживання, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року № 879 (879-96-п) «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати, що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих мотивів, що з відповідачами не укладався письмовий договір на надання послуг, на думку колегії, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідачі проживають у будинку, у який позивачем надаються послуги з газопостачання, тому вони зобов'язані і за відсутності договору в силу п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання сплачувати кошти за надані послуги з газопостачання, т.я. в силу ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не лише з підстав передбачених законодавством, зокрема з угод, а також з дій громадян і організацій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, а між сторонами фактично виникли цивільні правовідносини.

Відповідно до положень ст. 71, ч.2 ст.79 ЦК (1963 року), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачами вносилася плата за надані послуги з газопостачання у розмірі 150,00 грн. у 1997 році, 1322,50 грн. -у 1998 році, 272,00 грн. -у 1999 році, 1648,50 грн. - у 2000 році, 1015,00 грн. -у 2001 році, що з огляду на положення ч.2 ст.79 ЦК свідчить про переривання перебігу строків позовної давності. Тому покликання апелянтів на те, що суд безпідставно стягнув заборгованість за межами строку позовної давності, не заслуговують на увагу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по незаконній відмові встановити лічильник та зобов'язати повернути кошти за придбання та встановлення лічильника, міськрайонний суд вірно виходив із встановленого факту придбання позивачами за зустрічним позовом лічильника за власні кошти у 1996 році та відсутності законодавчого регулювання на момент встановлення лічильника щодо покладення такого обов'язку на газопостачальне підприємство.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги про відшкодування майнової і моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачами за зустрічним позовом не надано доказів нанесення шкоди.

Вирішуючи спір на засадах диспозитивності, суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позивачами за зустрічним позовом позовних вимог. Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз»яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про роз»яснення рішення суду від 23.04.2012 року, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішення є зрозумілим, резолютивна частина рішення не приспускає подвійного тлумачення, а відтак відсутні правові підстави для його роз»яснення.