№ 22ц/778/258/13 

Головуючий у 1 інстанції:Тучков С.С.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_3,

Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»в особі Запорізького регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»в особі Запорізького регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», третя особа: Територіальна Державна інспекція праці в Запорізькій області про зміну формулювання звільнення, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди

У липні 2012 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», третя особа: Територіальна Державна інспекція праці в Запорізькій області про зміну формулювання звільнення та стягнення вихідної допомоги, матеріальної допомоги до відпусток, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що в лютому 2006 року він був прийнятий до Запорізької регіональний філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» на посаду реєстратора відділу реєстрації. В жовтні 2008 року він був переведений на посаду заступника

начальника. Після цього у зв'язку з введенням в дію нової структури підприємства та нового штатного розкладу він переведений на посаду начальника, на час відсутності основного працівника, а згодом - на посаду заступника начальника. 13.09.2011 року ним подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Як причину звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України він вказував упереджене ставлення до нього з боку начальника, невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, зокрема, на невиплату заробітної плати у встановлений колективним договором термін. 26.09.2011 року ним написано повторну заяву про підтвердження свого бажання звільнитися за ч.3 ст. 38 КЗпП України. 27.09.2011 року з порушенням формулювання підстав звільнення він був звільнений з посади заступника начальника, за ч.І ст. 38 КЗпП України, з приводу чого відповідач видав наказ №423-К від 27.09.2011 року.

Просив суд поновити йому строк на звернення до суду, змінити формулювання підстав звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі 5940 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення до відпусток за два роки в розмірі 3960 грн., середній заробіток за час затримки виплати всіх сум при звільненні в розмірі 33623,92 грн., відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 5000 грн.

рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 у наказі №423-К від 27 вересня 2011 року та трудовій книжці замість «розірвання договору з ініціативи працівника, п.1 ст. 38 КЗпП України»вказати «звільнений з посади за власним бажанням, п.3 ст.38 КЗпП».

Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі 5940 (гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в дохід держави судовий збір в розмірі 136 гривень 59 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає обставинам справи, тому просить його змінити. В частині зміни формулювання звільнення залишити без змін. В частині вимог про стягнення матеріальної допомоги на відпустку стягнути з відповідача на його користь матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за два роки в розмірі 3960,00 грн., в частині вимог щодо затримки повного розрахунку при звільненні стягнути на його користь заробітну плату за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 33623,92 грн., в частині вимог про стягнення моральної шкоди стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. всього стягнути на його користь з відповідача 48523,92 грн.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру»в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати в частині покладення на них зобов'язання змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 у наказі №423-К від 27.09.2011 року та трудовій книжці, де вони за оскаржуваним рішенням суду мають вказати замість «розірвання договору з ініціативи працівника, п.1 ст. 38 КЗпП України» вказати «звільнений з посади за власним бажанням, п.3 ст. 38 КЗпП України (322-08) та скасувати рішення в частині стягнення з ДП «ЦДЗК» 5940 грн. вихідної допомоги та судового збору у сумі 136 грн. 59 коп».

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення. Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3. працював у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру» в Запорізькій регіональній філії з 14.02.2006р. по 27.09.2011р. (а.с. 149-160).

Ухвалюючи рішення про зміну формулювання причин звільнення суд першої інстанції не взяв до уваги надані відповідачем докази, якими підтверджені заперечення проти позовних вимог. А саме, витягами з банківських рахунків Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», відомостями про нарахування коштів на карткові рахунки працівників, листками непрацездатності на ім'я позивача, табелями обліку робочого часу, звітом щодо часу відпусток, звітом по листках непрацездатності ОСОБА_3 підтверджуються ті обставини, що заробітна плата за відпрацьований час виплачувалася без порушення вимог законодавства про працю, а не відповідають передбаченій законом періодичності виплати за листками непрацездатності (а.с.103-109, 119, 121, 122, 123, 124-125).

Визнавши ці обставини порушенням законодавства про працю і підставою для звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд першої інстанції не врахував ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Вказаною нормою матеріального права визначено, які саме виплати входять до структури заробітної плати. А саме, до заробітної плати входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Оплата за листками непрацездатності не входить до заробітної плати, яка сплачується роботодавцем у відповідності до вимог ст. 24 цього Закону та ст. 115 КЗпП України.

За листками непрацездатності надається матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності на підставі та в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (2240-14) , яке не є заробітною платою і відносно якого законом не визначено, що таке забезпечення підлягає сплаті за правилами щодо виплати заробітної плати.

Дані обставини не досліджувалися при перевірці заяв ОСОБА_3 Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області, що вбачається з акту перевірки, припису, протоколу про адміністративне правопорушення від 20.10.2011р. (а.с.134-136).

Зазначення в цих документах про порушення трудового законодавства відносно

ОСОБА_3 не може братися, як доказ позовних вимог останнього, оскільки складені вони після його звільнення від відповідача, а в даному спорі досліджуються обставини, які передували звільненню позивача.

В якості доказу позовних вимог суд першої інстанції прийняв постанову судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2011р., якою керівника Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В даній справі визначені даною нормою процесуального права обставини не встановлюються.

Приймати дану постанову, як доказ позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції підстав не мав, оскільки у вказаній постанові не йдеться про порушення умов трудового законодавства саме відносно позивача, що є предметом дослідження у справі (а.с.99).

Таким чином, відповідачем доведено, що для звільнення позивача по ч. 3 ст. 38 КЗпП України підстав не було. Оскільки останній наполягав на звільненні, його було звільнено за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що відповідає даній нормі трудового законодавства.

Під час апеляційного розгляду справи виявлено помилковість висновку рішення суду про задоволення вказаної частини позовних вимог. Позовні вимоги про зміну формулювання підстав звільнення не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно слідує, що не мають правового обґрунтування і вимоги про стягнення з відповідача вихідної допомоги, оскільки її виплата передбачена ст. 44 КЗпП України, зокрема, при звільненні за ч. 3 ст. 38 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Запорізького регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» знайшли своє підтвердження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги до відпусток за 2010-2011рр згідно п.7.2 Колективного трудового договору (а.с.15, 113), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність такого обов'язку у роботодавця з тих підстав, що позивач не звертався до адміністрації підприємства з заявами про надання йому такої допомоги, що передбачено п. 7.5 даного Колективного трудового договору. Ту обставину, що заяви про надання допомоги не подавалися позивач не заперечує.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо обов'язку відповідача надати таку матеріальну допомогу не спростовують висновки рішення суду, оскільки для реалізації права на отримання матеріальної допомоги Колективний трудовий договір передбачає порядок отримання цієї допомоги, який позивачем дотримано не було (п.п.7.2, 75 договору, а.с.113).

Оскільки встановлено, що підприємство належним чином здійснило розрахунок при звільненні позивача і не має сплачувати на його користь вихідну та матеріальну допомогу, то, відповідно, не мають правових підстав вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування ст. 117 КЗпП України не знайшли свого підтвердження.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено відсутність порушення законних прав ОСОБА_3 з боку відповідача, що тягне неможливість задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 237-1 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не мають правових підстав.

За наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що в частині позовних вимог про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення вихідної допомоги доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» знайшли своє підтвердження і в цій частині суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на спростування позову відповідачем доведені належним чином. В цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про відмову в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення матеріальної допомоги до відпусток, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» задовольнити.

рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2012 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення з ч.1 на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнення вихідної допомоги скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В частині стягнення з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в дохід держави судового збору у сумі 136,59грн. рішення скасувати.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.