802/2495/14-а Про визнання нечинними наказів Головного управління Держземагентства області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" - 17.08.2018 Прийняття

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області, треті особи - ОСОБА_2, Липовецька районна державна адміністрація у Вінницькій області, про визнання дій протиправними, скасування наказів, припису та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Білої Л. М., Гонтарука В. М., Матохнюка Д. Б.) від 08 грудня 2014 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. 02 липня 2014 року Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" (далі - СФГ "Конкурент") звернулось до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області, треті особи - ОСОБА_2, Липовецька районна державна адміністрація у Вінницькій області, в якому просило:

- визнати дії відповідачів протиправними та незаконними;

- визнати нечинним наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду", відповідно до якого спірні земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_2;

- визначити нечинним наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду", відповідно до якого спірні земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_2;

- визнати Договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року поновленим та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки;

- зобов'язати Головне управління Держземагентства у Вінницькій області укласти додатковий договір оренди землі;

- визнати договори оренди землі між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № 139, від 29 листопада 2013 року № 141, від 31 грудня 2012 року № 246 недійсними;

- притягнути до відповідальності посадових осіб головного управління Держземагентства у Вінницькій області;

- притягнути до відповідальності посадових осіб Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він належним чином виконував зобов'язання за умовами договору оренди землі, укладеного у встановленому законодавством порядку 01 жовтня 2007року між ним (Орендарем) та Липовецькою районною адміністрацією (Орендодавцем)". Об'єктом оренди у вищевказаному договорі були спірні земельні ділянки. Строк дії договору - 5 років. По закінченню строку дії договору оренди позивач, маючи намір скористатись своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди), надіслав Орендодавцеві лист-повідомлення відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Проте, згодом, в ході обстеження працівниками Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області орендованих позивачем земельних ділянок позивачеві стало відомо, про те, що згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду" та від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" оспорювані земельні ділянки надані в оренду іншій особі. За результатами обстеження земельних ділянок було встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок та винесено позивачеві припис від 13 червня 2014 року № 001768 щодо зобов'язання в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та постанова від 13 червня 2014 року № 95/14 про накладення адміністративного штрафу. Чим, на думку позивача, порушене його переважне право на перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди).

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов СФГ "Конкурент" задоволено частково:

- визнано нечинними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Вінницькій області: від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду" та від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" та наказ від 31 грудня 2014 року № ВН/0522280200:03:000/00001944 "Про надання земельної ділянки в оренду";

- скасовано припис Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 001768 від 13 червня 2014 року;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, СФГ "Конкурент" 18 грудня 2014 року звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просив:

- постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року в адміністративній справі № 802/2495/14-а - скасувати;

- постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подачі заперечення на касаційну скаргу.

7. У запереченні на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 20 лютого 2015 року, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення та просить залишити в силі постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року.

22 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, де скаржник повідомляє про розгляд спірних питань судами господарської юрисдикції, та додано:

- рішення Господарського суду Вінницької області від 01 лютого 2016 року у справі № 902/1105/15

- рішення Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року у справі № 902/1105/15

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 17 січня 2018 року касаційну скаргу СФГ "Конкурент" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року в адміністративній справі № 802/2495/14-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 жовтня 2007 року між СФГ "Конкурент" (Орендар) та Липовецькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладено договір оренди землі строком на 5 років, згідно з яким у строкове платне користування передано земельні ділянки загальною площею 91,0315 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дія договору закінчилася 12 грудня 2012 року.

12. Маючи намір скористатись своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди), у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Орендар надіслав на адресу Орендодавця лист-повідомлення від 12 листопада 2012 року № 93, який не був розглянутий Орендодавцем - Липовецькою районною державною адміністрацією. Бездіяльність Липовецької районної державної адміністрації щодо вказаної заяви в судовому порядку не визнана незаконною.

13. В подальшому згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду" та від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано в оренду строком на 25 років громадянину ОСОБА_2 земельні ділянки земель резервного фонду сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності, розташовані на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 17,2336 га кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 15,6008 га кадастровий номер НОМЕР_2. Крім того, наказом від 31 грудня 2013 року № ВН/0522280200:03:000/00001944 надано ОСОБА_2 земельну ділянку земель резервного фонду сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності, розташовані на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 57,0907 га кадастровий номер НОМЕР_3.

14. За результатами обстеження державними інспекторами сільського господарства у Вінницькій області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 89,9251 га, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки позивачем з огляду на те, що строк оренди землі згідно з договором від 01 жовтня 2007 року, укладений між позивачем та Липовецькою РДА, закінчився 12 грудня 2012 року, а укладений додатковий правочин до вищевказаного договору від 11 січня 2010 року не пройшов державну реєстрацію. У зв'язку з чим винесено позивачеві припис від 13 червня 2014 року № 001768 щодо зобов'язання в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та постанова від 13 червня 2014 року № 95/14 про накладення адміністративного штрафу.

15. Вважаючи дії Головного управління Держземагентства у Вінницькій області щодо не укладення договору оренди землі на новий строк та передачу земельних ділянок в оренду іншій особі протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що в контексті спірної ситуації Липовецькою РДА не надано належної оцінки листу позивача від 12 листопада 2012 року щодо поновлення договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року та зобов'язана була з'ясувати всі обставини, що передували оформленню наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду", від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" та від 31 грудня 2013 року № ВН/0522280200:03:000/00001944 "Про надання земельної ділянки в оренду".

17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що на час прийняття наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду", від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" та від 31 грудня 2013 року № ВН/0522280200:03:000/00001944 "Про надання земельної ділянки в оренду" позивач не мав права на користування земельними ділянками, оскільки воно не було оформлене у відповідності до ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Разом з тим, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області накази було прийнято відповідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України.

В постанові суду апеляційної інстанції також зазначено, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про оренду землі" спори, пов'язані з орендою землі вирішуються у судовому порядку. А згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам.

Підставами для скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції у відповідності до ст. 1, 3, 4, ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначено: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Отже, суд апеляційної інстанції скасував рушення суду першої інстанції та постановив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції не в повній мірі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно з'ясовано докази, що призвело до неправильних висновків у судовому рішенні. Отже, порушено норми ст. 2, 90 КАС України.

19. Скаржник вказує, що у рішенні суду першої інстанції надано вірний висновок, а судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, питання дотримання всіх істотних умов, визначених законодавством України для укладення договорів оренди землі та їх обов'язковій державній реєстрації, зазначаючи, що забезпечення реєстрації покладено на відповідні державні органи земельних ресурсів, а саме на Липовецький районний відділ земельних ресурсів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, відповідно до ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є правомірність оформлення наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області: від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки і оренду" та від 29 листопада 2013 року № ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про надання земельної ділянки в оренду" та наказ від 31 грудня 2014 року № ВН/0522280200:03:000/00001944 "Про надання земельної ділянки в оренду" та позбавлення позивача скористатись своїм переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди), у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

22. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

25. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо поновлення порушеного відповідачем права тимчасового користування земельною ділянкою. Отже, з метою поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.

28. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між учасниками у зв'язку з порушеним правом позивача щодо укладення на новий строк договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року, а також у зв'язку з укладенням договорів оренди землі № 139 від 29 листопада 2013 року, № 141 від 29 листопада 2013 року № 246 від 31 грудня 2013 року щодо одних і тих самих земельних ділянок, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися в порядку господарської юрисдикції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України, оскільки виникає спір між юридичними особами суб'єктами господарювання щодо права на тимчасове користування земельною ділянкою.

29. Така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах № 761/33504/14-а та № 802/950/17-а відповідно.

30. За нормами ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

32. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

33. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

34. Судові витрати у сумі 56 гривень 16 копійок згідно квитанції від 26 грудня 2014 року, сплачені особою, яка подала касаційну скаргу, відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.