Справа № 0308/16749/12 

Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І. 

Провадження № 22-ц/773/110/13 

Категорія:27 

Доповідач: Киця С. І.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Подолюка В.А., Гапончука В.В.

при секретарі Семенюк О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про визнання кредитного договору виконаним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 листопада 2012 року,

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 листопада 2012 року в позові ОСОБА_1 про визнання кредитного договору виконаним відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала на зазначене рішення суду апеляційну скаргу. Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір за умовами якого позивач отримала кредит в сумі 9369,57грн. зі сплатою 36% річних на строк до 15 червня 2013 року.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог та нею обрано спосіб захисту порушених прав, що не встановлений законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту прав та інтересів можуть бути - визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору виконаним. Однак, обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не передбачений ст. 16 ЦК України. Вимога про визнання кредитного договору, що укладений між сторонами, виконаним не є вимогою про припинення правовідношення і вона не може бути предметом спору та розглядатись самостійно. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, що випливають з кредитного договору та які регулюються нормами цивільного законодавства і дія Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) на них не поширюється.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог щодо порушення, невизнання чи оспорення її прав, свобод і інтересів як споживача відповідачем і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що такий спосіб як визнання в судовому порядку зобов'язань за кредитним договором виконаним законодавством України не передбачено, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.