Справа № 22-ц-6112/11

Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Мусіної Т.Г.

Суддів: Бермеса І.В., Шандри М.М.

При секретарі: Колодка М.І.

З участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,

представника Шевченківської райадміністрації

Томащук О.В., представника Львівської міської ради

Партики Н.С., адвоката ОСОБА_7- ОСОБА_8,

адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7

на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про відшкодування шкоди, -

У травні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, уточненим у березні 2010 р., третя особа на стороні позивача ОСОБА_7, до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Львівська міська рада, про відшкодування шкоди в розмірі 61852,90 грн. на підставі статей 1166, 1167 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13 лютого 2009 р., керуючи транспортним засобом марки "Тойота Кемрі", номерний знак НОМЕР_1, в присутності власника автомобіля ОСОБА_7, рухаючись по вул. Липинського у м. Львові поблизу будинку № 50-а правою частиною автомобіля потратив у вибоїну глибиною 17 см. на проїжджій частині дороги внаслідок чого автомобіль отримав технічні пошкодження. Внаслідок бездіяльності відповідача по утриманні в належному стані покриття позивачу було завдано майнову шкоду на суму 56852,34 грн. та моральну шкоду на суму 5000 грн.

В грудні 2010 р. третя особа ОСОБА_7 звернувся в суд із самостійними позовними вимогами до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Львівська міська рада, уточненому у вересні 2011 р. про відшкодування майнової шкоди в сумі 56632,90 грн. завданої пошкодженням належного йому автомобіля "Тойота Кемрі", 1755 грн. інфляційних втрат та 1042 грн. 67 коп. трьох процентів річних. (а.с. 175, 248 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовував обставинами аналогічним обставинам позову ОСОБА_2

В процесі розгляду справи в якості співвідповідача до участі у справі притягнута Львівська міська рада (а.с.239 т.1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2011 року у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, зокрема, ч. 6 ст. 16 Закону України " Про дорожній рух", просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його вимог та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному розмірі.

Позивачем ОСОБА_2 рішення суду не оскаржено.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до положень ст.ст. 5, 16, 17 Закону України "Про автомобільні дороги" власником автомобільної дороги по вул. Липинського в м. Львові є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, а уповноваженим нею органом на управління функціонуванням цієї автодороги згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №304 від 18 вересня 2002 року є Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, яка своїм розпорядженням № 1156 від 25 вересня 2002 року прийняла автодорогу по вул. Липинського в м. Львові на свій баланс ( а.с. 233 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що станом на лютий 2009 р. між Шевченківською районною адміністрацією м. Львова та Львівським комунальним підприємством "Шляхово ремонтне підприємство Шевченківського району" договірні відносини на виконання останнім робіт з влаштування дорожніх покриттів для транспорту та пішоходів ( поточний ремонт доріг) у Шевченківському районі м. Львова були відсутні. Дія договору на 2008 р. закінчилась 31.12.2008р. ( а.с. 236), а новий договір було укладено лише 06 березня 2009р. ( а.с. 134 138).

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг і вулиць належить компенсація витрат власником транспортних засобів, якщо дорожньо транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Згідно ст. 24 зазначеного закону, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення ними безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні, якщо дорожньо транспортна подія сталася з їх вини.

Таким чином, норми спеціального закону передбачають обовязковою умовою відповідальності власників автомобільних доріг та вулиць вину останнього та встановлення причинно-наслідкового звязку між ДТП та незадовільним станом дороги.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування шкоди власнику автомобіля ОСОБА_7, суд правильно прийшов до висновку, що правові підстави для цього відсутні.

Судом встановлено, що сам факт ДТП 13 лютого 2009 р. за участю автомобіля "Тойота Кемрі" д.н. НОМЕР_1 по вул. Липинського в м. Львові не зафіксовано у встановленому законом порядку, так як протокол про адміністративне правопорушення працівниками ДАІ не складався, уповноважені представники Шевченківської райадміністрації як балансоутримувачі дороги на місце пригоди не викликались, причинний звязок між дорожніми умовами та наслідками ДТП, на яке посилається позивач, не встановлено.

Інформація у письмових поясненнях водія автомобіля про стан дорожнього покриття, а саме наявність вибоїни глибиною 17 см, у яку заїхав автомобіль, фактично спростована схемою пригоди, складеної працівником ДАЇ 13 лютого 2009 р., у якій зазначено, що розміри вибоїни на дорозі, у яку потрапив автомобіль, становлять лише 0,60 х 0,30 х 0,17 см, тобто глибина вибоїни на проїжджій частині дороги становила менше 2-х міліметрів.

Водій ОСОБА_2 своїм підписом на схемі підтвердив правильність даних зазначених на цій схемі. (а.с.62).

У вказаній схемі зафіксовано, що пробите переднє праве колесо та надщерблений передній правий титановий диск.

У висновку спеціаліста № 688 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2009 р., на який посилається позивач як на доказ розміру шкоди, зафіксовано вже 16 видів інших пошкоджень та визначено, що розмір матеріальних збитків становить 56386,34 грн. в тому числі втрата товарної вартості 6598,96 грн. (а.с.8-20).

Позивач ОСОБА_7 не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що зазначені у висновку спеціаліста № 688 від 26 лютого 2009 р. пошкодження в автомобілі "Тойота Кемрі" виникли саме внаслідок попадання правого колеса автомобіля у вибоїну на дорозі розміром менше 2-х міліметрів 13.02.2009 р. та знаходяться між собою у причинному звязку, а не утворились в інший період та з інших причин.

У висновку спеціаліста № 688, на який посилається позивач ОСОБА_7, таких даних немає, з клопотанням про призначення експертизи позивач не звертався.

Судом встановлено, що 04 березня 2009 р. ОСОБА_7 зняв з обліку належний йому автомобіль "Тойота Кемрі" та продав його гр-ну ОСОБА_9, що підтверджується даними Управління ДАЇ (а.с.192).

З пояснень представника ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено, що шкодою для себе позивач вважає продаж пошкодженого автомобіля за ціною нижчою, ніж він міг продати (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно до ч.1 і 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто за змістом цих норм упущеною вигодою вважається неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач ОСОБА_7 повинен довести, що з вини відповідача він продав автомобіль за ціною, яка нижче ринкової саме на позовну суму.

Таких доказів суду не надано.

Оскільки факт заподіяння позивачу ОСОБА_7 збитків на позовну суму з вини відповідачів не доведено, суд правильно прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову у межах заявлених вимог відсутні.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України (1618-15) , тому підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 жовтня 2011 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.