колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Броварська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно, визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В березні 2011 року позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, заявлені позовні вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_10, яка 08.11.2006 року склала заповіт в рівних частках на користь їх та їх брата ОСОБА_9 Прийняти спадщину вони не могли, оскільки 31 липня 2004 року за договором дарування житловий будинок з надвірними будівлями було подаровано матір’ю, від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_11, ОСОБА_6, рішенням Броварського міськрайонного суду від 03 червня 2009 року було визнано договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями недійсним. Незважаючи на знаходження справи в суді та своєчасне їх звернення до державної нотаріальної контори, відповідач ОСОБА_6 продав житловий будинок з надвірними будівлями відповідачу ОСОБА_7 Вказує, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 03 червня 2009 року фактично поновлено їх права як спадкоємців на все майно, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_10, згідно із заповітом від 08 листопада 2006 року, складеним нею на випадок своєї смерті, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 переходять в порядку спадкування в рівних частках в їх власність та власність третьої особи ОСОБА_9 На підставі вищевикладеного позивачі просили визнати за ними та ОСОБА_9 в рівних частках право власності на спадкове майно –будинок АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

У подальшому позивачі доповнили позовні вимоги та просили визнати недійсним договір дарування домоволодіння від 10.04.2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_9 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння від 18.03.2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 1686; визнано недійсним договір дарування домоволодіння від 10.04.2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 2383; визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_9 в порядку спадкування право власності по 1/3 частині за кожним на житловий будинок, позначений на плані літерою "А-1"загальною площею 73,5 кв. м., житловою 48,1 кв.м. з відповідними надвірними будівлями та спорудами: сараєм "Б", сараєм "В", погребом "Г", вбиральнею "Д", колодязем "К", огорожею "И"за АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3, не погоджуючись із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт належності спірного житлового будинку до спадкової майна спадкодавця ОСОБА_10, а також заповіту, складеного останньою на користь своїх синів –позивачів та третьої особи по справі, які у визначений законом строк за місцем відкриття спадщини подали заяви про її прийняття, що є підставами для визнання за ними як спадкоємцями за заповітом права власності на спадкове майно. Крім того, спірні договори купівлі-продажу та дарування від 18.03.2009 року та 10.04.2009 року є недійсними, оскільки договір дарування від 31.07.2004 року –підстава набуття ОСОБА_6 права власності на спірний будинок з відповідними надвірними будівлями, визнаний судом недійсним.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 31.07.2004 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_13 посвідчено договір дарування житлового будинку, у відповідності до якого ОСОБА_10, від імені якої діяла ОСОБА_11, подарувала ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, Р№ 5504.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2009 року, що набрало законної сили, визнано недійсним даний договір дарування житлового будинку від 31.07.2004 року.

На підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 18.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_12, Р№ 1686 ОСОБА_6 продав ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_14, житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 10.04.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_12, Р№ 2383, подарувала ОСОБА_3 спірне домоволодіння. Право власності на вказаний будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами зареєстровано за відповідачем в КП КОР "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації".

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірні договори купівлі-продажу та дарування від 18.03.2009 року та 10.04.2009 року є недійсними з огляду на ті обставини, що правовстановлюючий документ, а саме договір дарування від 31.07.2004 року –підстава набуття ОСОБА_6 права власності на спірний будинок з відповідними надвірними будівлями, визнаний судом недійсним та рішення суду в цій частині набрало законної сили, а відтак є недійсними і договори, що вчинені в подальшому на підставі визнаного судом недійсного правочину.

Відповідно до ст. ст. 1218, 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що 10.05.2007 року померла ОСОБА_10, яка за життя склала заповіт, яким все своє майно заповіла синам ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 в рівних частках; у визначений законом строк до нотаріальної контори з питань прийняття спадщини звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_9

Оскільки до спадкового майна померлої ОСОБА_10 відноситься спірний житловий будинок, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.1996 року державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори за № 909, судом першої інстанції правомірно визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 в порядку спадкування право власності по 1/3 частині кожному на спірний житловий будинок.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності перевірки судом обставин, що мають значення для справи, зокрема доводів про здійснення переобладнання будинку та збільшення його вартості, оскільки позивачі в позові не просять суд витребувати майно, а лише визнати їх право на це майно через підтвердження своїх прав в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо зростання вартості майна внаслідок переобладнання будинку та зведення відповідачем ОСОБА_8 самочинних прибудов не спростовують висновків суду щодо визнання правочинів недійсними та визнання права власності на спадкове майно.

Не знайшли також свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що судом прийнято рішення про визнання за позивачами та третьою особою права власності без витребування відомостей із бюро технічної інвентаризації щодо наявності спірного майна, оскільки рішення ухвалене із врахуванням інших доказів, зокрема спадкової справи, витребуваної із Броварської районної державної нотаріальної контори, дані доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Безпідставними суд вважає доводи апеляційної скарги про самовільне збільшення судом позовних вимог при визнанні недійсним договору дарування від 10.04.2009 року, оскільки представником позивача було заявлено клопотання про збільшення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, укладеного 10.04.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про що є відповідний запис в журналі судового засідання.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині доводів про порушення судом першої інстанції ст. 33 ЦПК України при залученні ОСОБА_3 до участі в справі в якості відповідача без клопотання позивачів, оскільки проти задоволення такого клопотання позивачі не заперечували.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.