Справа № 22-ц-3456/11 

Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

При секретарі: Кубішин І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року, -

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги, винагороди та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що відповідно до положень колективного договору, відповідач зобов'язаний виплатити одноразову матеріальну допомогу у зв'язку із виходом на пенсію у розмірі 4-ох посадових окладів, що складає суму 4200 грн., а також винагороду за підсумками роботи за 2008 рік в розмірі 2-х посадових окладів, однак він цих виплат не отримав, хоча неодноразово звертався із відповідними заявами. Крім того, неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 працював в КП "Адміністративно-технічне управління" Департаменту містобудування Львівської міської ради з 1994 року на різних посадах і 01 серпня 2008 року був звільнений з роботи з посади інженера об’єктивного контролю відділу нагляду за станом благоустрою за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). На момент звільнення позивач був пенсійного віку.

При звільненні ОСОБА_2 з роботи з ним був проведений розрахунок по заробітній платі.

В лютому 2010 році ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, а також винагороди за підсумками роботи за 2008 рік, покликаючись на те, що дані виплати передбачені колективним договором і такі йому не були виплачені при звільненні з роботи. Вважав дії відповідача щодо відмови у проведені даних виплат неправомірними і такими, що заподіяли йому моральну шкоду, яку оцінив в 5000 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив термін звернення до суду щодо стягнення сум, які не відносяться до фонду оплати праці. Крім того зазначив, що позивач не надав належних доказів того, що при звільненні з роботи 01 серпня 2008 року йому належиться винагорода за підсумками роботи за рік. Також позивач не обґрунтував своїх вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.

В судовому засіданні встановлено, чого не заперечував і представник відповідача, позивач звільнився з роботи у зв’язку з тим, що досяг пенсійного віку. А у відповідності до п.2.4.2. Колективного договору КП "Адміністративно-технічне управління" за 2007 рік, кошти фонду соціального розвитку скеровуються на допомогу при виході на пенсію, яка надається залежно від стану роботи в управлінні 10-15 років –4 посадові оклади. Оскільки ж ОСОБА_2 пропрацював в управлінні більше 15 років та звільнявся з роботи у зв’язку з виходом на пенсію, йому належалась дана виплата, яка становить 1050 (посадовий оклад) х 4 = 4200 грн.

Безпідставними є покликання відповідача на те, що позивач в своїй заяві про звільнення написав "за власним бажанням" не зазначивши "у зв’язку з виходом на пенсію", і це не давало підстав відповідачеві для проведення відповідної виплати. При цьому відповідач зазначає, що право на таку виплату позивач мав і такої не отримав. А відтак, на думку колегії суддів, це свідчить про недобросовісність поведінки відповідача. Не написання в заяві про звільнення з роботи формулювання "у зв’язку з виходом на пенсію" при тому, що сам факт звільнення з роботи в зв’язку з виходом на пенсію мав місце, і це не заперечують сторони, не позбавляв відповідача виконати умови колективного договору та провести таку виплату.

Що ж стосується пропуску строку звернення до суду, то такий позивачем пропущено з поважних причин, він, як особа пенсійного віку, неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами щодо проведення виплат, і останні обіцяли такі розглянути, однак в порушення вимог закону не надавали у визначений термін відповідей.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення винагороди за підсумками роботи за 2008 рік та у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з того, що винагорода за підсумками роботи за рік визначається у відповідності до положень Колективного договору та положення про преміювання працівників КП "Адміністративно-технічне управління" в кінці року працівникам, які є в штаті підприємства з врахуванням роботи працівника та його особистого вкладу. Натомість позивач в кінці року в підприємстві не працював (був звільнений з роботи 01 серпня 2008 року), за час роботи в поточному році ним було відпрацьовано 66 робочих дні. А відтак дана виплата йому не належиться.

Позивачем також не представлено суду належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Сам же факт задоволення позову в частині стягнення матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію є сатисфакцією такої.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення матеріальної допомоги підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення щодо задоволення позову в цій частині.

В решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом вірно встановлені фактичні обставини справи та правильно застосований матеріальний закон.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1п.2, 303, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.

рішення Франківського районного суду м.Львова в частині відмови позову ОСОБА_2 до КП "Адміністративно-технічне управління" Департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги –скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов –задовольнити.

Стягнути з КП "Адміністративно-технічне управління" Департаменту містобудування Львівської міської ради в користь ОСОБА_2 4200 (чотири тисячі двісті) гривень одноразової матеріальної допомоги у зв’язку з виходом не пенсію.

В решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.