825/3610/15-а Про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України по день фактичного розрахунку - 17.08.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Куликівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення середнього заробітку;

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (у складі колегії суддів: Сорочко Є. О., Межевича М. В., Земляної Г. В.) установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку (з 12 червня 2009 року по 30 жовтня 2015 року) у розмірі 172994,46 грн.

2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

6. 07 березня 2017 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_3 про заміну позивача його правонаступником.

Вказана заява обґрунтованими тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2016 року, виданим Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Чернігівської області.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2, яке видане повторно 09 липня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_3 є дружиною позивача, а тому просить визнати її правонаступником на належні ОСОБА_2 виплати та допустити заміну позивача у справі.

7. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

8. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просила ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 825/3610/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

13. Станом на 17 серпня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва. Так, предметом спору в даній справі є стягнення компенсації (відшкодування) на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України за затримку виплати при звільненні одноразової грошової допомоги за період з 12 червня 2009 року по 30 жовтня 2015 року у розмірі 172994,46 грн. Розрахунки суми компенсації та період прострочення, які надані сторонами, різняться, тому в цій частині наявний спір, який вирішено не було. Отже, за життя позивачу відшкодування присуджено не було, право на нього померлий не набув, а тому таке право не перейшло внаслідок його смерті до ОСОБА_3, як до спадкоємця.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання ОСОБА_3 на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-1283а16 є необґрунтованими, оскільки у тій справі мають місце інші обставини, а саме, спір стосувався виплати саме середнього заробітку (заробітної плати) за час вимушеного прогулу, право на яке позивач вже набув. В той же час, в даному спорі має місце спір щодо виплати компенсації за прострочення, яка не є складовою заробітної плати, згідно висновків Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 02 листопада 2016 року у цій справі.

Також апеляційний суд виходив з того, що згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а апеляційна скарга подана до суду від його імені 06 лютого 2017 року адвокатом Серкіним К. Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2015 року, строк дії якого сплинув 31 грудня 2016 року. Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Отже, апеляційна скарга була подана особою, яка не мала повноважень на ведення справи.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що право на отримання середнього заробітку за весь час несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги у позивача виникло за його життя.

16. Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) не містить заборони для членів сім'ї померлого вирішити в суді спір про виплати, що не були нараховані позивачу роботодавцем за його життя. Застереження щодо переходу права на конкретний перелік виплат до спадкоємців лише за рішенням суду містяться в ч. 2, 3 ст. 1230 ЦК України, зокрема, до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. Аналіз норм ст. 1230 ЦК України дає змогу дійти висновку, що перелік виплат, які успадковуються після їх присудження судом, носить конкретизований характер і не може тлумачитися в розширеному розумінні його змісту.

17. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що правонаступництво допускається лише після присудження судом середнього заробітку за життя позивача і такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам ст. 1227, 1230 ЦК України, а також правовому висновку Верховного Суду України (постанова від 14 червня 2016 року у справі № 21-1283а16).

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з наступного.

19. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

20. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

21. Стаття 1219 Цивільного кодексу України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, тобто, ті, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

22. Водночас, відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

23. Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми заробітної плати або інших виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.

24. Предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку.

25. Під час вирішення спору підлягали встановленню, зокрема, період прострочення виплат та сума компенсації за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

26. Спір вирішено не було і відшкодування позивачу не присуджено, а тому право на нього померлий не набув.

27. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що правовідносини, що стали предметом спору у даній справі, не передбачають правонаступництва.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Оскільки при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції не порушено норм процесуального права, суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.