Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представників позивачів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8, - ОСОБА_9, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2011 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 про виділ в натурі частини домоволодіння, припинення спільної часткової власності та визнання права власності,

29 червня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12 про визначення порядку користування домоволодінням та усунення перешкод у користуванні домоволодінням, а згодом уточнили вимоги і просили суд виділити їм в натурі частину домоволодіння, припинити право спільної часткової власності на домоволодіння та визнати право власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що їм на праві спільної часткової власності належить 5/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 квітня 1996 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2010 року. Відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_7 належить 5/16 частин вказаного домоволодіння.

Домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому складається з трьох камяних житлових будинків під літ. "А", "Б", "Г", загальною житловою площею 144, 44 кв.м. та надвірних споруд під літ. "Е", "П", "З", "И" сараї, "Ж", "К" вбиральні, "Л" душова, "Н", "М" альтанка, "О" душова, № 1-5 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 1213 кв.м.

Спірна частина домоволодіння під літ. "Б", складається з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., загальною площею 67,2 кв.м., житловою 44,9 кв.м., підсобна площа 22,3 кв.м., які становлять окреме житлове приміщення, що знаходиться в їх користуванні з 1987 року.

Інша частина будинку, як окреме житлове приміщення з 2003 року знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_8 і складається з житлової кімнати площею 11,4 кв.м., житлової кімнати площею 13,1 кв.м., коридору площею 5,3 кв.м., туалету площею 1,2 кв.м., ванної площею 3,4 кв.м., кухні площею 10,9 кв.м., котельної площею 1,3 кв.м., житлова площа 24,5 кв.м., загальна 46,6 кв.м., підсобна 22,3 кв.м.

Відповідач ОСОБА_7 почав проживати в частині, яку займає його батько ОСОБА_8, з 2009 року

Незважаючи на те, що між сторонами склався фактичний порядок користування домоволодінням, між ними виникають конфлікти з приводу користування приміщеннями, в зв'язку з цим вони звернулися до суду з вказаним позовом.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 364, 367 ЦК України, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 просили суд виділити їм в натурі 5\16 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у самостійний житловий будинок, загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м.,

припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 між ними та відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_7,

визнати за ними право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 літ. "Б", загальною площею 67,2 кв.м., житловою 44,9 кв.м., який в цілому складається з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м. та надвірних споруд - альтанки літ. "Н" площею 4,5 кв.м., вбиральні літ. "К" площею 15,8 кв.м., сараю літ. "З" площею 14 кв.м. та присвоїти виділеній в натурі частині домоволодіння адресу: АДРЕСА_1, згідно листа УДП поштового зв'язку "Укрпошта", а також встановити порядок виконання рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що вимоги позивачів є безпідставними, оскільки вони не проживають у спірній частині домоволодіння.

До участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_11, що проживає у спірному будинку АДРЕСА_1, частина якого належала на праві власності його померлій дружині.

Відповідач ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи сповіщався належним чином.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд виділив позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 в натурі 5/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1, належні їм на праві власності, що складається з житлового будинку, загальною площею 67,2 кв.м., житловою 44,9 кв.м., який в цілому складається з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної

площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м. та надвірних споруд - альтанка літ. "Н" площею 4,5 кв.м., вбиральні літ. "К" площею 15,8 кв.м., сараю літ. "З" площею 14 кв.м., з присвоєнням виділеній в натурі частині домоволодіння адреси: АДРЕСА_1,

припинив право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_7,

визнав за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 право власності на виділену в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_1 що складається з житлового будинку, загальною площею 67,2 кв.м., житловою 44,9 кв.м., який в цілому складається з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м. та надвірних споруд - альтанки літ. "Н" площею 4,5 кв.м., вбиральні літ. "К" площею 15,8 кв.м., сараю літ. "З" площею 14 кв.м. та

встановив порядок виконання рішення, згідно з яким це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 права власності на нерухоме майно визначене даним рішенням.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_8, - ОСОБА_9, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального і матеріального права.

Відповідач ОСОБА_8, його представник ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_12, в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином. Відповідач ОСОБА_8 повторно звернувся до апеляційного суду з заявою про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою, але не надав переконливих доказів на підтвердження поважності причини неявки в суд. Вказані обставини свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами, тому законних підстав для відкладення розгляду справи немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_8, - ОСОБА_9, заслухавши пояснення представників позивачів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 364 співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності належить 5/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 квітня 1996 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2010 року (а.с. 8-10).

Відповідачам ОСОБА_8 і ОСОБА_7 належить 5/16 частин вказаного домоволодіння.

Домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому складається з трьох камяних житлових будинків під літ. "А", "Б", "Г", загальною житловою площею 144, 44 кв.м. та надвірних споруд під літ. "Е", "П", "З", "И" сараї, "Ж", "К" вбиральні, "Л" душова, "Н", "М" альтанка, "О" душова, № 1-5 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 1213 кв.м.

З 1987 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 користуються частиною домоволодіння під літ. "Б", яка складається з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., загальною площею 67,2 кв.м., житловою 44,9 кв.м., підсобна площа 22,3 кв.м., які становлять окреме житлове приміщення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, свідченнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, пояснення яких не заперечувалось відповідачами в судовому засіданні.

Інша частина будинку, як окреме житлове приміщення з 2003 року знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_7 і складається з житлової кімнати площею 11,4 кв.м., житлової кімнати площею 13,1 кв.м., коридору площею 5,3 кв.м., туалету площею 1,2 кв.м., ванної площею 3,4 кв.м., кухні площею 10,9 кв.м., котельної площею 1,3 кв.м., жила площа 24,5 кв.м., загальна 46,6 кв.м., підсобна 22,3 кв.м.

Відповідач ОСОБА_7 почав проживати в частині, яку займає його батько ОСОБА_8, з 2009 року.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №5е/с/11 від 15 березня 2011 року встановлено, що виділити 5/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1 що належать на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та в цілому складаються з житлової кімнати площею 17,2 кв.м., житлової кімнати площею 17,6 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., коридору 8,3 кв.м., туалету площею 3,3 кв.м., ванної площею 3,0 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м. та надвірних споруд - альтанки літ. "Н" площею 4,5 кв.м., вбиральні літ. "К" площею 15,8 кв.м., сараю літ. "З" площею 14 кв.м. у відокремлену частину будинку технічно можливо, оскільки

обстежувана частина житлового будинку має необхідний склад приміщень: житлові та підсобні, обладнана необхідними індивідуальними інженерними комунікаціями, має окремий, ізольований вихід на дворову територію та окремий вихід на вулицю (а.с. 74-82).

За змістом ст. ст. 363, 367 ЦК України поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Між сторонами у справі склався фактичний порядок користування домоволодінням, але між ними виникають конфлікти з приводу користування приміщеннями.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що є законні підстави для виділення позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 в натурі спірної частини домоволодіння під. літ. "Б" та припинення права спільної часткової власності на цю частину домоволодіння між співвласниками домоволодіння, і це не порушує прав та інтересів відповідачів.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Доводи представника відповідача ОСОБА_8, - ОСОБА_9, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд не врахував, що виділ позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 спірної частини домоволодіння порушує його права: частина домоволодіння, у якій він проживає з сином знаходиться в гіршому стані та є меншої ніж частина домоволодіння, яку займають позивачі, не можуть бути прийняті до уваги, за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У порушення вказаних положень закону відповідач ОСОБА_8 не довів в судовому засіданні вказані заперечення проти позову.

Навпаки, суд першої інстанції з достовірністю встановив, що відповідачі мають у своєму користуванні іншу частину будинку, яка має необхідний склад приміщень: житлові та підсобні, обладнана необхідними індивідуальними інженерними комунікаціями, має окремий, ізольований вихід на дворову територію. Тому їх права не порушені виділом позивачам у натурі спірної частини домоволодіння.

Безпідставними є і посилання представника відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9, в апеляційній скарзі на те, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 не проживають у спірній частині домоволодіння.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі зареєстровані та користуються спірною частиною домоволодіння.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, - ОСОБА_9, відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2011 року залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.