Головуючий у I інстанції – Харечко Л.К.

Категорія – цивільна

Доповідач - Губар В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Губар В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про визнання недійсними пунктів договору добровільного страхування, визнання неправомірною бездіяльності, зобов"язання скласти страховий акт, стягнення страхового відшкодування та пені, -

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: визнано недійсними пункти 14.3.7, 17.16 договору добровільного страхування №1000012/НТ від 16.11.2009 року; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ОСОБА_6 основну суму страхового відшкодування в розмірі 158400, 00 грн. та пеню за порушення термінів страхового відшкодування в розмірі 41241, 60 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат по справі. В задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 вересня 2011 року заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про перегляд заочного рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" просить оскаржуване заочне рішення скасувати та постановити нове рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заочне рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає що, між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, за умовами якого для отримання страхового відшкодування в разі настання страхової події, страхувальник має оформити відмову від права власності на застрахований транспортний засіб на користь страховика. Проте, від укладення такого договору (абандону) позивач відмовився, а в момент укладення договору страхування позивачем не було повідомлено страховика про те, що спірний автомобіль перебуває у кредитній заставі ВАТ "Універсал Банк", а отже для виплати позивачеві страхового відшкодування підстави відсутні.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду є законним та таким, що прийнято без порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення умов укладеного договору страхування та норм цивільного законодавства України, безпідставно відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування за викрадений автомобіль, оскільки посилання страховика на відмову позивача у передачі застрахованого автомобіля у власність Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Брокбізнес" як на підставу для відмови у її виплаті, є такими, що порушують права ОСОБА_6.

Зазначений висновок районного суду є вірним і з ним погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Як встановлено судом, 16 листопада 2009 року між ОСОБА_6 та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-1000012/НТ, відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов"язання здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Вигодонабувачем за умовами цього договору страхування являється страхувальник ОСОБА_6

За умовами п.5.2 договору об"єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом – автомобілем "Mitsubishi Lancer X", 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 ( а.с.6-12).

Відповідно до п. 12.2 Договору страховим випадком є подія, передбачена договором, що відбулась, і з настанням якої виникає обов"язок страховика здійснити виплату відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу). Страховими випадками є пошкодження, повна загибель або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей або частин внаслідок застрахованих ризиків, зазначених в п. 5.6.

Як вбачається з п. 14.1.4. Договору, страховик взяв на себе зобов"язання здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

19.12.2009 року із застрахованим транспортним засобом стався передбачений п.12.1.4 Договору, страховий випадок, який кваліфікується за ризиком як незаконне заволодіння транспортним засобом - угон (викрадення). За фактом викрадення автомобіля 21 грудня 2009 року було порушено кримінальну справу. Постановою від 24 грудня 2009 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено.

У відповідності до умов Договору, ОСОБА_6 були направлені страховику усі необхідні документи (що апелянтом не заперечувалось), з метою отримання страхового відшкодування (а.с.22), проте листом від 20.01.2010 року страхувальника було повідомлено про відстрочку у виплаті страхового відшкодування у зв"язку з перевіркою всіх обставин події згідно п. 12.1.1. Договору (а.с.18).

02.02.2011 ПАТ "СК "Брокбізнес" надіслано на адресу ОСОБА_6 лист, яким запропоновано для отримання страхового відшкодування здійснити оформлення відмови від права власності на застрахований автомобіль на користь страховика (абандон) та надано для підписання проект угоди про передачу страховику права власності на застрахований автомобіль (а.с.15-17, 19).

Згідно п.7 наданого проекту угоди вбачаться, що позивачеві пропонується зазначити, що транспортний засіб не перебуває у заставі, що внаслідок передачі транспортного засобу страховику не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, а також зазначено, що обтяжень, а також будь – яких прав у третіх осіб щодо вказаного транспорту немає. Пунктом 8 проекту цієї угоди визначено, що страхувальник погоджується, що у разі виявлення страховиком обставин, зазначених у пункті 7 цієї угоди, страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач при укладанні договору добровільного страхування з ПАТ "СК "Брокбізнес" від 16.11.2009 року повідомив страховика, що транспортний засіб знаходиться у кредитній заставі ВАТ "Банк Універсальний".

Враховуючи наведене, позивачем направлявся лист до страховика з пропозицією внести зміни до проекту угоди про передачу права власності на застрахований транспортний засіб, але листом від 12.05.2011 року ПАТ "СК "Брокбізнес" було відмовлено у внесенні змін до цієї угоди, оскільки відповідач вважає дану угоду дійсною та такою, що не суперечить чинному законодавству (а.с.20-21). Отже, ставлячи перед позивачем вимогу про підписання проекту додаткової угоди, страховик тим самим унеможливлює виплату позивачеві страхового відшкодування.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апелянта про неможливість виплати страхового відшкодування позивачеві у зв"язку з тим, що автомобіль перебуває у кредитній заставі у ВАТ "Банк Універсальний", зважаючи на таке.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зобов"язання страховика щодо виплати страхового відшкодування у зв"язку з викраденням автомобіля не пов"язані із зобов"язанням ОСОБА_6 сплачувати кредит відповідно до умов кредитного договору. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів несплати кредиту ОСОБА_6 банку та не доведено, що кредитор, як заставодержатель, має будь-які претензії до страховика щодо погашення кредиту, наданого ОСОБА_6

Вимоги до договору страхування визначені ст. 16 Закону України "Про страхування", а ст. 982 ЦК України встановлені істотні умови договору страхування, якими є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов"язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільними законодавства.

У відповідності до вимог ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Причини відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені пунктом 18 Договору добровільного страхування, укладеного між сторонами 16.11.2009 року, який не містить такої причина відмови як перебування транспортного засобу у кредитній заставі. Як вбачається з матеріалів справи, ніяких цивільно-правових угод між страховиком та кредитором не укладалось, а виходячи з положень ст.ст. 526, 546, 572, 592, 1050, 1052 ЦК України, сама по собі втрата предмета застави (викрадення) не є підставою для звільнення ОСОБА_6 від обов"язку сплати кредиту банку і, за відсутності угоди між банком та страховиком, не покладає автоматично обов"язок на страховика щодо погашення боргових зобов"язань кредитора.

Твердження апелянта про те, що позивачем не було повідомлено страховика про перебування застрахованого автомобіля у кредитній заставі у ВАТ "Універсал Банк" є необґрунтованими, оскільки апелянтом, всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не були спростовані доводи ОСОБА_6 стосовно того, що страховику при укладанні договору страхування транспортного засобу за умовами договору страхування було повідомлено всю інформацію та всі обставини, що мають істотне значення для здійснення страхування автомобіля – зокрема, надавалося свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, з якого вбачалося, що спірний автомобіль перебуває у заставі. Без надання позивачем страховику зазначеного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, укладення договору страхування транспортного засобу було б неможливим.

Також є безпідставними доводи апелянта стосовно того, що для отримання страхового відшкодування, позивач повинен був врегулювати питання щодо передачі застрахованого автомобіля у власність страховику, враховуючи наступне.

Ст. 991 ЦК України передбачено право страховика стосовно відмови у виплаті страхового відшкодування та підстави правомірності застосування такої відмови. Згідно ч.3 даної статті, рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування не приймалось та надав цій обставині належну оцінку.

Даючи правову оцінку недійсності п.п. 14.3.7, 17.16 Договору страхування, місцевий суд обгрунтовано виходив з положень ч.1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 р. (1388-98-п) "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", де у п. 8 визначено, що перед відчуженням транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, а оскільки провести зняття з реєстрації спірного автомобіля неможливо у зв"язку з його викраденням, то дана обставина фактично унеможливлює передачу цього автомобіля у власність страховику, та, як наслідок, унеможливлює виплату позивачеві страхового відшкодування, що суперечить ст.ст. 526, 546 ЦК України.

Зважаючи на викладене, п.п. 14.3.7., 17,16 Договору страхування є несправедливими для страхувальника і суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх недійсними.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про безпідставне стягнення пені на користь позивача, зважаючи на таке.

Відповідно до п.17.4 Договору на підставі одержаних від страхувальника документів, які підтверджують настання страхового випадку і розмір збитку, протягом десяти робочих днів після отримання останнього з вищевказаних документів страховик складає страховий акт. Зазначену умову Договору відповідач не виконав і страховий акт, останнім днем складання якого було 28.01.2010 року, складений не був.

Відповідно до п.п. 17.4, 17.8 Договору останнім днем виплати 30% страхового відшкодування від страхової суми (158400,00 грн. х 30%)= 47520,00 грн. є 04.02.2010 року, а останнім днем виплати остаточної суми страхового відшкодування у розмірі 110880, 00 грн. є 22.02.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови п. 16 Договору та надав відповідачеві усі необхідні документи для отримання 30% страхового відшкодування та решти суми, що документально підтверджено квитанцією кур"єрської служби, але відповідач свої договірні зобов"язання не виконав.

За умовами п. 17.20 Договору при порушенні термінів виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику (вигодонабувачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. До розрахунку береться облікова ставка НБУ за перший день такого прострочення.

Згідно Постанови Правління НБУ від 10.08.2009 року № 468 " Про регулювання грошово-кредитного ринку" (v0468500-09) з 12 серпня 2009 року по 06.08.2010 року діяла облікова ставка в розмірі 10,25% річних.

Оскільки, за умовами п.п. 17,4, 17.8 Договору, останнім днем виплати 30% страхового відшкодування у сумі 47520,00 грн. є 04.02.2010 року, а 22.02.2010 року – є останнім днем виплати остаточної суми страхового відшкодування у розмірі 110880,00 грн., але у ці терміни страхове відшкодування сплачено не було, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача пені з 05.02.2010 по 26.05.2011 року (день звернення до суду) у загальному розмірі 41242, 60 грн., який апелянтом жодним чином не спростований.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив його права, розглянувши справу без його участі, оскільки, будучи повідомленим про судове засідання (а.с.35), відповідач не надав суду жодних клопотань про відкладення розгляду справи та не наполягав на розгляді справи за його участю. Апеляційному суду не надано жодних додаткових доказів і не наведено додаткових обставин які б мали суттєве значення для вирішення справи і які б спростували висновки суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 979, 989, 990 ЦК України, ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування", умовам договору страхування наземного транспортного засобу від 16 листопада 2009 року та вимогам ЦПК України (1618-15) .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес – відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.