810/1698/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визнання ДПІ нечинним правочину, укладеного між Підприємцем та ТОВ - 17.10.2013 Прийняття

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання неправомірним рішення відповідача стосовно визнання нечинним правочину, укладеного між Підприємцем та ТОВ "Комплекс Сервіс К"; визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 №1577/0000101720/129, від 27.11.2012 №2800/0000261720/277, №2801/0000271720/278, №2802/0000281720/279.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №2063/17-271/НОМЕР_1 від 25.07.2012 року, у якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - встановлено заниження валових доходів на загальну суму 4819,40 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 9298,71 грн. за 2011 р.;

- п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України - завищено податок на додану вартість на загальну суму 16905 грн., в т.ч. за вересень 2011 року 15130 грн., за листопад 2011 року 1775 грн.;

- ч.1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України;

- ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 (z0960-03) - підприємцем не подавались звіти за формою №1-ДФ про виплачені доходи ФОП за закуплені товари (роботи, послуги) в ІІ, ІІІ кв. 2010 року, ІІ, ІІІ, ІV кв. 2011 року.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ "Комплект Сервіс К".

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект Сервіс К".

На підставі акту перевірки позивача, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 09.08.2012 року №1577/0000101720/129, яким за порушення п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16905 грн.;

- від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025 (z1425-10) , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 (z0960-03) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з яких за основним платежем 9298, 71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.;

- від 27.11.2012 року №2801/0000271720/278, яким за порушення п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 4226,00 грн.;

- від 27.11.2012 року №2802/0000281720/279, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025 (z1425-10) , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 (z0960-03) збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2325 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за наявності у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є обґрунтованими дії позивача щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект Сервіс К".

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.09.2011 року між позивачем та ТОВ "Комплект Сервіс К" укладено договір поставки №000056, відповідно до умов якого ТОВ "Комплект Сервіс К" (Постачальник) з однієї сторони та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) уклали договір про те, що Виконавець зобов'язується виконувати послуги (доставити товар), а Замовник зобов'язується оплатити загальну суму, вказану у рахунках, накладних, податкових накладних та актах виконаних робіт; найменування товару, його кількість і ціна вказані в рахунках, накладних, актах та податкових накладних.

Факт надання товарів позивачу за зазначеним договором та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме договір поставки, видаткові та податкові накладні.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Податок на додану вартість сплачений у складі ціни придбаних робіт, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, отриманий за договором поставки позивачем в подальшому реалізовано, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ ""Комплект Сервіс К" було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 року №1577/0000101720/129 та від 27.11.2012 року №2801/0000271720/278 протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277 та № 2802/0000281720/279, то колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277 та № 2802/0000281720/279 суд першої інстанції взагалі не навів підстав та мотивів визнання дій та рішень відповідача в цій частині неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем згідно податкових повідомлень-рішень :

- від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з яких за основним платежем 9298, 71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн., за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025 (z1425-10) , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 (z0960-03) ;

- від 27.11.2012 року №2802/0000281720/279 збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2325 грн., за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025 (z1425-10) , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 (z0960-03)

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 вказаного пункту статті).

Відповідно до п. 44.3. ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 177.10. ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки надавалась відповідна книга обліку. В ході перевірки податковим органом встановлено неналежне ведення ФОМ ОСОБА_3 зазначеної книги, а саме: за 2-4 кв. 2011 року виявлено не заповнення графи 11 - залишок товарних запасів на кінець звітного періоду ( станом на 31.12.2012 року).

Тобто, порядок заповнення Книги обліку доходів і витрат позивачем не відповідає нормам ПК України (2755-17) , бухгалтерський облік належним чином не ведеться.

Крім того, відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів" та Наказу ДПА України від 29.09.2003 року №451 (z0960-03) .

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Так, позивачем не подавалися звіти за формою № 1- ДФ виплачені доходи фізичним особам-підприємцям за закуплені товари.

За таких підстав, позивачем фактично було допущено порушення, відповідальність за яке, передбачена п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Позивачем не надано суду жодних належних та достовірних доказів на спростування наведених вище обставин.

Вищевикладене спростовує висновки суду першої інстанції, щодо протиправності зазначених вище податкових повідомлень-рішень, а тому апеляційна скарга підлягає задовольнити частково, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277 та № 2802/0000281720/279.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд -

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року №2800/0000261720/277 та № 2802/0000281720/279 - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.