336/4191/17(2-а/336/411/2017) Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державному службовцю на підставі виданої довідки у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 17.08.2018 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року (суддя Марко Я. Р.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Шлай А. В., Кругового О. О., Прокопчук Т. С.), встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просила:

- визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови їй в перерахунку пенсії як державному службовцю відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ (3723-12) ) з 10 травня 2017 року;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести їй перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 % відповідно до ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія, відповідно до довідки від 20 квітня 2017 року № 170017/28997 починаючи з 10 травня 2017 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що у зв'язку із збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) (далі - Постанова КМУ № 1013), на думку позивача, у неї виникло право на перерахунок розміру призначеної їй пенсії, у проведенні якого відповідач протиправно відмовив.

3. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 05 січня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи свої рішення.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу прийнято до провадження та повторно витребувано справу № 336/4191/17 (2-а/336/411/2017) із суду першої інстанції.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що з 14 березня 2005 року позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію як державний службовець відповідно до Закону № 3723-ХІІ (3723-12) та з урахуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) .

12. 10 травня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати (посадового окладу) працюючих державних службовців у розмірі 90 % заробітку згідно довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію від 20 квітня 2017 року № 170017/28997, відповідно до якої вона працювала в Управлінні Національного Банку України на посаді начальника відділу, заробітна плата, з якої призначено пенсію, для її перерахування станом на 01 квітня 2016 року становить 16 952, 49 грн.

13. Листом від 24 травня 2017 року № 79/К-1 відповідач повідомив позивача, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) (далі - Закон № 889-VІІІ (889-19) ), п. 2 Розділу ХІ якого визнано Закон № 3723-ХІІ (3723-12) таким, що втратив чинність, окрім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10, 12 цього Розділу. На сьогоднішній день Законом № 889-VІІІ (889-19) не визначений порядок перерахунку пенсій державних службовців, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 3723-ХІІ (3723-12) .

14. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії до законодавства внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

16. До такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли тому, що з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ), у зв'язку з чим втратили чинність положення Закону № 3723-ХІІ (3723-12) , яким було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

17. На підставі ст. 90 Закону № 889-VIII, яка діяла на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, пенсійне забезпечення державних службовців здійснювалось відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

18. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) не містить такої підстави для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

19. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що помилковим є посилання позивача як на підставу перерахунку пенсії на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітків для обчислення пенсії" від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п) , оскільки на дату звернення із заявою про перерахунок пенсії зазначена норма втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) .

20. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 01 січня 2015 року в Законі № 3723-ХІІ (3723-12) , а з 15 грудня 2015 року у Постанові КМУ № 865 відсутні норми, які регламентують умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами у зазначених судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22. Скаржник зазначає, що право на перерахунок пенсії у неї виникло у зв'язку із набранням чинності 01 грудня 2015 року Постановою КМУ № 1013.

23. Положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

24. Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ не були визначені умови та порядок перерахунку пенсій державних службовців. Разом з тим, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, оскільки це не є провиною пенсіонера.

25. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги її посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо додержання принципу правомірних (законних) очікувань (справи: "Пайн Белі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України", "Суханов та Ільченко проти України").

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

27. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

29. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ (3723-12) . Зокрема, ст. 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

30. Частина 1 ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

31. Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця, чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.

32. Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року постанови № 1013 та набранням чинності з 01 травня 2016 року Законом № 889-VIII (889-19) правове регулювання відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям зазнало змін.

33. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій практики застосування Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) принципу правомірних очікувань, Суд зазначає, що концепція правомірних очікувань у контексті ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що склалася на основі рішень ЄСПЛ, побудована, перш за все, на безумовному праві заявників, яке має легальне підґрунтя (закон, рішення суду, виданий державним органом дозвіл, заповіт тощо).

На противагу "правомірним очікуванням", ЄСПЛ майном не визнає права, чинність яких ab initio обумовлена певними обставинами - у разі, якщо такі обставини не мають місця (Полачек і Полачкова проти Чешської республіки (Polacek and Polackova v. Czech Republic, рішення Великої Палати від 10 липня 2002 року).

Отже, в основі правомірних очікувань має бути безумовне право позивача на певне "майно", яке слід розуміти як автономне поняття ЄСПЛ.

У справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії, яке було передбачене ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), містило умову, а саме - підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям. Правомірні очікування у позивача могли виникнути тільки після настання цієї умови. Саме з цією умовою законодавець пов'язував виникнення права на перерахунок пенсії.

Правомірні очікування у позивача могли виникнути тільки після настання цієї умови.

34. Чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

35. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

36. Отже, з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови КМУ № 1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19) , який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

37. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а.

38. Відтак вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

40. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 336/4191/17 (2-а/336/411/2017) залишити без змін.