22ц-1862\11 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.09.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2011 року і

У квітні 2009 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3, в якому просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1330075,28 грн. за кредитним договором № 44 від 05.04.2007 року, укладеним між банком і приватним підприємцем ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1, та виселити осіб, які зареєстровані в цьому будинку.

У грудні 2009 року банк доповнив свій позов вимогою про стягнення солідарно зазначеної заборгованості з ОСОБА_4 і ОСОБА_3, з якими у забезпечення виконання вказаного кредитного договору були укладені договори поруки.

Ухвалою від 15.02.2010 року суд залучив до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3.

В листопаді 2010 року банк подав заяву про зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, до 1184774,93 грн.

16.11.2010 року суд постановив ухвалу про прийняття відмови банку від позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення осіб, які зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1, і закриття провадження у справі в цій частині.

рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31.05.2011 року позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 1184774,93 грн.

У апеляційних скаргах ОСОБА_4 і ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Зокрема зазначають, що внаслідок збільшення банком процентної ставки за додатковою угодою від 31.12.2008 року збільшився обсяг цивільної відповідальності позичальника. Однак, ці зміни з поручителем ОСОБА_4 не узгоджувалася, тому зобов’язання поручителя ОСОБА_4 перед банком припинилися згідно ч.1 ст. 559 ЦК України. Крім того, судом не враховано, що листом, адресованим приватному нотаріусу ОСОБА_5 09.11.2010 року за № 2098, банк визнав відсутність у ОСОБА_3 боргових зобов’язань за кредитним договором № 44 від 05.04.2007 року. До того ж кредитний договір укладався з ОСОБА_3 як з приватним підприємцем, а суд стягнув з нього заборгованість як з фізичної особи.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який представляє свої інтереси та за довіреністю інтереси ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 за довіреністю –ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника банку Бистрова С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Встановлено, що 05.04.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"укладено кредитний договір № 44, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 600000 грн. строком по 02.04.2012 року зі сплатою 15,6% річних за користування кредитом.

За додатковою угодою до цього договору, укладеною 16.11.2007 року, розмір суми кредиту збільшився до 1184000 грн., а розмір відсотків –до 17,6 %.

31.12.2008 року була укладена ще одна додаткова угода між банком і позичальником, згідно з якою розмір відсотків за користування кредитом збільшено до 23,1%, а при порушенні грошового зобов’язання –до 53% річних.

З наданих банком розрахунків вбачається, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, в зв’язку з цим у банка відповідно до п.2.3.2 кредитного договору виникло право вимагати дострокового погашення суми кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

По даній справі позов про стягнення заборгованості за кредитним договором пред’явлено не до позичальника, а до поручителів. ОСОБА_3 як фізична особа є поручителем відповідно до укладеного між ним і банком 05.04.2007 року договору поруки, а також додаткових угод до договору поруки від 16.11.2007 року та 31.12.2008 року. В зв’язку з цим не можна визнати обгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про безпідставність стягнення з нього боргу як з фізичної особи, оскільки кредитний договір з ним укладався як з приватним підприємцем.

Між тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо припинення укладеного з ним договору поруки є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що сторони за кредитним договором двічі укладали додаткові угоди (16.11.2007 року та 31.12.2008 року), які збільшили обсяг відповідальності позичальника, приватного підприємця ОСОБА_3

Відповідно до додаткових угод до кредитного договору з ОСОБА_3, як з фізичною особою і поручителем за договором поруки від 05.04.2007 року, також двічі укладалися додаткові угоди до договору поруки, а саме 16.11.2007 року та 31.12.2008 року, згідно з якими він дав згоду на збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором.

За таких обставин ОСОБА_3 відповідає перед банком як поручитель в зв’язку з порушенням позичальником зобов’язання за кредитним договором, забезпеченим порукою.

З ОСОБА_4, який є другим поручителем за договором поруки від 05.04.2004 року, укладалася лише одна додаткова угода від 16.11.2007 року. Згоду на збільшення кредитної процентної ставки відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 31.2.2008 року ОСОБА_4 не давав, тому підстав для покладення на нього відповідальності за невиконання позичальником своїх зобов’язань перед банком немає в зв’язку з припиненням поруки згідно з ч.1 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи наведене, заборгованість за кредитним договором в розмірі 1184774,93 грн. підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_3, а у позові до ОСОБА_4 слід відмовити.

Не оспорюючи правильність проведених банком розрахунків розміру заборгованості за кредитним договором, відповідачі у апеляційних скаргах посилаються на відсутність заборгованості взагалі, що, на їх думку, підтверджується листом банку, адресованим приватному нотаріусу ОСОБА_5 09.11.2010 року за № 2098 (а.с.110), в якому зазначено, що ОСОБА_3 у повному обсязі виконав свої зобов’язання перед банком, фінансових і майнових претензій до ОСОБА_3 банк не має і просить зняти арешт на право відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 і вважати договір іпотеки припиненим.

Як пояснив представник банку, цей лист був надісланий нотаріусу для скасування заборони на відчуження будинку, який був предметом іпотеки, з метою його продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Будинок був проданий його власником, ОСОБА_4, в листопаді 2010 року за 754000 грн. Ця сума була внесена в банк і зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.158).

За таких обставин лист банку, адресований нотаріусу, не можна вважати документом, що підтверджує повний розрахунок позичальника за кредитним договором.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати банку понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 1730 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"заборгованість за кредитним договором № 44 від 05.04.2007 року в розмірі 1184774 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири грн.) 93 коп. та 1730 грн. судових витрат.

У позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.